Соціал-демократія
Політологічний словник
Соціал-демократія – сучасна впливова політична течія лівого спрямування, охоплює всі континенти світу. Виникла як інтернаціональна партія масового робітничого руху кінця XIX ст. (Другий Інтернаціонал, 1889 р.) і об’єднувала різні спрямування в робітничому русі. У період Першої світової війни Другий Інтернаціонал розпався. Самостійним політичним рухом С.-д. стає від 1923 р.- часу утворення Робітничого соціалістичного Інтернаціоналу, який припинив своє існування у 1951 р. Замість нього утворено Соціалістичний Інтернаціонал,
Ідеологічною основою С.-д. є доктрина демократичного соціалізму, в основу якої, як вважають, покладено окремі філософські погляди І. Канта, К. Маркса, філософський лібералізм, австромарксизм, християнство, соціальну філософію франкфуртської школи, філософські ідеї К. Поппера та інші.
У “Декларації принципів Соціалістичного Інтернаціоналу”,
Політична демократія передбачає свободу думки, слова, освіти, організацій, релігій, рівність усіх перед законом. Економічна демократія – суспільне самоуправління, пріоритет суспільних інтересів над приватними, наявність суспільної (державної, кооперативної, муніципальної) та приватної власності. Остання має підлягати контролю з боку громадськості, головна небезпека в економіці – бюрократизація її структур. Тому трудящі мають брати участь в управлінні підприємствами, співпрацювати з роботодавцями (“соціальне партнерство”) з метою підвищення ефективності виробництва та справедливого розподілу багатства.
Демократичний соціалізм, на думку соціал-демократії, є “світоглядно нейтральним”, сповідує принцип плюралізму, базується на реформуванні капіталізму з погляду утвердження соціальної справедливості, поліпшення життя, утвердження миру в усьому світі.
Соціал-демократія виступає за перерозподіл світового багатства, допомогу відсталим регіонам планети, бере участь в боротьбі проти негативних наслідків науково-технічної революції, зокрема екологічних катастроф, за децентралізацію ринкових механізмів, боротьбу з корупцією, відкритість усіх сфер соціального життя, висуває ідею “нової міжнародної культури політичного діалогу” тощо.
Основною формою соціальних перетворень С.-д. вважає реформи, боротьбу за місце в парламенті, участь в урядових структурах, передусім керівництво урядом, контроль широких мас над соціальними, політичними та економічними процесами. У тих країнах, де зазначені форми соціальних перетворень знайшли найповніше втілення, здійснюється побудова демократичного соціалізму (принаймні, його елементів).
Соціал-демократичний рух ніколи не був одностайним, у різних країнах він мав свої особливості. Скажімо, Соціал-демократична партія Німеччини, Соціал-демократична партія Фінляндії і Швейцарії, Соціал-демократична робітнича партія Швеції, Соціалістична партія Австрії, почасти Лейбористська партія Великобританії та інші мають традиційну орієнтацію на промислових робітників і виступають проти того, щоб труднощі, які виникають в умовах трансформацій суспільства від індустріального до постідустріального, вирішувались за рахунок трудящих (зростання безробіття, скорочення соціальних програм, соціального егоїзму великого капіталу, монополій тощо). Окремі партії (скажімо, Італійська і Португальська соціалістичні партії та інші) дедалі більше орієнтуються на представників найманої інтелектуальної праці, середні прошарки науково-технічної та гуманітарної інтелігенції, тобто на ті прошарки суспільства, які виникають у зв’язку з новою технологічною революцією. Вони, власне, виступають за “шокову терапію” соціальних перетворень за рахунок тимчасового утиснення інтересів широких верств населення задля швидких технологічних перетворень економіки. Але мета як перших, так і других одна – обмежувати масове безробіття, створювати додаткові робочі місця, скорочувати тривалість робочого тижня, розв’язувати соціальні проблеми тощо.
Соціал-демократи вели активну боротьбу з комуністами та їх ідеологією, вважаючи, що в державах, де правлячою партією була комуністична, створено “нове класове суспільство”, “тоталітарні режими”.
Після розпаду СРСР та виникнення нових країн у Центральній та Східній Європі почали відроджуватися або виникати нові соціал-демократичні партії, які перебувають у стадії становлення. Зараз в Україні є кілька політичних партій соціал-демократичної орієнтації, одну з них – Соціалістичну партію України, на XXII Конгресі Соціалістичного Інтернаціоналу (жовтень 2003 р.) прийнято до складу цієї організації.
Доудерштадт М., Геррітс А., Маркус Д. Д. Драматичний перехід: соціал-демократія у Східній та Центральній Європі. – К., 2000; Основи демократії. – К., 2002; Современная социал-демократия: Словарь-справочник / В. Я. Швейцер; Под общ. ред. A. A. Галкина. – М., 1990; Социал-демократия перед лицом глобальных проблем: Пробл.-темат. сб. – М., 2000; Социал-демократы в Восточной Европе: Реферативный сборник. – М., 1992; Социал-демократия в конце 80-х годов: Научно-аналитический обзор.-М., 1990.
Н. Рижко
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...