Головна ⇒ 📌Біологія ⇒ Різноманітність кісткових риб. Охорона риб

Різноманітність кісткових риб. Охорона риб

Тема 7. ТИП ХОРДОВІ

§ 36. Різноманітність кісткових риб. Охорона риб

Клас Кісткові риби (мал. 94) – найчисленніша за видами група хребетних тварин.

Надряд Кистепері. Представники цього надряду – давні риби, які жили на Землі 380-80 млн років тому. Проте на превеликий подив учених у 1938 р. біля берегів Південної Африки випадково було виловлено живу кистеперу рибу – латимерію (мал. 94). Назва риби походить від імені її першовідкривача – міс Куртене-Латимер. З наукової точки зору це відкриття є навіть більшою сенсацією, ніж ймовірне виявлення

живого динозавра – адже гігантські ящери молодші від кистеперих риб і з’явилися на Землі близько 200 млн років тому.

Латимерія має довжину до 2 м, а масу – близько 85 кілограмів. Найбільш характерною особливістю цієї тварини є будова парних кінцівок, що мають вигляд добре розвинених, мускулистих лопатей, вкритих лускою (пригадай будову плавців окуня). Її скелет нагадує скелет п’ятипалих кінцівок наземних хребетних тварин. У латимерії немає кісткового хребта. Натомість, як у хрящових риб, є хорда, що складається з міцних хрящових волокон. Латимерія – яйцеживородна риба.

class=""/>

Maл. 94. Кісткові риби:

Дводишна риба; 2 – осетер; 3 – щука; 4 – форель; 5 – латимерія; 6 – короп; 7 – риба-зебра.

– Надряд Дводишні об’єднує досить великих тропічних риб (завдовжки до 1-2 м), що поширені в заболочених водоймах або річках з повільною течією (мал. 94). Осьовий скелет дводишних риб має примітивну будову: в них протягом усього життя зберігається хорда, не розвиваються справжні хребці. Основна ознака цих риб – наявність і зябер, і легенів. Без легеневого дихання дводишні риби не можуть існувати, тому час від часу вони піднімаються до поверхні води і заковтують повітря. Внаслідок легеневого дихання у дводишних риб починають формуватися два кола кровообігу, а в передсерді утворюється неповна перегородка. У посушливих місцевостях Африки, де влітку пересихають майже всі водойми, дводишна риба протоптерус легко перечікує посуху, зариваючись у мул. Засохлий слиз, що вкриває рибу, утворює капсулу, яка запобігає висиханню риби.

Ряд Осетроподібні. До цього ряду належать доволі великі риби, котрі мають веретеноподібне тіло, рот у вигляді поперечної щілини, що міститься на нижній стороні голови, а також асиметричний хвостовий плавець, верхня лопать якого значно більша за нижню (мал. 94). Осетроподібні не лише зовні нагадують акул, у них навіть є бризкальця і клоака. Розпізнавальна зовнішня ознака осетра – наявність великих кісткових пластинок – жучків, розташованих рядами вздовж усього тіла. Скелет осетра складається переважно з хрящів. Лише в черепі містяться скостенілі поверхневі пластини.

Осетри здебільшого живуть у морі, але для нересту неодмінно заходять у річки. Такі риби називаються прохідними. Ще на початку XX ст. у великі річки України (Дніпро, Дністер, Дунай, Південний Буг) на нерест щороку заходили величезні стада осетрів. (Зверни увагу на те, що ‘ групу риб, які разом ідуть на нерест, називають стадом.) Вони пливли проти течії, долаючи сотні й навіть тисячі кілометрів у пошуках місць для нересту, а по Дніпру доходили до Києва. Нерестяться осетри лише в чистих річках зі швидкою течією. Нині через греблі, що збудовані на річках, осетри не мають змоги заходити в місця колишнього нересту. На території України вони нерестяться лише в найбільших ріках – Дунаї та Дніпрі.

Каспійсько-чорноморський осетер сягає двох метрів у довжину, його маса становить близько 100 кілограмів.

Білуга – дуже велика риба, яка може жити у прісній воді. Ще на початку XX ст. траплялися 100-річні гіганти завдовжки 5 м і масою близько 1,5 тонни. У наш час виловлюють білуг завдовжки лише до 2 м, масою – до 200 кілограмів.

Стерлядь – найменша осетрова риба, її звичайна маса 1-2 кілограми. Живе в річках зі швидкою течією і ніколи не заходить у море. У застійних, багатих на їжу водосховищах стерлядь стає млявою та гладкою, не здатною до розмноження.

Севрюга завдяки недалекій нерестовій міграції по річках (усього на якихось 2-3 сотні кілометрів) нереститься, не доходячи до гребель. Це сприяє збереженню ікри, а отже, й підтриманню високої чисельності цього виду осетроподібних.

– Варварський вилов осетрових вилучає з природного середовища цінні види риб. Браконьєри, що виловлюють рибу без належного дозволу, полюють лише за ікрою, тому, випатравши самку, вони викидають її у море – гинути.

Знаряддя та способи лову осетрів надзвичайно жорстокі. Крім традиційної рибальської сітки, браконьєри користуються гострими металевими гаками, які розкидають по дну річки. Ці гаки вбивають або ранять рибу.

Надряд Костисті риби – це найвисокорозвиненіші риби. Вони мають такі особливості будови тіла:

– кістковий скелет;

Тонку кісткову луску, яка вкриває все тіло;

– кісткові промені, що складають основу кінцівок.

Ряд Оселедцеподібні налічує лише 250 видів риби, проте 40 % обсягу світового вилову риби припадає саме на оселедцеподібних. До цього ряду належать усім відомі атлантичний і тихоокеанський оселедці, кілька, тюлька, салака, сардина, хамса тощо. Оселедцеподібні мають сплюснуте з боків тіло, вкрите великою круглястою лускою. Переважно це морські й океанічні зграйні риби, які живляться дрібними безхребетними. Вони нерестяться безпосередньо в товщі води. Частина риб прохідні. У водах України поширено чотири види цього ряду: дунайський оселедець, тюлька, пузанок і кілька, що мають промислове значення.

Ряд Лососеподібні об’єднує прісноводних і прохідних риб Північної півкулі. Лососеподібні мають додатковий спинний плавець без променів – жировий плавець. До цього ряду належать цінні промислові риби: далекосхідні лососі (горбуша, кета, чавича тощо), форелі (кумжа, сьомга, лосось стальноголовий – його ще називають “райдужна форель”), сиги (ряпушка, омуль, нельма), таймені (лосось дунайський, таймень звичайний), харіуси і гольці (кунджа, мальма) тощо.

Характерною ознакою лососів, що живуть у морі, є надзвичайна прихильність до річки, де вони народилися і яку залишили ще мальками. Долаючи величезні відстані, риби повертаються до рідної річки на нерест. Особливістю далекосхідних лососів є їх загибель відразу після розмноження.

– На своєму шляху до нерестовища далекосхідні лососі переборюють водні перешкоди, тікають від зубів тюленів і кігтів ведмедів, уникають рибальських сіток. І усе це – задля того, щоб залишити потомство і загинути. Більшість учених вважає, що причина смерті лососів – незворотні зміни в організмі. Готовий до нересту лосось не живиться, у нього змінюються забарвлення і форма тіла, луска вростає в шкіру, яка набрякає. Цікаво, що близький “родич” далекосхідних лососів – атлантичний лосось (сьомга) нереститься кілька разів.

У водах України живуть такі представники лососеподібних: харіус європейський, лосось чорноморський і таймень дунайський.

Ряд Коропоподібні – надзвичайно багатий за видами ряд прісноводних риб. Відмітною ознакою його представників є відсутність зубів на щелепах і наявність глоткових зубів, які розташовані глибоко в глотці на кістках зябрового апарату. До коропоподібних належать сазан (короп), сріблястий і золотий карась, лин, плітка, краснопірка, лящ, густера, верховодка, пічкур тощо. У водоймах України живе понад 40 видів цього ряду. Серед коропоподібних багато промислових риб. Загальний обсяг коропоподібних у світовому вилові риби становить близько 5 %. Руйнування середовища існування призвело до того, що такі цінні риби, Як вирезуб, шемая, рибець зникають.

Ряд Окунеподібні – найчисельніший ряд морських і прісноводних кісткових риб, що налічує понад 6000 видів. Особливістю будови окунеподібних є наявність у плавцях твердих променів – колючок, а також розміщення черевних плавців під грудними або трохи попереду них.

До цього ряду належать окунь звичайний, йорж звичайний, судак звичайний і судак морський, меч-риба, а також численні види скумбрій тунців, бельдюг, бичків, риб-причеп.

– Більшість риб може розвивати швидкість до 20 км/год. Летючі риби (це окрема родина морських риб ряду Сарганоподібні) на момент виходу з води мають швидкість до 65 км/год. Найкращі плавці належать до ряду Окунеподібні. Тунці розвивають швидкість до 80 км/год (маса їх тіла – 100-200 кг), риби-вітрильники – до 100-130 км/год (маса тіла – 20-25 кг). Меч-риба, довжина якої сягає 4-4,5 м, а маса тіла – близько 600 кг, може розігнатися до 130 км/год. У шлунку меч-риби знаходили рештки не лише таких великих риб, як тунець, а й величезних восьминогів і навіть акул. Відомі непоодинокі випадки, коли меч-риба нападала на човни, пробиваючи їх наскрізь. Інколи вона нападає навіть на корпуси сталевих кораблів. Невідомо, чи то риба обирає корабель за жертву, чи нападає на нього, аби захиститися від незбагненної величезної істоти, або, що найвірогідніше, пливе зі своєю звичайною швидкістю і налітає на корабель.

Клас Кісткові риби – найчисельніша за видами група риб. У представників різних рядів різний ступінь окостеніння хребта та інших частин скелета, а також неоднакова будова парних плавців.

Охорона риб

Риба – дуже важливий тваринний ресурс планети. Щорічний її світовий вилов становить близько 80 млн тонн. Проте наприкінці XX – на початку XXI ст. світові запаси риби, особливо морської та прохідної, почали з кожним роком невпинно скорочуватися. Водойми України ще 30 років тому були дуже багаті на рибу, але нераціональний її вилов без урахування відтворення, наявність чималої кількості гідроелектростанцій без спеціальних пристосувань для пересування риб у райони нересту, забруднення водойм стічними водами й отруйними речовинами призвели до істотного зменшення чисельності цих тварин. У наш час понад половину видів промислових риб в Україні слід вважати зникаючими. Вони потребують особливої охорони. Серед зникаючих риб є не тільки рідкісні осетрові чи лососеві, а й колись звичайні види: карась золотий, марена, підуст, минь і навіть щука, сом, сазан і лин.

Видатні біологи України

Нікольський Олександр Михайлович (1858-1942).

Український зоолог, академік Національної академії наук України. У 1903-1931 pp. професор Харківського університету. Наукові дослідження присвячені зоології хребетних. Описав 70 нових для науки видів. Автор перших вітчизняних підручників із зоології та географії тварин.

Живий куточок

У наш час нікого не здивуєш акваріумом з тропічними рибками. Адже розвести й утримувати пецилій, мечоносців або гупі здатні навіть акваріумісти-початківці. А от справжні акваріумісти-професіонали створюють дивовижні акваріуми, скажімо, такий, що нагадує водойму вологого тропічного лісу. У ньому плавають напрочуд гарні, яскраві рибки – кардинали і неони. Акваріум облаштовують спеціальними лампами, аби рибки виглядали ще привабливішими. Вода в ньому має бути м’якою, наче дощова. В акваріумі варто посадити якомога більше водяних рослин і мальовничо розмістити химерні за формою корчі.

А як цікаво завести в акваріумі піранью та навчити її вихоплювати м’ясо просто з рук! Якщо продемонструвати таке видовисько друзям, вони можуть уявити тебе приборкувачем тигрів, бо, мабуть, не знають, що в акваріумі піранья розгублюється, торопіє й аж ніяк не нагадує тієї лютої рибини, якої жахаються всі.

Дуже подобаються природолюбам тераріуми з мулистими стрибунами. У тераріумах має бути обмаль води – лише калюжки, а от рослин і камінчиків потрібно якнайбільше. Цікаво спостерігати, як ці тваринки вилазять з води, сідають на рослину або камінчик й уважно дивляться на господаря своїми витрішкуватими очима.

Але вся ця екзотика – ніщо порівняно з утриманням наших річкових риб. Уяви собі: у тебе вдома живе маленька щучка і ти спостерігаєш за життям цього відомого хижака.

На жаль, багатьох наших риб не можна утримувати в домашньому акваріумі: надто вони рухливі й потребують багато кисню, а тому здатні жити лише в дуже великих акваріумах, до яких постійно надходить кисень. Натомість золотий і срібний карасі чудово почуваються навіть у звичайних акваріумах. До речі, золота рибка, яка так подобається всім, та її різновиди – вуалехвіст, телескоп, червона шапочка – є видозміненими людиною формами срібного карася.

Цікаво вирощувати карасів з личинок, виловлених у найближчому ставку. Погодься, спостерігати, як ледь помітне “ніщо” перетворюється на справжню рибку,- все одно, що стати очевидцем великого дива природи.

Добре почувається в акваріумі або в невеличкому ставку, який можна викопати на дачі, крихітна, завбільшки з п’ятикопійкову монету, рибка гірчак. Тільки не забувай, що дно в такому “ставку” слід вистелити спеціальною плівкою, аби вода не витікала.

У природі гірчак живе в заростях водяних рослин. Рибка послуговується допомогою “справжнісінької няні”. Пригадай, гірчак відкладає ікру в мантію молюска беззубки, де в тиші й спокої, під надійним захистом міцної черепашки і розвиваються маленькі рибки. Це унікальне явище можна спостерігати, якщо поселити в акваріумі разом гірчака і беззубку. У такому разі необхідно приладнати до нього компресор і стежити, щоб у воді завжди було достатньо кисню.

Варто пам’ятати і про те, що всі риби наших водойм найбільше полюбляють живий корм, хоча не відмовляються скуштувати трохи хліба або навіть салату, дуже подрібненого.