Сіонізм
Політологічний словник
Сіонізм (від назви гори Сіон, що розташована поблизу Єрусалима) – єврейський релігійно-націоналістичний рух.
Автором терміна вважається письменник Н. Біренбойм, а політичну програму запропонував австрійський художник Т. Герцль (“Єврейська держава”, 1896), який сформулював основні тези доктрини сіонізму про таке: існування “єдиного єврейського народу”; “виключну” роль євреїв у світовій історії; необхідність концентрації євреїв на одній території; “одвічність антисемітизму” та ін.
Всесвітня
Основна ідея сіонізму полягала в утвердженні єврейської держави в Палестині, хоча на перших етапах розглядалися угандійський (Африка), аргентинський (Латинська Америка), кримський (Україна) та інші проекти.
На досягнення цієї мети було спрямовано не тільки пропагандистську діяльність та фінансову допомогу переселенцям,
Саме терористична діяльність сіоністів проти палестинців, підтримана міжнародними сіоністськими та підконтрольними їм масонськими організаціями, і спричинила невиконання резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1947 р. про створення на території британської підмандатної території – Палестини двох незалежних держав: арабської і єврейської з виведенням Єрусалима під міжнародну протекцію.
Окрім державного або політичного сіонізму, заснованого Т. Герцлем, виокремлюють практичний, релігійний, соціалістичний, ревізіоністський, загальний, власне сіоністський і духовний сіонізм. Наприклад, практичний сіонізм, який уособлював X. Вейцман, вважав, що заселення Палестини євреями має відбуватися ще до створення єврейської держави. Практичний сіонізм і державний сіонізм утворили об’єднаний сіонізм. Духовний сіонізм – політична течія, яка пов’язує національне відродження євреїв зі створенням духовного центру в Ізраїлі, що має підтримувати євреїв діаспори від загрози асиміляції. Засновником духовного сіонізму є Ахад Гаам (справжнє ім’я – Ашер Гінзберг (1856 – 1927) з м. Сквира Київської області).
Ця течія з’явилася на підгрунті хасидизму – релігійно-містичної течії іудаїзму (яка спочатку була опозиційною до офіційного іудаїзму – рабинату, але згодом наблизилася до нього) і ультраортодоксальної законспірованої секти хасидизму – Хабада, побудованої за клановим принципом. її очолює Хабад Любавичський Ребе (від м. Любавичі – колишня територія України, а нині Смоленська область Росії). Нині Хабад має потужні політичні і фінансові ресурси, його мета – всесвітня експансія.
Сучасний сіонізм, який відповідно до провідної тези іудаїзму спрямовує своїх послідовників на глобальне панування у світі, насправді є формою єврейського нацизму і расизму.
Герцль Т. Еврейское государство. Опыт новейшего решения еврейского вопроса. – Одесса, 1896; Резолюція № 3376 30-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН від 10.1 1.75 p. // Персонал. – 2003. – № 3; Ходос Э. Еврейский синдром: Забавные протоколы сионских мудрецов. – К., 2002.
В. Бебик
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...