Головна ⇒ 📌Географія ⇒ РОЗМІЩЕННЯ НАСЕЛЕННЯ. МІСЬКЕ І СІЛЬСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ

РОЗМІЩЕННЯ НАСЕЛЕННЯ. МІСЬКЕ І СІЛЬСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ

Розділ 1. Загальна економіко-географічна характеристика світу

Тема 2. Населення світу

§8. РОЗМІЩЕННЯ НАСЕЛЕННЯ. МІСЬКЕ І СІЛЬСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ

Розміщення населення. Населення світу розміщується дуже нерівномірно. Адже не всі регіони на континентах мають сприятливі природні умови для життя і господарської діяльності людини. Найбільш густо населеними у світі є прибережні території. Загалом лише на 7 % площі суходолу проживає 70 % населення світу. Утім на чисельність населення в окремих частинах світу вплинули й інші чинники – історичні,

політичні, економічні, соціальні.

Найбільше жителів має Азія, де на площі понад 43 млн км2 постійно проживає 4 млрд 52 млн осіб. Друге місце посідає Африка, де на 30 млн км2 мешкає 967 млн осіб. Третє місце належить Європі, де на площі 10 млн км2 розмістилось 736 млн осіб. У Північній та Центральній Америці кількість постійного населення становить 528 млн осіб, і живуть вони на площі понад 24 млн км2. Передостаннє місце посідає Південна Америка з населенням 387 млн осіб на площі близько 18 млн км2. Найменше населена Австралія і Океанія, де на площі менш як 8 млн км2 постійно мешкає 35 млн осіб.

Проте показник чисельності населення

в тому чи іншому регіоні не відбиває справжніх особливостей розміщення населення. Головним показником розміщення людей на Землі є густота населення – кількість людей, що постійно проживають на 1 км2 території. Зрозуміло, що при зростанні чисельності населення та незмінності площі суходолу середня густота населення Землі постійно зростає (мал. 21, Додаток).

Густота населення дуже різниться в різних країнах світу. Так, наприклад, у Монако густота населення перевищує 42 тис. осіб/км2, у Сінгапурі – понад

18 тис. осіб/км2. Понад 2 тис. осіб/ км2 становить густота населення в Бангладеш, Бахрейні, на Мальті. Значно вища за середньосвітову густота населення в Японії, у Великій Британії, у Німеччині понад 600, в Італії – понад 500, у Франції – понад 280, в Іспанії – понад 200, у США – понад 80. Водночас в Австралії і Ботсвані – 7 осіб/км2, в Ісландії і Мавританії – 8, менше 10 осіб/км2 в Канаді та Лівії.

Міське населення. Як вам уже відомо, за місцем проживання населення світу поділяють на міське і сільське. Але єдиних у світі критеріїв міста немає. До того ж міста класифікують за різними ознаками. Наприклад, за зовнішнім виглядом виділяють міста європейського, північноамериканського, азіатського типу.

За господарськими функціями розрізняють промислові і транспортні міста, наукові, культурні і курортні центри, торговельні та адміністративні тощо. Надалі, ознайомлюючись з державами світу, ви переконаєтеся, що важливою особливістю переважної більшості сучасних міст є їхня багатофункціональність.

У кожній державі існують свої стандарти міста, які передусім враховують чисельність населення і структуру його зайнятості. Зважаючи на це, містом зазвичай називають населений пункт, який має значну кількість жителів, залучених переважно до несільськогосподарської діяльності.

Залежно від місцевих особливостей нижній кількісний критерій для міста коливається від кількох сотень (наприклад, 250 у Данії) і тисяч (у Малайзії – понад 1 тис., в Ісландії – 2 тис.) до десятків тисяч (понад

10 тис. в Україні, 25 тис. – у США, 50 тис. – в Японії) жителів населеного пункту.

Ще донедавна у світі переважало сільське населення. Проте в 2008 р., за даними ООН, вперше в історії кількість жителів міст перевищила кількість жителів сільських районів. З курсу економічної і соціальної географії України вам уже відомо, що процес зростання міст і підвищення їхньої ролі в житті суспільства одержав назву урбанізація. Серед головних причин урбанізації – відтік людей із сільської місцевості в міста і перетворення частини сільських поселень на міські.

Процеси урбанізації охоплюють увесь світ, однак рівні її прояву різні (Додаток). Найбільш урбанізованим серед регіонів світу є нині Австралія, де частка міського населення становить майже 92 %. Високо урбанізова – ними є також Північна Америка (81 %) і Латинська Америка, включаючи Карибський басейн (78 %). Їм поступається Європа, де 72 % населення проживає в містах. Ще більше відстають за рівнем урбанізації Азія і Африка, де проживають відповідно 40 % і близько 39 % городян.

Реалії сьогодення

Найурбанізованіші держави. Населення таких невеликих за розмірами держав, як Ватикан, Монако, Сінгапур, повністю є міським. У Бельгії і Кувейті на міське населення припадає 97 %, у Венесуелі та Ізраїлі, в Ісландії і Катарі частка міського населення перевищуе 90 %. Також до найбільш урбанізованих країн, де міське населення становить понад 4/5 жителів, належать Велика Британія і Уругвай, Нідерланди і Ліван, Німеччина і Чилі, Австралія і Джибуті тощо.

Міське населення Землі продовжує зростати. Очікується, що особливо швидкими темпами будуть відбуватися процеси урбанізації в країнах, що розвиваються. У 2050 р. саме тут проживатиме більшість городян світу – 5,3 млрд осіб, а частка міського населення становитиме 67 % населення цієї групи країн.

Передбачається, що в наступні десятиліття Африка і Азія переживатимуть процес швидкої урбанізації і на їхню частку припадатиме 80 % приросту міського населення в країнах, що розвиваються. Проте до 2050 р. для них, як і раніше, будуть характерні значно нижчі рівні урбанізації, ніж для інших великих регіонів.

У розвинутих країнах чисельність населення міст, ймовірно, становитиме лише 1,1 млрд осіб (86 % населення цієї групи країн). Загалом до 2050 р. 6,4 млрд осіб, або 70 % усіх жителів планети, ймовірно, мешкатимуть у містах.

Найшвидше зростає населення сучасних великих міст, внаслідок чого формуються міські агломерації (мал. 22). Як ви уже знаєте з попереднього курсу географії, міські агломерації (від лат. – приєднувати) – це єдине компактне просторове угруповання міських поселень, що розміщені на певній території і об’єднані між собою політичними, культурно-побутовими, виробничими, організаційно-господарськими, адміністративно – управлінськими та іншими зв’язками (Додаток).

Наука стверджує

Найбільші у світі агломерації поза межами Європи. Адже найбільша з них сформувалася навколо японської столиці Токіо (понад 36 млн осіб). Їй помітно поступається індійське місто Мумбаї (понад 20 млн осіб), за яким упритул наближаються бразильське Сан-Паулу (19,9 млн осіб), мексиканська столиця Мехіко (19,48 млн осіб) та Нью-Йорк у США (19,44 млн осіб). Найпотужніші європейські агломерації розташовані не ближче 20-го (Москва – 10,5 млн) і 21-го місця (Париж – близько 10 млн жителів) (мал. 22).

Мал. 22. Найбільші у світі міські агломерації

Подекуди агломерації зростаються між собою, утворюючи найбільші форми розселення – мегалополіси, або мегаполіси (з грец. – велике місто). Найбільшим у світі є мегаполіс Токайдо, який простягається впродовж 700 км на Тихоокеанському узбережжі Японії від столиці Токіо до міст Осака і Кобе. У межах цього мегаполіса, за деякими підрахунками, проживає близько 70 млн осіб, тобто понад половину населення країни.

У США сформувалося три мегаполіси, у яких проживає більш як третина населення країни. Найбільший серед них – це Босваш, що видовжений на 800 км від Бостона до Вашингтона. Тут сконцентровано близько 50 млн осіб. Другий мегалополіс – Чипіттс – простягається уздовж південного узбережжя Великих озер від Чикаго до Піттсбурга. Наймолодший мегалополіс США – Сансан, розташований на заході країни, простягається від Сан-Франциско до Сан-Дієго, що неподалік від кордону з Мексикою.

Мегалополіси формуються і в Західній Європі, але там вони менші за масштабами концентрації населення. Серед інших виділяються своїми розмірами Англійський мегалополіс (об’єднує агломерації від Лондона до Ліверпуля) і Рейнський (від Роттердама в Нідерландах до Майна в Німеччині). Кожен з них включає десятки агломерацій з населенням по 30-35 млн осіб.

Урбанізація надає широкі можливості для скорочення злиденності. Однак неконтрольоване зростання міст, які нині мають тенденцію до розширення своїх територій, спричинятиме загострення соціальних та екологічних проблем. Зрештою, усе це впливає на результати трудової діяльності, на економіку міст.

Проблема

У великих за розмірами містах активніше використовується транспорт, внаслідок чого споживається більше енергії і сильніше забруднюється повітря. Так само збільшуються витрати води і водночас зростає ризик зменшення зелених зон. Негативним результатом урбанізації є також “ефект міського теплового острова” – підвищення на 2-6 С температури повітря в містах порівняно з їхніми околицями, що спричинює теплове забруднення і виникнення в людей теплового стресу. Чи можна, на вашу думку, уникнути згаданих проблем і що для цього слід зробити?

Проблеми, що виникають або посилюються внаслідок урбанізації, спричинили подекуди явище субурбанізації. Субурбанізація – це відтік населення з міст у приміську зону, де краща екологічна ситуація та умови життя. Подібне особливо характерне в розвинутих країнах, де заможні верстви населення, уникаючи шуму, забруднення повітря і нестачі зелені, споруджують собі за околицями міст котеджі – будинки “сільського типу”. При цьому нові поселення в передмісті аж ніяк не стають сільськими, оскільки практично всі його мешканці продовжують працювати в місті.

Сільське населення. Чисельність сільського населення в усьому світі, за прогнозами ООН, на відміну від населення міст, поступово зменшуватиметься. Свого максимального показника, що становить 3,5 млрд осіб, чисельність сільського населення досягне в 2018 р. Але в 2050 р. вона знизиться майже до 2,8 млрд осіб, що становитиме лише 30 % від загальної кількості жителів планети. Левова частка кількості сільських мешканців (93 %) припадатиме на країни, що розвиваються.

Нині найменш урбанізованими країнами є азійський Бутан і африканські країни Руанда та Бурунді, де сільське населення складає 94-95 %. Сільське населення переважає також у таких країнах, як Непал та Ефіопія (близько 89 %), Бангладеш і Нігер (80 %), Таїланд, В’єтнам, Афганістан, Чад (79 %), Індія (72 %) та інші.

Існують дві основні форми сільського розселення – групова і розсіяна. Групова форма (села, хутори, станиці тощо) поширені у Східній Європі, зокрема в Україні. Така форма розселення характерна також для Китаю, Японії та більшості країн, що розвиваються.

Розсіяна форма розселення вирізняється проживанням людей на окремих фермах – зазвичай, приватне господарство або сільськогосподарське підприємство на власній земельній ділянці. Виникнення ферм пов’язано з особливостями освоєння території і характерно передовсім для США, Канади, Австралії, Південно-Африканської Республіки тощо.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Населення світу розміщується дуже нерівномірно, найбільш густо населеними є прибережні території.

Найбільше жителів має Азія, друге місце посідає Африка, третє місце належить Європі.

Головним показником розміщення людей на землі є густота населення. Середня густота населення Землі постійно зростає.

Кількість жителів міст перевищує кількість жителів сільських районів. Найурбанізованішими є нині Австралія і Північна Америка, найбільше відстають за рівнем урбанізації Азія і Африка.

Найбільші в світі міські агломерації розташовані в Азії та Латинській Америці.