Психологія натовпу, Психологічні властивості людини
Безпека життєдіяльності
1. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
1.5. Психологічні властивості людини
1.5.14. Психологія натовпу
“Психологічні закономірності поведінки натовпу дуже мало залежать від освітнього чи культурного рівня людей, що утворюють натовп.
Їх перетворення у натовп досить, аби сформувалася свого роду колективна душа, що змушує їх відчувати, думати і діяти зовсім інакше, ніж думав би, діяв і відчував кожен з них окремо”, – писав французький соціолог і психолог XIX ст. Г. Лебон.
Натовп – це народ, що вийшов
Випадковий натовп – чималий гурт людей, чию увагу привернула надзвичайна подія (аварія, вибух тощо).
Експресивний натовп утворюється з людей, згуртованих спільним прагненням висловити свої почуття радості, горя, протесту, солідарності тощо (весілля, похорон, мітинг, маніфестація).
Конвенційний натовп – учасники масових розваг, глядачі на стадіоні, що об’єднуються ніби за домовленістю – конвенцією вигуки “Браво”, “Слава”, “Ганьба”).
Спільні риси натовпу:
– – натовп – завжди велика група людей.
– – натовп існує протягом досить короткого часу.
– – люди в натовпі розміщуються дуже щільно на невеликій площі, у безпосередній близькості, що дає можливість підтримувати між собою зоровий і слуховий контакти, постійно отримуючи інформацію про реакції одне одного на слова оратора, який виступає на мітингу.
Натовп живе єдиним настроєм, швидко радикалізується, змінює характер і спрямованість дій. Людська психіка в натовпі швидкозмінна і нестійка, призводить до трагічних наслідків.
Людська психіка в натовпі.
1. У натовпі особистість”розчиняється”, нівелюється.
2. Натовп – найчутливіший барометр корінних інтересів народу, класів, колективів, проте “глухий” до інтересів окремої особистості.
3. . Втрата індивідуальності в натовпі; люди однаково відчувають і думають, схильні до однакових рішень і вчинків.
4. “Колективна душа” натовпу владна, авторитетна.
5. Людина з натовпу позбавлена самобутності і незалежності.
6. Натовп – це підсвідомий рівень вчинків, дій, поведінки.
7. Людина натовпу позбавлена індивідуальності, але дістає ту психологічну захищеність, якої їй бракує у звичайному щоденному житті. Адже натовп стає силою нездоланною, що несе в собі надійний захист особистості. Принаймні нам так здається.
8. Люди натовпу через те – безвідповідальні, з домінуючим почуттям безкарності і вседозволеності.
Мислення натовпу. Умовою утворення “колективної душі” натовпу є спрощення всього, що здатне спрощуватись і посилення всього, що здатне посилюватись.
Запорукою утворення “колективної душі” натовпу є одержання людьми інформації про реакції одне одного на певні події чи явища. У цій величезній інформаційній системі виникає безліч збоїв, перешкод, “шумових ефектів”.
Спрощення і посилення – дві взаємопов’язані тенденції – визначають психологічний профіль натовпу.
Спрощується інтелект, посилюються емоції, почуття, переживання.
Натовп мислить нелогічними категоріями, а цілісними образами, що вільно асоціюються між собою.
Образ, викликаний оратором, котрий виступає перед натовпом, повинен збуджувати нові емоції, пов’язані з наступними, ще не виголошеними твердженнями, закликами.
Оратори з логічним мислення бездоганні з огляду на формальну логіку (не люмпени, а інтелігенти, як правило, програють нікчемності). Особливості мислення натовпу вимагають також простоти, лаконічності, завершеності висловлювань.
Категоричність оратора – лідера – найважливіше. Натовп не визнає напівтонів, двозначності, нечесності. Натовп любить прямі дороги без перехресть і не визнає стежок до доріг.
Натовп сприймає лише ті орієнтири, що відтворюють цілісний образ якості подій чи явище.
Слід говорити десять разів те, що хоче почути натовп і сказати після цього те, що хоче оратор, хоч один раз; натовп вже підтримає, хоч це і протилежить його бажанню і піде за промовцем, або відкине, змете його, якщо сказане буде непереконливим. Тому спілкування з натовпом – велике мистецтво. “Натовп не можна вчити мислити”, він ні в кого не питає ні дозволу, ні поради.
Навіювання і зараження. Навіювання – спосіб впливу на людину, який, на відміну від переконання, зводиться до засвоєння людиною певної інформації на віру, без критичного аналізу.
З. Фрейд вважав, що історичний феномен натовпу завжди утворювався з появою ватажка, який має над натовпом нічим не обмежену владу, в якому натовп вбачає мужність, силу, стійкість, волю до боротьби і перемоги, тобто всі найкращі риси, які хотіли б мати в собі, володіти ними.
Ватажок – це власне “Я” натовпу, герой натовпу.
З ускладненням суспільних відносин і внутрішнього світу людей на місці ватажків постають знеособлені абстрактні ідеї. І сьогодні натовп об’єднується саме довкола них.
Навіювання супроводжується процесом зараження. Якщо навіювання – це цілеспрямований вплив, то зараження – це мимовільна, спонтанна передача емоційного стану однієї людини іншій.
Це атрибут повсякденного людського спілкування із особливо сприйнятливими умовами в натовпі. Бо люди в натовпі відчувають взаємну близькість на підставі однакового ставлення до ідеалу, ідеї. Виникає так звана циркулярна реакція-обопільно спрямоване, зростаюче емоційне зараження, яке посилює навіювання. Найбільш “заразливі” психічні стани – бажання і прагнення, любов і ненависть, довіра і недовіра, надія і страх.
Але найбільше заражають натовп переконаність і сміливість. Коли людина опиняється поза натовпом, то за браком власних переконань і за низького рівня самосвідомості натовп може надовго або назавжди деформувати психіку особистості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...