СОВІСТЬ

Related posts:

1. Честь, совість, гідність людини. Інтелігентність і порядність Розділ III. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ І ДУХОВНІСТЬ ЛЮДИНИ Урок 16 . Честь, совість, гідність людини. Інтелігентність і порядність Мета: показати різницю між філософським та морально-етичним значенням понять теми; розвивати вміння зіставляти власні висновки з іншими поглядами з аналогічних проблем; виховувати культуру поведінки учнів. Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу. Форма уроку: лекція з опорою на структурно-логічні […]...
2. ЧЕСТЬ, СОВІСТЬ ТА ГІДНІСТЬ ЛЮДИНИ СИСТЕМА УРОКІВ З ОСНОВ ФІЛОСОФІЇ Урок 22 . ЧЕСТЬ, СОВІСТЬ ТА ГІДНІСТЬ ЛЮДИНИ Мета: розкрити суть понять: “честь”, “совість”, “людська гідність”, “порядність”; показати важливість процесу самовиховання цих якостей для особистості; виховувати повагу до людських цінностей, прищеплювати норми загальнолюдської моралі, стимулювати самовиховання та самовдосконалення учнів. Тип уроку: комбінований. Форма проведення: евристична бесіда з елементами рольової гри […]...
3. Моральна свідомість, Психологічні властивості людини Безпека життєдіяльності 1. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ 1.5. Психологічні властивості людини 1.5.13. Моральна свідомість Моральна свідомість – стрижнева складова формування моральної вихованості людини, яка визначається як відображення в свідомості людини принципів, норм поведінки, що регулюють ставлення людей один до одного й до суспільства. Моральні знання – основа розвитку моральної свідомості людини, основний її компонент, це засвоєння […]...
4. ДОБРО І ЗЛО Культурологічний словник ДОБРО І ЗЛО – категорії, в яких даються позитивна і негативна оцінки суспільних та природних явищ відповідно до ціннісних орієнтацій певних соціальних груп і класів. Д. і З. в найзагальнішій формі означають: Д. – належне і морально-позитивне у вчинках і мотивах діяльності людей, у явищах соціальної дійсності; З. – морально-негативне, негоже....
5. САМОЗБЕРЕЖЕННЯ Культурологічний словник САМОЗБЕРЕЖЕННЯ – діяльність людини, спрямована на збереження свого організму і себе як особистості. Може бути інстинктивне і свідоме, набуте людством в ході суспільного життя. Інстинкт С. штовхає людину на протест проти того, що загрожує її життю і діяльності, на самозахист. При цьому сильні особистості стають на шлях боротьби, слабкі – тікають від життя. […]...
6. ПЕРЕКОНАННЯ Культурологічний словник ПЕРЕКОНАННЯ – 1) Метод виховання, який передбачає цілеспрямований вплив на свідомість вихованця з метою формування в ньому позитивних морально-психологічних рис, спонукання до суспільно корисної діяльності або подолання негативної поведінки. 2) Психічний стан, який характеризується стихійними поглядами, щирою впевненістю у правильності своїх думок, поглядів. П. грунтуються на міцних знаннях, які тісно переплітаються з волею, […]...
7. Цінності моральні Цінності моральні – значення для людини, колективу і суспільства суспільних явищ і подій, а також ставлення людини до світу, країни, окремих соціальних груп і до самої себе. Основними елементами Ц. м. є морально-етичні якості людини, її діяльності і вчинків; зміст моральних принципів, норм, ідеалів тощо; морально-етичні характеристики діяльності різних колективів, партій, соціальних груп і класів, […]...
8. МРІЯ Культурологічний словник МРІЯ – особлива форма уяви, тісно пов’язана з емоційним ставленням до уявлюваного. М. відрізняється від інших видів уяви тим, що вона є образом бажаного майбутнього і включає активну діяльність свідомості, яка використовує при цьому минулі відчуття і сприйняття, життєвий досвід, накопичені знання і пристрасне бажання здійснити задумане. М. безпосередньо пов’язана з потребами людини, […]...
9. ЩАСТЯ Культурологічний словник ЩАСТЯ – 1) Поняття моральної свідомості, що означає такий стан людини, який найбільше відповідає внутрішній задоволеності повнотою й осмисленістю життя, здійсненням свого людського призначення. Щ. є чуттєво-емоційною формою ідеалу. Поняття “Щ.” не лише характеризує певне конкретне об’єктивне положення чи суб’єктивний стан людини, а й виражає уявлення про те, якими повинні бути життя і […]...
10. АКУРАТНІСТЬ Культурологічний словник АКУРАТНІСТЬ (від лат. accuro – точно виконую) – риса людини, що виявляється у точності, ретельності, охайності, своєчасності виконання певного виду діяльності. А. не є природженою рисою, а формується в процесі виконання трудових операцій, морально збалансованої поведінки....
11. МОТИВАЦІЯ Культурологічний словник МОТИВАЦІЯ (франц. спонука) – спонукання, яке спричиняє активність організму і визначає її спрямованість. М. – система мотивів, яка визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини. Всебічне розкриття причин, якими пояснюється та чи інша поведінка людини, її дії і вчинки, неодмінно передбачає аналіз тих психологічних моментів, якими вони визначаються, тобто аналіз сукупності мотивів, якими […]...
12. Парадигма державного управління Державне управління Парадигма державного управління. Початкова концептуальна схема, модель постановки проблем і їх вирішення, методів дослідження у сфері державного управління, домінуюча впродовж певного історичного періоду. Сучасна П. д. у., за оцінкою американських учених 3. Лана та К. Андерс, систематизує актуальні напрями державного управління і визначає основні їх аспекти, зокрема політичний, правовий, історичний, менеджерський, етичний та […]...
13. АКСІОЛОГІЯ Культурологічний словник АКСІОЛОГІЯ (від грец. ахіоs – цінний і logos – слово, вчення) – філософське вчення про цінності суспільства, соціальних груп та особистості; розрізняють цінності соціальні, духовні, культурні, моральні, естетичні, художні та ін. Аксіологічний – ціннісний, вартісний....
14. ЗДАТНІСТЬ Культурологічний словник ЗДАТНІСТЬ – властивість індивіда, яка визначає його можливість, спроможність, нахил до виконання певної діяльності, наприклад здатність до навчання, здатність до трудової діяльності (професійна придатність) тощо. З. зумовлюється рівнем знань, здібностей, умінь, навичок, особистісними якостями (риси характеру і темперамент, особливості емоційно-вольової сфери). 3. опосередкована умовами діяльності і вимогами соціального оточення. 3. не є чимось […]...
15. СПОКУТУВАННЯ Культурологічний словник СПОКУТУВАННЯ – психологічна плата людини за свою провину; форма морального самоочищення. У релігійній психології С. – умилостивлююча жертва, яку приносив грішник потойбічним силам. Справжнє С. можливе лише як духовно-психологічне переродження людини, воно досягається через страждання душі, супроводжується муками сумління. С. – це надзвичайно інтенсивне переживання людиною своєї моральної недосконалості, прагнення компенсувати свою провину […]...
16. ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНЕ Культурологічний словник ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНЕ – один із найважливіших видів виховання, полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології. М. в. починається в родині, продовжується в дошкільних закладах, загальноосвітніх школах, пізніше – у вищих закладах освіти та інших навчальних закладах. Основними методами М. […]...
17. АГРЕСИВНІСТЬ Культурологічний словник АГРЕСИВНІСТЬ (від лат. aggreditor – нападаю) емоційний стан і риса характеру людини. Характеризується імпульсивною активністю поведінки, афективними переживаннями – гніву, злості, прагненням заподіяти іншому травму (фізично чи морально). В агресивному стані особа може повністю втрачати самоконтроль. А. інколи розглядають як стенічний активний прояв фрустрації. У зв’язку з цим А. визначають як реакцію на […]...
18. ВОДА УМОВНО ЧИСТА Екологія – охорона природи ВОДА УМОВНО ЧИСТА – 1) вода, не забруднена понад встановлений рівень, або в якій завдяки добавлянню чистої води конц. забруднювальних речовин доведена до дозволеного законодавством рівня; 2) стічні води, спускання яких без очищення у водойми не викликає порушення норми якості води в місцях водокористування....
19. КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ (КУЛЬТУРА) Культурологічний словник КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ (КУЛЬТУРА) – поняття, що має два характерологічних аспекти: 1) дезаксіологічний (позаціннісний, об’єктивістський), за яким в культуру входить все, створене людиною: і засоби творення, і засоби нищення; і літературна мова, і кримінальний жаргон. Як факти культури стоять в одному ряду плуг і гільйотина, велична симфонія і непристойна пісенька; 2) аксіологічний (ціннісний), коли […]...
20. ЕГОЇЗМ Культурологічний словник ЕГОЇЗМ (франц. egoisme, від лат. ego – я) – 1) Морально-етичний принцип, який означає таку поведінку людини, коли вона віддає перевагу власним інтересам, нехтуючи інтересами суспільства та інших людей. Е. не “закладений” у людській природі. Як правило, він – наслідок неправильного виховання. У ході виховання прояви Е. у дітей можуть бути зведені до […]...
21. Моральна шкода Моральна шкода – фізичні і моральні страждання, заподіяні фізичній особі або організації протиправними діями іншої особи. М. ш. відшкодовується особою, що заподіяла шкоду, і лише у разі її вини. Форми і розміри відшкодування визначає суд. Підстави відшкодування моральної шкоди зазначені в ст. 440 Цив. К. України. М. ш. відшкодовується за рішенням суду незалежно від відшкодування […]...
22. ОРИГІНАЛЬНІСТЬ Культурологічний словник ОРИГІНАЛЬНІСТЬ (від лат. – первісний, природжений) – морально-психологічна риса особистості, означає її несхожість на інших, неповторність, самобутність духовного світу. Психологія вивчає О. як індивідуальну рису, яка характеризує здатність до творчості, до нового, незвичного, такого, що не зустрічалося раніше у змісті людського пізнання і практичної діяльності....
23. ГІДНІСТЬ Культурологічний словник ГІДНІСТЬ – етичне і психологічне поняття, в якому фіксуються уявлення про цінність людини як особистості. Г. також категорія соціальної психології, означає ставлення людини до самої себе (на грунті адекватної самооцінки) і ставлення до неї інших людей. У психологічному плані Г. є формою вияву самосвідомості і самоконтролю, на яких базується вимогливість людини до самої […]...
24. НАДІЯ Культурологічний словник НАДІЯ – очікування чогось, сподівання. Може мати лише позитивне спрямування. Н. породжує наміри досягти певних успіхів у майбутньому, виступає організуючим фактором діяльності особи. Протилежним Н. є морально-психічний стан безнадійності, коли людина не бачить перспективи, втрачає віру в майбутнє....
25. Ціннісний сенс гуманізму Філософія посбіник Тема 10. ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ § 3. Культурологія та аксіологія Ціннісний сенс гуманізму Гуманізм (від лат. “humanus” – людський, людяний) – у широкому значенні – історично змінна система поглядів, яка визначає цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя; у вузькому – культурний рух епохи Відродження. Як система моральних і громадських цінностей це […]...
26. Мотив моральний Мотив моральний – внутрішня рушійна сила, внутрішнє спонукання людини до моральності, моральної поведінки. М. м. у сфері економіки зумовлений глибоким усвідомленням економічних потреб, намірів, цінностей окремої людини, трудового колективу і суспільства. Важливу роль у цьому процесі відіграють рівень розвитку національної самосвідомості, національного економічного мислення тощо. М. м. значною мірою розкривається у моральних принципах, які фіксують […]...
27. ЕТИКА СОЦІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЕТИКА СОЦІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – сукупність моральних принципів, якими має керуватися соціолог. Дотримання цих принципів є справою його сумління, виявом моральної позиції, проте вони не повинні ставати на заваді отримання об’єктивного, неупередженого знання....
28. СОРОМ Культурологічний словник СОРОМ – почуття, що виникає в результаті усвідомлення людиною невідповідності своїх дій та вчинків тим нормам, яких вона повинна дотримуватися в своєму житті. С. – один з аспектів функціонування такого регулятора соціальної поведінки особистості, як совість. На ранніх етапах розвитку людини (в дошкільному віці) С. виникає, як правило, в присутності інших людей, під […]...
29. УСПК Культурологічний словник УСПК – позитивний результат праці, діяльності; здобуток, доробок. Категорія У. відбиває факт найвищого досягнення поставленої мети. У. не приходить сам, за нього слід боротися, його слід домагатися, затрачувати для цього певні зусилля – фізичні, нервові, морально-психологічні. У праці досягають У. завдяки твердій волі, неухильному прагненню до мети. Досягнутий У. є великим збудником нової […]...
30. ЛЮДСЬКИХ ВІДНОСИН ТЕОРІЯ Соціологія короткий енциклопедичний словник ЛЮДСЬКИХ ВІДНОСИН ТЕОРІЯ – напрям заг. теорії соціального управління, що виник на поч. 20-х рр. у амер. емпіричній соціології. Основоположником Л. в. т. вважається Е. Мейо, який, вивчаючи чинники підвищення продуктивності праці, відкрив існування неформальних стосунків та неформального лідерства в малих соціальних групах (хоторнський експеримент). “Людський чинник” відтоді став розглядатися наріжним […]...
31. Філософія політична Політологічний словник Філософія політична – галузь філософського знання, предметом якого є методолого-світоглядні й ціннісні принципи пізнання та інтерпретації політики як суспільного явища. Дуже повільно конституювалася у відносно самостійний розділ філософського знання, відокремлюючись від теорії політики. Узагальнює й доповнює теоретичні складові політики, розкриває принципи легітимності політики глибинними елементами позаполітичного узагальнено – смислового характеру. В доіндустріальний період […]...
32. Організація трудова Організація трудова – різновид виробничої організації, яка створюється для спільного виконання трудових функцій і виступає системою трудових відносин. Загальними ознаками О. т. є: спільна мета діяльності, сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, інформаційних та ін.) і певний спосіб їх використання, одиничний поділ праці, система стимулів до праці та морально-етичних цінностей. О. т. класифікують: за типами та формами […]...
33. ДУША Культурологічний словник ДУША – нематеріальне, глибоко особистісне начало в людині, її внутрішній світ як унікальне ціле, що залишається відносно рівним собі упродовж усього життя людини. Слово “Д.” вживається для означення сукупності психічних явищ, що характеризують внутрішній, суб’єктивний світ людини, а також основних рис особисті – її життєвих інтересів, переконань, ідеалів, моральних рис, її ставлення до […]...
34. ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА Культурологічний словник ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА – система науково обгрунтованих організаційних видів діяльності по впровадженню здобутків психологічної науки в народне господарство. Діагностична та прогностична діяльність охоплює проблеми соціальної, професійної, особистісної, індивідуальної діагностики і прогностики; психогігієнічна та консультаційна діяльність охоплює медико-психологічну, соціально-психологічну профілактику і консультацію, виробничу гігієну, професійну орієнтацію і профдобір, реабілітацію відхилень, адаптацію до діяльності; нормативно-стандартизуюча діяльність […]...
35. ДЕЛІКАТНІСТЬ Культурологічний словник ДЕЛІКАТНІСТЬ (від лат. delicatus – ввічливий) – морально-психологічна риса особистості, яка виявляється в її тонкому розумінні внутрішнього світу і психіки інших людей. Д. не природжена якість, вона формується в процесі цілеспрямованого виховання. Д. є свідченням високої внутрішньої культури людини, її вміння поводитися серед людей; пов’язана з такими поняттями, як тактовність, повага до людської […]...
36. САМОСВІДОМІСТЬ Культурологічний словник САМОСВІДОМІСТЬ – усвідомлення людиною самої себе як особистості, своїх фізичних сил і розумових здібностей, вчинків і дій, їхніх мотивів і мети, свого ставлення до зовнішнього світу, інших людей і до самої себе. Вирішальна роль у розвитку С. належить спілкуванню дитини (людини) з людьми, що її оточують, – з дітьми і дорослими, в ігровій, […]...
37. Етика політична Політологічний словник Етика політична – 1) специфічна дисципліна, що склалася в межах політичної філософії і вивчає вплив моральних принципів, норм і уявлень людей на політику, а також вплив політики на мораль; 2) нормативна система, що сформувалася на базі морального усвідомлення людьми своїх політичних цілей і цінностей; своєрідний синтез моральної і політичної свідомості, форма внутрішньої єдності […]...
38. Мораль трудова Мораль трудова – сукупність морально-етичних принципів, норм і правил, які визначають ставлення людей до праці, а також відносин, що виникають між працівниками у процесі трудової діяльності, спрямованих на збереження цілісності трудового колективу та досягнення високоефективної праці. М. т. неможлива без усвідомлення працівниками колективних цінностей, суспільно необхідного типу трудової поведінки і його реалізації у процесі праці […]...
39. АВТОРИТЕТ Культурологічний словник АВТОРИТЕТ (від лат. autoritas – влада, вплив) – загальновизнаний вплив окремої людини або колективу, організацій в різних сферах суспільного життя. Залежно від того, про яку галузь діяльності йдеться, можна говорити про А. у матеріальному виробництві, політиці, науці, вихованні тощо. У навчально-виховному процесі виняткове значення має А. учителя, наставника, вихователя. А. – конкретно-історична категорія. […]...
40. ДІЯ Культурологічний словник ДІЯ – основний елемент у структурі діяльності. Суб’єкта спонукає до дії певний мотив (або сукупність мотивів). Кожна Д. спрямована на досягнення певної мети суб’єкта. Предмет Д. може бути не лише матеріальним, а й ідеальним, зокрема, у пізнавальних діях, які спрямовані на збагачення знань суб’єкта, або в комунікативних діях, орієнтованих на передачу інформації іншому […]...