Головна ⇒ 📌Праця ⇒ ПРИЙОМИ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ТОНКОЛИСТОВОГО МЕТАЛУ ТА ДРОТУ

ПРИЙОМИ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ТОНКОЛИСТОВОГО МЕТАЛУ ТА ДРОТУ

РОЗДІЛ 2 ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ТОНКОЛИСТОГО МЕТАЛУ ТА ДРОТУ

ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ТОНКОЛИСТОВОГО МЕТАЛУ ТА ДРОТУ

§ 18. ПРИЙОМИ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ТОНКОЛИСТОВОГО МЕТАЛУ ТА ДРОТУ

Опорні поняття: лакофарбове покриття, гальванічні та хімічні покриття, фарборозпилювач.

Як ви вже знаєте, одним із способів оздоблення металів е лакофарбове покриття. Більш допитливі з вас можуть спитати, яким чином ще можна оздобити металеві поверхні. Таких способів на сучасному виробництві дуже багато, і найбільш застосовуваним е гальванічний

метод нанесення покриття на метали, відомий ще з позаминулого століття. Його було відкрито російським ученим Б. С. Якобі. Досить розповсюдженим є також хімічний метод. Названі методи вимагають наявності складного обладнання та використання шкідливих хімічних речовин. Тому ми з вами зупинимось на найбільш доступному методі покриття деталі лакофарбовими матеріалами. Тим більше, що ви вже застосовували його для оздоблення виробів з деревинних матеріалів у 5 класі.

Будь-які фарби і лаки потребують якісної підготовки поверхні і правильного сушіння, а також ретельної обробки кожного із шарів покриття.

Тільки дотримання цих правил може забезпечити якісне оздоблення виробів з металу і міцність покриття. Лакофарбові покриття поділяють на прості і складні. До перших належать покриття, здійснювані за один прийом, наприклад, які ми розглянули в попередньому параграфі (антикорозійна емаль “Три в одному Kompozit”, емаль-грунт “Хамерайт” та емаль “ПФ-012 Р”), до других – багатошарові покриття. У складних покриттях (мал. 146) застосовують чотири види лакофарбових матеріалів: грунт, шпаклівка, фарба або емаль і лак.

Мал. 146. Схема складних лакофарбових покриттів

Грунт – це перший шар покриття, який наносять безпосередньо на попередньо підготовлену поверхню, створюючи міцно пов’язану з виробом плівку. Крім того, грунт заповнює пори металу, оберігаючи метал від корозії.

Шпаклівка (другий шар покриття) служить для вирівнювання і згладжування поверхні виробу перед фарбуванням. У тих випадках, коли поверхня пориста, шпаклівкою покривають всю поверхню, останній шар шліфують, підготовляючи його до нанесення плівкоутворювальних речовин. Не всі дефекти виготовлення поверхні можна виправити шпаклівкою, тому покриття неякісно підготовленої поверхні дасть незадовільні результати.

Фарби або емалі – основні плівкоутворювальні речовини, що додають колір і захищають деталь від впливу зовнішнього середовища. Обираючи фарбу для нанесення декоративно-захисного покриття на деталь, слід впевнитися, що вона є водо – та атмосферостійкою (зазвичай таку інформацію розміщено на етикетці).

Лак служить для остаточної обробки, він додає поверхні виробу твердості і глянцю.

Робота олійними фарбами, емалями і лаками

З матеріалу, вивченого в 5 класі, ви знаете, що одним із інструментів для нанесення фарби є пензлі різного розміру та форми. Олійні фарби й емалі наносять на поверхню пензлями, хоча це можна зробити і розпилювачем.

– Розпилювач – це малярний інструмент для нанесення фарби на поверхню виробу, який приводиться в дію стиснутим повітрям (мал. 147, а) або електричною енергією побутової електромережі (мал. 147,6).

За допомогою розпилювачів можна наносити всі види фарб, але ті фарби, що мають короткий термін висихання (нітроцелюлозні), краще наносити саме за їх допомогою. Готові до використання масляні та нітроцелюлозні фарби для їх нанесення фарборозпилювачем можуть розводитись розчинником в об’ємі, що становить 30 % від об’єму використаної фарби.

Мал. 147. Загальний вигляд різних типів фарборозпилювачів

Фарба для роботи пензлями має бути менш рідкою (готові до використання масляні фарби для їх нанесення пензлями можуть розводитись розчинником в об’ємі, що становить 15 % від об’єму використовуваної фарби). Для отримання якісної поверхні роботу треба виконувати в теплому і незапорошеному пилом приміщенні. Перший шар наносять широкою щіткою (розмір пензля підбирається залежно від розміру оздоблюваного виробу) на підготовлену, ретельно протерту від пилу поверхню. Наносити фарбу треба, плавно рухаючи пензель від одного краю поверхні до іншого, уздовж, довшої сторони поверхні, трохи перекриваючи попередній мазок наступним. Потім, не додаючи фарби, обробляють поверхню, ведучи пензель у напрямі, перпендикулярному до того, у якому виконувався перший шар покриття (мал. 148, а, б).

У разі вертикального розташування оздоблюваної поверхні перший шар фарби наносять горизонтальними рухами пензля. Вертикальні рухи пензлем виконують без додавання фарби. Така послідовність фарбувальних робіт дає змогу зменшити витрати лакофарбових матеріалів.

Кожен шар фарби має бути рівномірним і тонким. Не слід прагнути отримати відразу товстий шар фарби. Робота з надмірною кількістю фарби на щітці сприяє появі бульбашок і патьоків. Кожен наступний шар наносять не раніше ніж через 48 годин (для масляних фарб). Число шарів залежить від здатності фарби утворювати рівномірну за забарвленням поверхню. Остаточне просушування вимагає не менш як 70 годин.

Мал. 148. Напрями руху пензлем для розрівнювання шару фарби на деталі: а – горизонтальна поверхня; б – вертикальна поверхня

Кожен окремий колір, якщо він межує з іншим, наноситься тільки після повного просихання сусіднього. Якщо не дотримуватися цього правила, то на стику двох непросохлих різнокольорових поверхонь утворюється нерівна або райдужна межа. Якщо поверхня була підготовлена не зовсім якісно і після першого фарбування на ній видно сліди ворсу чи пилу, а також якщо з’явилися пухирці, поверхню, просушену після першого покриття, слід обробити дрібного наждачною шкуркою, промити водою, протерти і висушити, а потім нанести наступний шар фарби.

Поверхня, пофарбована масляною емаллю, має бути дзеркальною і за виглядом не поступатися пофарбованій нітроемаллю і лаком, а застосування олійної фарби дає рівну напівматову поверхню.

Оздоблення олійними лаками виконують у такий спосіб. Лак наливають у спеціально призначену для цього посудину. Вмочивши в лак пензель, не більш ніж на третину довжини його волосу, і знявши надлишок об край посуду, лак наносять на підготовлену поверхню спочатку в одному напрямі, а потім розрівнюють, ведучи пензлем перпендикулярно до початкового напряму без додавання лаку. Для цього краще застосовувати плоскі щетинні або синтетичні пензлі більшого розміру (до 100 мм завширшки).

Після того як лакова плівка висохне, її обробляють шліфувальною шкуркою або шліфувальними пастами з водою, протирають, висушують і покривають лаком удруге. Треба стежити за тим, щоб при остаточному покритті лак розподілявся тонким рівним шаром без крапель, напливів і бульбашок. Не можна працювати пензлем занадто швидко, оскільки при цьому під ним будуть утворюватися бульбашки. Укритий лаком виріб треба висушувати в сушильній шафі або в приміщенні, де немає пилу. Час повного висихання лакового покриття вказано в інструкції до його застосування.

Лак невідомої марки без попередньої проби застосовувати не слід. Треба мати на увазі, що інколи лаки, які довго зберігалися, після використання розшаровуються і стають непридатними. Застосування такого лаку може призвести до повного псування оздоблення.

Цікаво знати

Німецький і російський фізик Борис Семенович (Мориц Герман фон) Якобі народився 21 вересня 1801 р. в м. Потсдамі. Помер 11 березня 1874 р. в м. Санкт-Петербурзі.

У 1834 р. Якобі будує електродвигун (мал. 149), дія якого заснована на принципі притягання та відштовхування між електромагнітами.