Процеси уяви – УЯВА
ПСИХОЛОГІЯ
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
УЯВА
Процеси уяви
Уява відтворює образ предметів та явищ, що сприймалися раніше, чи створює нові образи та ситуації, які раніше не виникали. Тобто механізм уяви базується на основі тих образів, що має людина, але ці образи постають у нових не очікуваних зв’язках і сполученнях.
Синтез образів у процесах уяви здійснюється в різних формах. Найбільш уживаними із них є:
– Аглютинація (від лат. agglutinare – склеювати) – створення нового образу шляхом сполучення елементів, узятих з різних уявлень.
– Гіперболізація – збільшення предмета (велетень Гуллівер, літаки “Мрія”, Ан-74).
– Літота – на відміну від гіперболізації, зменшення предмета (хлопчик-мізинчик). Ці прийоми використовують у народних казках, фантастичних творах.
– Підкреслення – акцентування якоїсь частини образу чи певної
– Схематизація – образ уяви, коли розбіжності зменшуються, а риси схожості виходять на перший план. Прикладом може бути орнамент, елементи якого художник узяв із рослинного світу.
– Типізація – виокремлення істотного в однорідних фактах і втілення їх у конкретних образах. Це найскладніший прийом. Його широко застосовують у літературі.
– Комбінування – сполучення даних у досвіді елементів у нові, більш-менш незвичні комбінації. Це найпростіша техніка уяви, саме її мали на увазі дослідники минулої доби, коли вважали механізмом уяви асоціацію.
– Алегоризація, створення алегорії – використання образу в переносному значенні. Образ є лише умовно обраним знаком якогось явища дійсності.
– Метафоризація, побудова метафор. Метафора є глибшим уявним відображенням явища, ніж алегорія, оскільки між метафоричним образом та його значенням існує певна подібність, аналогія.
– Символізація, використання символів, є найглибшою за значенням, сутнісним наповненням технікою уяви. Розуміння мови символів допомагає людині свідомо отримувати послання від власного несвідомого (сни тощо). Символ відрізняється від знака тим, що він є не умовно обраним для позначення, а глибино, сумісно єдиним із тим, що він позначує. На відміну від поняття, символ має необмежений обсяг значення. Вираженню через символи підлягає тільки загальнолюдське, приналежне до самого способу існування людини.
У техніці уяви завжди створюється складна динамічна єдність свідомого і несвідомого.
Уява – це вільне, своєрідне, творче відображення дійсності.
Контрольні питання:
– У чому виявляється сутність уяви? Які види уяви Ви знаєте?
– У чому виявляється відтворювальна (репродуктивна) уява?
– У чому виявляється творча (продуктивна) уява?
– Якою є відтворююча залежна і незалежна уява?
– У чому виявляється активна і пасивна уява?
– Яким чином уяву поділяють за змістом?
– Як відбувається процес уявлення?
Література:
Антонов А. В. Психология избирательского творчества. – К.: Вища шк., 1978.
Варій М. Й. Загальна психологія: Навч. посібник І Для студ. психол. і педагог.
спеціальностей. – Львів: Край, 2005.
Веккер Л. М. Психические процессы: В 3 т.-Т. 1.-Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: психологический очерк. – СПб.: Союз, 1997.
Загальна психологія: Підручн. для студ. вищ. навч. закладів / За заг. ред. акад. С. Д. Максименка. – К.: Форум, 2000.
Коршунова Л. С. Воображение и его роль в познании. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. Пармон Э. А. Роль фантазии в научном познании. – Минск: Университетское изд-во, 1984. Психология XXI века: Учеб. для вузов / Под ред. В. Н. Дружинина. – М,: ПЕР СЭ, 2003. Роменець В. А. Психологія творчості. – К.: Вища школа, 1971. Рычик М. В. От наглядных образов к научным понятиям. – К.: Рад. шк., 1987. Страхов И. В. Психология воображения. – Саратов, 1971.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...