Головна ⇒ 📌Плани-конспекти уроків по філософії ⇒ ЩО ТАКЕ ЕКОЛОГІЯ? СУЧАСНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

ЩО ТАКЕ ЕКОЛОГІЯ? СУЧАСНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

СИСТЕМА УРОКІВ З ОСНОВ ФІЛОСОФІЇ

УРОК 22

ТЕМА. ЩО ТАКЕ ЕКОЛОГІЯ? СУЧАСНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

Мета: продовжити ознайомлення з поняттям “екологія”, дослідити сучасні екологічні проблеми, спираючись на знання учнів; розвивати вміння аналізувати факти та робити висновки; виховувати екологічну культуру, дбайливе ставлення до навколишнього середовища.

Тип уроку: комбінований урок.

Форма проведення: захист екологічних проектів.

Обладнання: плакати, стіннівки, мультимедійне обладнання, фотоматеріали, газетні добірки.

Хід

уроку

I. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань

1. Аналіз підготовлених статей з преси.

2. Читання та обговорення творів-мініатюр.

III. Мотивація навчальної діяльності учнів

Повідомлення теми та завдань уроку.

Проблемна ситуація

Учитель. В усі часи людина вважала здоров’я найбільшою ціннос – тю. Проте сьогодні лікарі висловлюють занепокоєння щодо стану здоров’я людей. Учені вважають, що це зумовлено низкою причин. А як на вашу думку, що стало найбільш вагомою причиною погіршення здоров’я сучасної людини?

IV. Опрацювання нового навчального матеріалу

Лекція

Учитель.

Кожна з наук має свою долю. У ході розвитку людського суспільства вони виникають, сягають своїх вершин, зливаються з іншими науками, а іноді й геть втрачають свою актуальність, виконавши свою роль.

Як відомо з історії, залежно від рівня розвитку суспільства, його потреб і проблем з часом відбувалися періодичні зміни у статусі наук-лідерів. Якщо у XVI-XVIII ст. лідером була механіка, у ХІХ ст. – фізика, а в ХХ ст. – хімія та ядерна фізика, то на сучасному етапі лідером стала екологія, яка перетворилась з суто біологічної дисципліни на науку про стратегію й тактику виживання людства.

Екологія почала формуватись як одна з перших синтетичних міждисциплінарних наук.

Її мета – на основі спеціальних аналітичних наукових дисциплін дати загальну картину структури й функціонування природи та визначити місце і роль людини в природних процесах. У цьому розумінні екологія – наука майбутнього.

Існування живої природи на нашій планеті та процвітання людського суспільства залежать від того, наскільки об’єктивно та своєчасно будуть розкриті закономірності існування біосфери та розроблена стратегія дій людини щодо природи.

Видатний американський вчений Ю. Одум (1970-1980 рр.) одним із перших почав розглядати екологію як міждисциплінарну науку, що досліджує складні системи у природі та суспільстві, тобто вивчає місце людського суспільства щодо природного середовища. Як міждисциплінарна наука екологія взяла на озброєння всі методи біологічних та гуманітарних наук.

Екологія залишилася точною біологічною наукою, бо досліджує живі об’єкти та їх сукупність. Але вона є й гуманітарною наукою, бо визначає місце людини у природі, формує її світогляд, сприяє оптимізації розвитку соціальних та виробничих процесів.

Уперше термін “екологія” був запропонований німецьким ученим Е. Геккелем у 1866 р. У дослівному перекладі з грецької (“oikos” – дім) екологія – це наука про “дім”, тобто про природу, що оточує нас. Вона вивчає умови існування живих організмів, їх взаємозв’язок з довкіллям.

Екологія як наука розділяється на три частини:

– загальна екологія – вивчає основні закономірності функціонування екологічних систем);

– глобальна екологія – вивчає біосферу в цілому;

– прикладна екологія – вивчає взаємовідносини живих організмів із середовищем.

Так вважали академік К. М. Ситник та М. І. Будико.

Вважається, що екологія тісно пов’язана з такими науковими дисциплінами:

Становлення екології як синтетичної науки є наслідком науково-технічного прогресу та якісних змін місця людини в природі.

На перших етапах розвитку людства його вплив на природне середовище був незначним, а виробнича діяльність спиралась на природні сили навколишнього середовища (енергія води, вітру, викопні ресурси). У ХХ ст. людина отримала можливість активно впливати на довкілля та користуватись раніше недоступними для неї ресурсами. Виникла ідея, що людина – хазяїн природи, а природа – невичерпне джерело потрібних їй ресурсів.

Розвинулась екологічна криза, яку спричинили:

А) стрімке зростання чисельності населення;

Б) поява атомної енергетики;

В) розробка та створення озброєння нового типу, здатного знищити все живе;

Г) супутникові та комп’ютерні технології.

Екологія першої половини ХХ століття була наукою, що тільки пояснювала причини природних явищ та їх механізм. Сучасна екологія – наука, що прогнозує та конструює результати того чи іншого впливу людини на природу.

Сучасна екологія розчленована на 4 взаємопов’язані розділи:

– аутекологія – вивчає фактори середовища та їх вплив на живі організми;

– демекологія – вивчає популяції та їх взаємозв’язок між собою і довкіллям;

– синекологія – вивчає співіснування організмів, їх угрупувань одне з одним та умовами існування;

– соціальна екологія – вивчає взаємодію людини та біосфери та місце людського суспільства у природі.

На думку інших вчених (Г. Білявського та М. Падуна), екологія поділяється на:

– біоекологію;

– геоекологію;

– техноекологію;

– соціоекологію;

– космічну екологію.

Об’єктом екології є екологічні системи чи елементи екосистем планети.

Предмет дослідження – взаємозв’язки між живими та неживими компонентами екосистеми.

Основними завданнями екології є:

А) вивчення загального стану сучасної біосфери, взаємозв’язку біологічних систем з атмо-, гідро-, літосферами та техносферою;

Б) розробка методів збору інформації та аналізу біосфери;

В) розробка пропозицій щодо створення заповідних та охоронюваних територій;

Г) розробка пропозицій щодо законодавства з питань експлуатації природних ресурсів та охорони природного середовища;

Д) прогнозування на основі екологічних знань епідемій і проведення заходів щодо локалізації захворювань людини, тварин та рослин.

Екосистема – природний комплекс живих організмів і середовища, які пов’язані через обмін речовин, енергії та інформації.

Екосистемою може бути той комплекс, де відбувається внутрішній кругообіг речовин.

У середині ХХ ст. проводилося багато екологічних досліджень, у яких помітну роль відіграли й екологи України.

Перший екологічний центр досліджень в Україні був створений у 1930 р. при Харківському державному університеті.

Світове визнання здобули дослідження українських вчених: І. Г. Підоплічка, Ф. А. Гриня, С. М. Стопка, П. С. Погрібняка, Д. В. Воробйова. Штучні ліси України досліджував О. Л. Бельгардт; значення лісової підстилки – А. П. Травлєєв.

Академік М. Г. Холодний вивчає екологію залізобактерій.

Сьогодні в Україні широкого визнання здобули екологічні роботи академіків М. А. Голубця, К. М. Ситника, Ю. Р. Шеляга-Сосонка.

Головними екологічними центрами України є Київ, Львів, Дніпропетровськ. Нещодавно відкрито Інститут екології Карпат.

Екологи України зробили вагомий внесок у розробку методів оцінки рівня радіоактивного забруднення великих територій та зниження екологічних збитків від наслідків аварії на ЧАЕС.

Є. М. Кондратюк розробив методи рекультивації териконів Донбасу. В. С. Крисаченко досліджує систему “людина – природне середовище” з точки зору філософських проблем.

Захист екологічних проектів учнів

Теми проектів:

– “Хімія та екологія”.

– “Чорнобиль не має минулого часу”.

– “Сучасна екологічна криза крізь призму релігійного світогляду”.

– “Негативна людська діяльність”.

– “Озон та життя”.

– “Негативний вплив нафти та нафтопродуктів. Аналіз ситуації в Чорному морі”.

– “Шляхи виходу з екологічної кризи”.

– “Охорона фауни”.

– “Природні стихії. Їх причини та наслідки”.

V. Закріплення матеріалу