Шкала істинності
Філософія посбіник
Тема 4. ГНОСЕОЛОГІЯ
§ 3. Проблема істини
Шкала істинності
Усе в світі має свої кількісні градації. Не є виключенням і істина. Наші знання, інформація як сукупність зведень постійно зростає. У міру розвитку процесу пізнання стає відомим раніше невідоме. Введемо шкалу істинності – від крайньої лівої точки, що відповідає абсолютній помилковості, до крайньої правої точки, що відповідає абсолютній істині. Зростання знань означає, що людство переміщується по шкалі істинності зліва направо (протилежністю істини
Теорії змінюють одна одну, саме на їхній основі ми інтерпретуємо поняття істини. Значить, необхідно визнати, що знову ж таки абсолютна істина виявилась недосяжною. Але ж в умовах панування попередньої теорії здавалось, що абсолютна істина вже досягнута. Ні в малому, ні у великому наш дух не зустрічається з абсолютною межею, усюди він перебуває у русі.
Огляд: як шукати істину
Щоб розширити горизонти нашого розуміння проблеми істини, розглянемо різноманітні інтерпретації цієї проблеми.
– В античності винайшли концепцію відповідності.
– У середньовічній християнській філософії істину вбачали у Богові, в його одкровенні.
– У Новий час як істинне знання розглядали відомості, які містяться в почуттях (Бекон, Локк), а також ясних ідеях (Декарт, Лейбніц).
– У XX ст. аналітики (неопозитивісти) спочатку дотримувались концепції відповідності. А саме, з’ясовували відповідність суджень і умовиводів дійсному стану справ, фактам. Згодом почали багато говорити про взаємоузгодженість суджень (Карная), тобто концепцію відповідності було доповнено когерентною концепцією істини. Нарешті, частина аналітиків, прихильників визначення значення слова як його використання (за Вітгінштайном) фактично розвивають прагматичну концепцію істини. Із сучасних філософів саме аналітики займаються проблемою істини найбільш грунтовно.
– Феноменологи з вихідних чуттєвих вражень конструюють ейдоси і поняття, а потім оцінюють зовнішній світ на їхній основі. Прагматичну концепцію істини вони майже не використовують.
– Герменевтики вважають істиною вдалий контакт речі з людиною, речі відкриваються, і відбувається злиття горизонтів речі й людини. Аналітики приписують ознаки істинності судженням, герме-невтики самим речам (порівняйте: істинний друг).
– Постмодерністи ставляться до проблеми істини без поваги. Будь-який текст у них має багато змістів, а смисл вони розуміють як почуття, значення зовнішнього світу як критеріїв істини фактично спростовують.