Природні області

Розділ 3. ЛАНДШАФТИ І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

Тема 6. УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ

§39. Природні області

Географічна розминка

Подумайте, чи можна Українські Карпати назвати окремою гірською країною.

З’ясуйте, користуючись картосхемою підручника, який напрямок простягання мають природні області Українських Карпат.

Залежно від особливостей рельєфу, клімату та висотної поясності в Українських Карпатах виділяють такі фізико-географічні (природні) області: Передкарпаття, Зовнішні Карпати, Вододільно-Верховинські, Полонинсько-Чорногорські,

Рахівсько-Чивчинські й Вулканічні Карпати та Закарпатська низовина (мал. 173).

Передкарпаття розташоване між долиною верхнього Дністра і власне горами. Ширина цієї фізико-географічної області сягає 25-40 км, а довжина – майже 280 км. Рельєф області являє собою глибоко розчленовану височину з висотами від 300 до 550 м, що розміщена у передгірському прогині земної кори. З потужною товщею осадових гірських порід тут пов’язані різноманітні корисні копалини (нафта, природний газ, калійна сіль, озокерит та ін.). Клімат області помірно теплий, перезволожений. У Передкарпатті переважають лучно-лісові

природні ландшафти, які на значних площах замінені аграрними: рілля становить понад 40 % території, пасовища і сіножаті – близько 25 %. Передкарпаття вирізняється значною густотою населення, яке, крім сільського господарства, залучене до лісової, промислової, рекреаційної діяльності.

Мал. 174. Східні Бескиди

Зовнішні Карпати відокремлюються від Передкарпаття уступом заввишки 200-400 м. До складу цієї природної області входять окремі середньовисотні хребти Горган (мал. 175, 176) з асиметричними гірськими схилами, що тягнуться у вигляді пасом. Найвища точка піднімається до 1836 м. Це гора Сивуля Велика. Інші гірські хребти області – це Покутсько-Буковинські Карпати з висотами 900-1000 м, з пологими схилами та куполоподібними вершинами. Ці Карпати перетинають безліч річкових долин, серед яких Прут (мал. 177), Черемош, Сирет та ін. Клімат зовнішніх Карпат, на відміну від Прикарпаття, прохолодний і вологий. Тут чітко простежується висотна поясність, однак переважають лісові ландшафти (понад 60 %). Вони представлені ялицево-буковими, буково-дубово-ялицевими лісами з грабом, кленом, ясенем. У цій області розташований найбільший масив білої ялиці, що перебуває під охороною.

Мал. 175. Сивуля Велика – найвища вершина Горган

Мал. 176. Горгани

Серед інших ландшафтів переважають ті, які змінила людина, зокрема вигони і пасовища (15 %), рілля (12 %), сіножаті (близько 12 %), сади і городи (близько 1 %).

Вододільно-Верховинські Карпати включають Вододільний, Верховинський і Горганський хребти, а також окремі низькогірні масиви, котловини і верховини (мал. 178).

Верховини є своєрідною візиткою цієї природної області. Це малолісисті місцевості незначної висоти (200-250 м), ускладнені увалами, ярами та балками. Клімат області помірний, прохолодний. У природних ландшафтах переважають ялиново-ялицевий лісовий та субальпійський лучний пояси. Тут розташовані легкодоступні гірські перевали: Воротський, Ужоцький, Ясинський, Бескидський. Створені туристичні бази і пансіонати.

Мал. 177. Покутсько-Буковинські Карпати, р. Прут

Мал. 178. Вододільно Верховинські Карпати

Проблема

У минулому верховини були вкриті переважно ялиновими та ялиново-ялицевими лісами. Нині ліси збереглися лише в балках та на дуже крутих схилах, а верховини охоплені сільськогосподарськими угіддями та лижними трасами. Чи можна повернути верховинам первісний вигляд? Що необхідно зробити, аби загальмувати утворення безлісих ділянок?

Факти сьогодення

“Біс сидить на верховині, а діла його в долині”. Беззастережне вирубування лісу на схилах гір набуло нині небачених масштабів. За останні десять років у Карпатах лісу було вирубано майже в чотири рази більше, ніж посаджено. Оголені гірські схили тепер не можуть перешкоджати стрімким водним потокам, як раніше вони це робили за допомогою дерев. Вода, не затримуючись на гірських вершинах і схилах, одразу ж бурхливими потоками рухається у долини і там переповнює річки. Не закріплені коренями дерев схили легко розмиваються потужними потоками води. Це явище посилює і людина, розорюючи землю на схилах під сільськогосподарські угіддя, перевипасаючи худобу, захаращуючи русла гірських річок. Усе це й призвело до ряду руйнівних повеней, з яких останнім часом по-справжньому катастрофічними були повені 1998 і 2001 років. Отже, не лише “біс на верховині”, тобто талі снігові й дощові води, що прийшли з гірських вершин, винні у небезпечному природному явищі під назвою повінь. Таким “бісом”, як не дивно, стала сама людина, “діла” якої особливо помітні у гірських областях.

Полонинсько-Чорногорські Карпати. Ця природна область відповідає найвищій смузі гір, до якої належать Полонинський хребет, гірські масиви Свидовець і Чорногора, а також Гринявські гори (мал. 179-181). Середні висоти тут коливаються від 1400 до 1600 м, а найвища гора Говерла сягнула 2061 м. Для рельєфу характерні несиметричність схилів, добре збережені давні вершини, а нині вирівняні поверхні, сліди зледеніння та глибокі поперечні долини.

Усі природні компоненти – рельєф, клімат, грунти, рослинність, а також ландшафти – підпорядковані тут чіткій вертикальній поясності. Саме в цій природній області випадає найбільша в Україні річна кількість опадів. Літо на полонинах коротке і прохолодне, з частими дощами і туманами, іноді навіть випадає сніг. Взимку опади є постійними гостями високих хребтів. Значні снігопади супроводжуються тут хуртовинами. Основними ландшафтами є лісові, які поступово просуваються схилами, змінюючи свій зовнішній вигляд за складом деревних порід.

Мал. 179. Полонина Боржава

Мал. 180. Гора Говерла

Мал. 181. Гора Петрос

Середньогірські ландшафти Полонинсько-Чорногорської області дуже мальовничі. Тут розташовані глибокі ущелини рік Уж, Латориця, Боржава, Рика, Теребля, Тересва, Чорна і Біла Тиса, які контрастують із майже рівними, високо піднятими безлісими просторами полонин (мал. 179). Значно поширені серед ландшафтів природної області гірсько-бескидові комплекси, які тягнуться двома пасмами. Південне, більше пасмо складене вапняковими і крейдовими відкладами, що місцями оголюються і виступають у вигляді скель з крутими урвистими схилами. Найвищі вершини цього пасма – Камінь (852 м) та Плеса (743 м). Ліси області мають промислове значення, а річки багаті на гідроенергетичні ресурси, які використовують у господарстві. На природні пасовища і вигони припадає 25 % земельних угідь, на сіножаті – майже 12 %, а рілля охоплює зовсім незначні площі.

Рахівсько-Чивчинські Карпати розташовані на сході Закарпаття. Ця область охоплює давні за віком Мармароський та Рахівський масиви і Чивчинські гори (мал. 182). Ця природна область відрізняється від сусідніх насамперед своєю давністю і водночас наявністю альпійських форм рельєфу – гострих гребенів вершин, хоча абсолютні висоти тут не досягають 2000 м. Найвища вершина Рахівського масиву – Мармароський Піп-Іван (1944 м) (мал. 182). Серед ландшафтів переважають середньогірські, представлені ялиново-ялицевими і мішаними буково-ялиново-ялицевими лісами. Полонин дуже мало. Земель, придатних для ріллі, практично немає. Тому основним напрямком господарської діяльності є лісове господарство.

Мал. 182. Рахівський масив

Вулканічні Карпати своєю назвою ніби натякають на головну форму рельєфу області, якою є Вулканічний хребет. Він утворився внаслідок вулканічних процесів на початку кайнозойської ери і піднімається над Закарпатською низовиною на висоту 600-700 м. До області також входять міжгір’я та Іршавська і Солотвинська котловини. Вулканічні Карпати добре зволожені, тому щодо ландшафтів представлені низько – і середньогір’ями з дубово-букових та букових лісів. У багатьох місцях, особливо в котловинах і міжгір’ї, ліси вирубані, а на їхньому місці утворилася густа яружно-балкова місцевість. Наявність численних мінеральних вод і мальовничих ландшафтів сприяли утворенню санаторно – курортних закладів і баз відпочинку. Значні площі області розорані. Тут зосереджено майже 90 % усіх виноградників Закарпаття.

Закарпатська низовина – це частина Середньодунайської низовини, розташованої в прогині земної кори. Рівнинний характер місцевості порушують пагорби вулканічного походження, висота яких досягає 400 м. Клімат теплий і вологий, середня температура січня – З °С, липня +20 °С. Переважають лісо-лучні ландшафти, хоча лісів у цій області мало. Лісистість території становить нині усього 10-15 %. Більше половини території – це сіножаті й пасовища. Багато також садів і виноградників.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

У межах Українських Карпат виділяють сім природних областей.

Кожна фізико-географічна область вирізняється специфічними рисами природних компонентів та загалом ландшафтів.

Усі природні області зазнали значних змін унаслідок господарської діяльності людини.

Ключові терміни і поняття

Природні області гірські ландшафти полонини бескиди верховини.

Самоперевірка

Складіть характеристику однієї з природних областей Українських Карпат, скориставшись її географічними назвами.

Поясніть чинники виділення кожної з природних областей Українських Карпат.

Наведіть приклади найпоширеніших типів ландшафтів у кожній області. Назвіть усі природні області та знайдіть їх на карті.