СОЯ

ЗЕРНОВІ БОБОВІ КУЛЬТУРИ

2.6. СОЯ

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Соя є цінною продовольчою і кормовою культурою. Використовують її також як сировину для промисловості. Зерно містить від 40 до 55% білків, які легко засвоюються організмом людини і тварин, до 26% жирів, близько 30%вуглеводів і досить значну кількість вітамінів. З усіх зернобобових білок сої найбільш повноцінний.

Соєву олію широко застосовують для виробництва маргарину, у лакофарбовій та миловарній промисловості, для виготовлення гліцерину. Із зерна мелених бобів сої виготовляють

страви, харчові продукти, консерви.

Соєве борошно і шрот – цінні концентровані корми для молодняку великої рогатої худоби, корів і поросят. Дуже поживна і соєва макуха, що містить 40-50% білка. Вона також є цінним кормом для птиці.

Солома сої містить 3,5-4, а сіно – 11-12% білка. Багата на білок і зелена маса сої, тому цю культуру висівають у змішаних посівах з кукурудзою та суданською травою на силос і зелений корм.

Батьківщиною сої вважають райони Східної Азії, де її вирощують з давніх часів.

Світова посівна площа сої – близько 71 млн га. В Україні посіви сої на зерно досягли 100 тис. га. Значно збільшилися

площі чистих і змішаних посівів (з кукурудзою) сої на зелену масу. Урожайність зерна сої в лісостеповій зоні 15-20 ц/га і більше, а на зрошуваних землях степової зони, за даними Інституту зрошуваного землеробства УААН, у господарствах збирають по 27-30 ц/га.

Значна частина світової площі сої (28 млн га) розміщена в США. Великі площі сої в Японії, Індонезії, Румунії, Болгарії, Росії. Середня світова врожайність становить близько 22, а в США – 26 ц/га.

Досить високі врожаї сої збирають за дотримання всіх вимог технології вирощування, раціонально використовуючи біологічні особливості цієї культури. В Україні є багато районів, що мають сприятливі умови для вирощування сої, – Херсонська, Чернівецька, Одеська та інші області, а також Автономна Республіка Крим.

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. У сільськогосподарському виробництві поширений один вид сої, який поділяють на три підвиди: маньчжурський, японський і китайський.

Соя щетиниста (Glycine hispida Maxim.) – однорічна бобова культура. Корінь сої стрижневий, досить розвинений, подібний до кореня квасолі. Стебло прямостояче, гіллясте, опушене, висотою 50-80 см і більше. Листя складне, трійчасте, різне за розмірами і формою, вкрите волосками, до збирання обпадає.

Квітки сої білі або фіолетові, дрібні, зібрані у китиці. Кількість квіток у китиці від 13 до 15. Соя – самозапильна рослина. Боби різні за розмірами і забарвленням, ледь зігнуті, містять переважно по 2-3 насінини. У деяких сортів стулки бобів при достиганні розтріскуються і насіння висипається. Насіння кругле або овальне, різноманітне за кольором: жовте, зелене, коричневе, чорне, червоне.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Соя належить до теплолюбних культур. Насіння її починає проростати за температури 8-10 °С, проте сходи найшвидше з’являються за 18-20 °С. Оптимальна температура росту і розвитку 18- 25 °С. Соя – світлолюбна рослина короткого дня. Умови освітлення впливають на інтенсивність фотосинтезу, біологічної фіксації азоту, на мінеральне живлення і врожай. Серед рослин короткого дня соя найчутливіша до зміни його довжини: щоб прискорити цвітіння, для неї потрібно 2-6 коротких днів, тоді як для інших культур – 7-40. За невеликого збільшення довжини дня цвітіння, навпаки, затримується.

За довжиною вегетаційного періоду сорти сої поділяють на дуже скоростиглі – 80-100 діб, скоростиглі – 100-120, середньостиглі – 120-140, пізньостиглі – 140-150 діб і більше.

Соя дає високий урожай на чорноземних, каштанових і меліорованих дерново-підзолистих грунтах. Найбільші врожаї зерна і зеленої маси отримують на окультурених родючих грунтах, багатих на органічну речовину, забезпечених кальцієм, з доброю водопроникністю, обміном повітря. Непридатні для неї без меліорації солонці і солончаки, заболочені й кислі грунти.

СОРТИ. В Україні найпоширеніші такі сорти сої.

Альтаїр – середньоранній, зернокормовий, висота рослин 70-80 см, боби серпоподібні, насіння овальне, жовте, рубчик темно-коричневий. Вміст білка 36,3%, жиру – 21,5%. Районований у поліській зоні.

Аркадія одеська – середньоранній, зерновий, висота рослин 50-60 см, боби бурі, рубчик темно-коричневий. Маса 1000 насінин 160-190 г. Вміст білка становить 44%, жиру 18 20%. Районований у степовій зоні.

Київська 27- середньоранній, зернокормовий, кущ стиснутий, з проміжним типом росту. Рослини заввишки 80- 90 см. Боби темно-коричневі. Насіння овальне, жовте. Маса 1000 насінин – 169-210 г, рубчик коричневий. У насінні міститься 39-40% протеїну, 17-20% олії. Районований у поліській і лісостеповій зонах.

Київська 91 – скоростиглий, зерновий. Кущ компактний, заввишки 90-100 см. Боби слабозігнуті. Насіння овальне, жовте, з дуже слабою пігментацією, рубчик коричневий. Маса 1000 насінин 180- 190 г. У насінні міститься сирого протеїну 37,9%, жиру – 21,2%. Районований у лісостеповій зоні.

Білосніжка – ранньостиглий, зернокормовий, стійкий проти бактеріальних хвороб. Насіння світло-жовте, крупне. Районований у лісостеповій і степовій зонах.

У деяких областях поширені сорти Чернівецька 9, Херсонська 908, Бистриця 2, Ізумрудна та ін.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Місце у сівозміні. Сою на зерно в Україні найдоцільніше висівати після картоплі, кукурудзи, цукрового буряку, озимої пшениці.

Соя як просапна культура сприяє очищенню поля від бур’янів, збагачує грунт на азот, є цінним попередником для кукурудзи, озимої пшениці, проса, цукрових буряків.

ОБРОБІТОК ГРУНТУ І УДОБРЕННЯ. Обробляти грунт під сою треба старанно, як і під квасолю. Зяблеву оранку проводять на глибину 25-28 см з попереднім лущенням стерні.

Соя добре використовує післядію органічних і мінеральних добрив, внесених під попередник. На опідзолених грунтах під неї треба вносити фосфорні, калійні та азотні добрива. За даними Інституту землеробства УААН, навіть на чорноземах звичайних азотні добрива забезпечують значний приріст урожаю сої. На опідзолених грунтах після стерньових попередників ефективне внесення під зяблеву оранку гною (15-20 т/га), а також фосфорних добрив (Р20-30).

Мінеральні добрива вносять у рядки під час сівби (20 кг/га аміачної селітри, 30 суперфосфату і 20 кг/га калійної солі). Для підживлення вносять фосфорні (Р16-20) і калійні (К15_18) добрива.

За даними Львівського державного аграрного університету, врожайність зерна сої після внесення в рядки 70 кг/га нітроамофоски, збагаченої молібденом, підвищується на 3,3 ц/га. При цьому також зростає вміст білка в зерні.

СІВБА. Ранньою весною площі, призначені під сою, боронують, а потім проводять дві культивації з одночасним боронуванням: першу – на глибину 10-12 см, другу – на глибину загортання насіння.

Щоб запобігти ураженню сої грибними хворобами, насіння не пізніш як за 20 діб до сівби протруюють препаратами тиграмом, фундазолом, тачігареном.

Важливим заходом підвищення врожайності сої є передпосівний (у день сівби) обробіток насіння бактеріальними добривами. їх використовують не лише під час перших посівів, а й за повторних. Приріст урожаю зерна сої від цього заходу в дослідах Львівського державного аграрного університету становив 2 ц/га, вміст сирого протеїну в зерні підвищився на 3,7%.

Сіють сою тоді, коли температура грунту на глибині 10 см досягне 10- 12 °С. Якщо висіяти її занадто рано у холодний грунт, сходи з’являться пізно, бувають зрідженими, що знижує врожай.

Сходи сої переносять нетривалі приморозки до мінус З °С. У південних областях строк сівби припадає на кінець квітня, а в західних – на першу половину травня.

Для сівби використовують сівалки СПЧ-6М, СПС-12, ССТ-12А, ССТ-12Б з пристроями для висівання сої СТЯ-31000, СКОН-4,2і СО-4,2. Сіють сою також сівалками СЗА-З,6, С3-3,6, СЗШ-3,6 та ін.

Сою висівають широкорядним і пунктирним способами. У лісостепових районах ширина міжрядь становить 45, а в степових – 60 см. Високорослі сорти висівають з міжряддями 60 см. У степових районах масова норма висіву становить 60-70 кг/га (400-500 тис. насінин на 1 га), а в лісостепових – 70-90 кг/га (500-600 тис. насінин на 1 га). Насіння сої загортають на глибину 4-6, а на грунтах, що запливають, – 3-4 см. Якщо насіння сої висівають у сухий грунт, посіви треба коткувати кільчастими котками.

Для боротьби з бур’янами до сівби сої вносять гербіциди трефлан 24% к. е. (4- 10 кг/га), харнес (2-3 л/га) чи дуал (1,5-2,5 л/га) з негайним загортанням у грунт.

Досліди, проведені Інститутом кукурудзи УААН у центральному Степу України, показали, що при вирощуванні кукурудзи і сої у змішаних посівах урожай силосної маси не зменшується, а поживність корму значно збільшується. Ефективні посіви, де 2/3 площі займає кукурудза, а 1/3 – соя. Для цього висівають два рядки кукурудзи (по 2-3 рослини у гнізді) та рядок сої (по 3-4 рослини у гнізді). За пунктирного способу сівби два-три рядки кукурудзи повинні чергуватися з двома рядками сої.

ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ. Важливим агротехнічним заходом догляду за посівами сої є боронування, що сприяє знищенню кірки, сходів бур’янів, поліпшенню аерації грунту.

Після сівби сої для боротьби з бур’янами у грунт вносять гвардіан (2,4- 3,5 кг/га) або гезагард (3-5 кг/га). За два-три дні до появи сходів застосовують гербіцид харнес (1,5-3 кг/га), який знищує однорічні злакові та двосім’ядольні бур’яни, а по вегетуючих рослинах – півот (0,5-1,0 л/га) чи набу (1-3 л/га).

Перший раз посіви боронують через 5-7 діб після сівби легкими боронами, другий – через 6-7 діб, у фазі другого трійчастого листка. Боронування проводять в один або два сліди впоперек напряму рядків.

Високі врожаї сої у кращих господарствах отримують після проведення 2-3 міжрядних розпушувань з виполюванням бур’янів у рядках. Перший раз міжряддя обробляють на глибину 8-10, а наступні – 6-8 см.

Соя на початку розвитку не потребує багато вологи, тому на зрошуваних землях її поливають з середини червня і до середини серпня. Залежно від погодних умов проводять три-п’ять поливів при зрошувальній нормі 450-700 м3/га. Кращим способом зрошування є дощування. Вологість грунту до цвітіння має бути не нижче за 70% НВ, в період цвітіння-наливання бобів – не нижче за 70%.

ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ. Збирають сою тоді, коли насіння у бобах достигне, рослини пожовтіють, а листя обпаде. У лісостепових районах ранні сорти сої достигають у середині серпня, пізні – у вересні.

Боби сої розтріскуються менше, ніж зернобобових, проте при запізненні зі збиранням втрати бувають значні. Збирають сою роздільним способом та прямим комбайнуванням. Прямим комбайнуванням збирають сорти з високим розміщенням нижніх бобів. Щоб запобігти дробленню зерна, треба відрегулювати молотильні апарати комбайнів. Зберігають насіння сої за вологості 12-13%.

На посівах сої рекомендується проводити десикацію. На початку побуріння бобів посіви обробляють хлоратом магнію з розрахунку 15-20 кг/га (гектарну дозу розчиняють у 200-300 л води), або препаратом баста (2 л/га).

Сою на зелений корм збирають від кінця цвітіння до початку утворення бобів, а на силос – наприкінці наливання зерна у більшості бобів.