СПОГЛЯДАННЯ

Related posts:

1. Сприйняття влади Політологічний словник Сприйняття влади (perception of power) – безпосереднє чуттєве відображення світу влади і його явищ людиною, людьми, населенням, у тому числі і самими об’єктами влади; відповідна спроможність сприймати, розрізняти і оцінювати факти, події, явища власної практики. М. Головатий...
2. ПЕРЦЕПЦІЯ Культурологічний словник ПЕРЦЕПЦІЯ (від лат. perceptio – сприйняття) – відображення речей і явищ у свідомості людини за допомогою органів чуттів. У філософській концепції Лейбніца П. тлумачилася як несвідома, а отже, нижча від апперцепції форма духовності. Термін П. охоплює як чуттєве сприйняття, так і певні реакції – відповіді організму на грунті чуттєвих образів – так звані […]...
3. АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ Культурологічний словник АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ – один з різновидів людського мислення. Сутність А. м. полягає у виробленні понять, суджень, умовиводів і здатності оперувати ними. Абстрактне (понятійне) мислення виростає на грунті узагальнення даних емпіричного пізнання. Якщо відчуття дають відображення одиничного і конкретного, то мислення й слово відображають загальне й абстрактне. Саме завдяки А. м. людина розкриває істотні […]...
4. ГІПОТЕЗА Культурологічний словник ГІПОТЕЗА (від грец. – основа, припущення) – науково обгрунтоване припущення чи факт, які перебувають поза межами безпосереднього спостереження, або закономірний зв’язок явищ, коли його ще не можна встановити за допомогою наукового доведення. Г. є методом наукового дослідження, однією з форм пізнання об’єктивної дійсності; даючи ймовірне знання про причину тих чи інших явищ, Г. […]...
5. ПЕРЦЕПТИВНИЙ Культурологічний словник ПЕРЦЕПТИВНИЙ (від лат. perceptio – сприйняття, відображення об’єктивної дійсності органами чуттів) – такий, що стосується сприйняття....
6. ПАНІКА Культурологічний словник ПАНІКА – панічний стан, відчуття страху, розгубленості, невпевненості індивіда або соціальної групи. Термін П. вживається у військовій і соціальній психології. Психологічні механізми П. полягають у наслідуванні, зараженні, навіюванні. Стимулюють П. різні хибні чутки, версії, взагалі страхітлива чи неприємна для індивіда, групи інформація. Встановлено, що людина швидко піддається П. тоді, коли вона боїться щось […]...
7. КАТЕГОРІЯ Культурологічний словник КАТЕГОРІЯ (від грец. – обвинувачення, ознака) – 1) філософ. Загальне поняття, яке відображає універсальні властивості і відношення об’єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. 2) Родове поняття, що означає розряд предметів. 3) Група однорідних предметів, явищ, осіб....
8. СУБЛІМАЦІЯ Культурологічний словник СУБЛІМАЦІЯ (від лат. sublimo – підіймаю, підношу) – термін психоаналізу, що означає заміщення сексуального об’єкта потягу соціальною метою, переключення енергії інстинктів у соціально прийнятливу діяльність індивіда. Фрейдизм розглядає С. як основний механізм творчого процесу, оскільки творчість інтерпретується 3. Фрейдом і його послідовниками як спосіб розрядки внутріпсихологічної напруги, форма соціальної реалізації несвідомих потягів і […]...
9. МІФ Культурологічний словник МІФ (від грец. mithos – слово, сказання) – оповідання про богів, героїв, спосіб усвідомлення природних та суспільних явищ, уявлення про природу та історію як наслідок діяльності надприродних сил. М. – історично перша світоглядна форма відображення дійсності, в якій художнє, моральне, пізнавальне та практично-перетворююче освоєння світу дані в синкретичній, взаємоопосередкованій єдності. Як елемент світоглядної […]...
10. МИСТЕЦТВО Культурологічний словник МИСТЕЦТВО – 1) Естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості – особливого виду людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів; одна з форм суспільної свідомості. Закономірності мистецтва вивчають естетика і мистецтвознавство. Термін застосовується і до певних галузей художньої діяльності (Художня творчість загалом – література, архітектура, скульптура, декоративно-ужиткове […]...
11. КАРТИНА СВІТУ Культурологічний словник КАРТИНА СВІТУ – одна з форм світоглядного відображення об’єктивної реальності в суспільній свідомості, що являє собою науковий образ освоєної в практиці дійсності, компонент світогляду. Цілісна картина дійсності, насамперед узагальнений образ соціального середовища, що становить вихідну умову людського буття, створюється в процесі практичної діяльності людей. Як наукове зображення об’єктивної реальності, яке відповідає безпосередньому сприйняттю […]...
12. ЗНАННЯ Культурологічний словник ЗНАННЯ – форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, що характеризується усвідомленням їх істинності. Сумнів щодо істинності пізнавального результату виключає можливість зведення його до знання і перетворює цей результат на гадку. Статус З. як права на істину здатна забезпечити лише практика....
13. ТОТАЛЬНІСТЬ Культурологічний словник ТОТАЛЬНІСТЬ (від лат. totus – весь, цілий) – всеосяжна цілісність життєвиявлення індивіда. Для немарксистської психології властиве нетотальне розуміння активності людини у світі, що виявляється у абсолютизації одного чи кількох ставлень її до об’єктивної дійсності: пізнавального (раціоналізація людини, підкреслення рефлексивних аспектів її активності), вольового (волюнтаризм), не рефлексивного (інтуїтивізм), поведінкового (біхевіоризм), підсвідомого (фрейдизм)....
14. АППЕРЦЕПЦІЯ Культурологічний словник АППЕРЦЕПЦІЯ (нім. Apperzeption) – поняття філософії та психології, що розкриває вплив змісту розумової діяльності людини на сприйняття нею предметів та явищ. Це діяльність суб’єкта, який за допомогою свого розсудку заново конструює предмет пізнання у свідомості. А. виступає як протилежність чуттєвого відображення – перцепції....
15. ДОБРО І ЗЛО Культурологічний словник ДОБРО І ЗЛО – категорії, в яких даються позитивна і негативна оцінки суспільних та природних явищ відповідно до ціннісних орієнтацій певних соціальних груп і класів. Д. і З. в найзагальнішій формі означають: Д. – належне і морально-позитивне у вчинках і мотивах діяльності людей, у явищах соціальної дійсності; З. – морально-негативне, негоже....
16. ВЛАСТИВІСТЬ Культурологічний словник ВЛАСТИВІСТЬ – філософська категорія, яка виражає один із моментів виявлення сутності речі у відношеннях з іншими речами; те, що характеризує її подібність до інших предметів або відмінність від них. Кожна окрема річ має багато В., єдність яких виражає її кількість. Коли предмет втрачає якусь якість, він втрачає також і відповідні В., які опосередковано […]...
17. ФЕНОМЕН ВЛАДИ-ВЛАСНОСТІ Культурологічний словник ФЕНОМЕН ВЛАДИ-ВЛАСНОСТІ – обумовленість соціального статусу індивіда його місцем у суспільній ієрархії....
18. ФАЛЬСИФІКАЦІЯ Культурологічний словник ФАЛЬСИФІКАЦІЯ (лат. falsificatio – підробка) – умисне викривлення або неправильне тлумачення фактів, явищ дійсності з корисливих міркувань. Ф. можуть піддаватися речі (підроблена, фальшива річ, фальшиві гроші або цінні папери), продукти (підроблений продукт, фальсифікат), наукові або літературні твори, культурні цінності. Ф. підточує підвалини людської цивілізації. Людство змушене затрачати чималі зусилля і кошти для викриття […]...
19. Я-КОНЦЕПЦІЯ Культурологічний словник “Я-КОНЦЕПЦІЯ” – відносно стійка, усвідомлена система уявлень індивіда про самого себе, на грунті якої він вибудовує взаємодію з іншими людьми....
20. ГЕНІАЛЬНІСТЬ Культурологічний словник ГЕНІАЛЬНІСТЬ (від лат. genialis – притаманний генієві, плідний) – особистісна характеристика людини, найвищий ступінь її обдарованості, таланту. Г. людини виявляється у творчій діяльності (технічній, науковій, художній, організаційній), результати якої мають соціально-групову і вселюдську значущість. Г. включає природжені задатки і нахили й особливо набуті індивідом за певних історичних умов його творчості. Г. означає, з […]...
21. ІНДИВІД Культурологічний словник ІНДИВІД (лат. неподільне) – людина як окрема природна істота, представник виду, носій індивідуально своєрідних рис. Найістотніші характеристики індивіда – цілісність психофізичної організації, стійкість у взаємодії із зовнішнім світом....
22. ДУХОВНИЙ СВІТ ОСОБИСТОСТІ Культурологічний словник ДУХОВНИЙ СВІТ ОСОБИСТОСТІ – система свідомо-психологічних рис, особливостей, яка в своїй цілісності виявляє міру усвідомлення людиною сутності буття, свого місця й призначення в світі і проявляється в її ставленні до світу і до себе. Д. с. о. не існує поза духовним життям суспільства. Він являє собою специфічну, індивідуально неповторну форму його прояву, існування. […]...
23. СУДЖЕННЯ Культурологічний словник СУДЖЕННЯ – основна форма мислення, в якій утверджується або заперечується наявність у предметах і явищах тих чи інших ознак, властивостей, зв’язків або відношень між ними. Будь-яке знання – це насамперед С. Як правило, С. складається з суб’єкта, предиката і зв’язки. С. можуть бути істинними і хибними. С. істинне тоді, коли воно правильно відображує […]...
24. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ Культурологічний словник ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ (грец. anthropos – людина) – філософське вчення про природу, сутність людини....
25. Теорія Теорія (гр. theoria – спостереження, дослідження) – 1) найрозвиненіша форма організації наукового знання, яка дає цілісне уявлення про сутність, а отже, закономірності розвитку об’єкта дослідження. За структурою Т. означає цілісну систему знань, в якій існує логічна залежність одних елементів (основних ідей, поглядів, положень тощо) від інших. Водночас цілісність Т. можлива лише за умови комплексного відображення […]...
26. СПОСТЕРЕЖЕННЯ Культурологічний словник СПОСТЕРЕЖЕННЯ – метод дослідження предметів та явищ об’єктивної дійсності, який полягає в їх навмисному і цілеспрямованому сприйманні (стосовно власного суб’єктивного світу – самоспостереження). С. специфічно людський метод пізнання об’єктивної дійсності. С. вимагає активізації всіх психічних процесів особистості, особливо уваги та мислення. В процесі вправляння здатність до С. може удосконалюватися і поступово переходити в […]...
27. ЕСТЕТИКА Культурологічний словник ЕСТЕТИКА (від грец. aisthetikos – чуттєво сприйманий) – наука про прекрасне, його сприйняття та значення для суспільства, про загальні закони художнього пізнання дійсності і розвитку мистецтва....
28. ІДЕАЛ Культурологічний словник ІДЕАЛ (від грец. ідея) – уявлення про найвищу досконалість, котра як взірець, норма і найвища мета визначає певний спосіб і характер дії людини чи суспільного класу. І. вірно чи ілюзорно відображає корінні суспільні, насамперед класові, інтереси. Залежно від сфер людської життєдіяльності формуються суспільні, політичні, етичні, естетичні, гносеологічні та інші ідеали, які входять до […]...
29. ПЕРСПЕКТИВА Культурологічний словник ПЕРСПЕКТИВА (від лат. perspicio – бачу наскрізь, уважно розглядаю) – потенціальна можливість розвитку особистості. Розрізняють історичну П., соціальну, життєву. Життєва П. – умовно символічний компонент просторово-часової структури життєдіяльності особистості в її соціально-практичних і духовно-психологічних формах, що надає життю глибини і багатомірності. Суб’єктивна П. – духовно-психологічна спрямованість особистості, ідеальна проекція на майбутнє її потреб, […]...
30. АБСТРАКТНЕ І КОНКРЕТНЕ Культурологічний словник АБСТРАКТНЕ І КОНКРЕТНЕ (від лат. abstractus – відокремлений, conkretus – згущений, ущільнений) – категорії діалектичної логіки, в яких відображено діалектику відокремленості й цілісності в системному функціонуванні і розвитку явищ дійсності та її відтворення в процесі пізнання. К. – це реально існуючий об’єкт (окрема річ чи система речей) як цілісне утворення у внутрішній суттєвій […]...
31. Поняття мислення – МИСЛЕННЯ ТА ІНТЕЛЕКТ ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК МИСЛЕННЯ ТА ІНТЕЛЕКТ Поняття мислення Абстрактне пізнання здійснюється за допомогою мислення та уяви. Видатний філософ Р. Декарт стверджував таку максиму: “Я мислю, отже, я існую”. І цілком справедливо: ніщо так переконливо не доводить існування людини, як акт мислення. Предмет психології мислення розміщений ніби на перетині двох галузей: тієї, що належить до компетенції […]...
32. СИМВОЛ Культурологічний словник СИМВОЛ (від грец. – знак, прикмета) – цілісна ідейно-образна структура, що узагальнено відбиває реальні предмети і явища. С. у нерозгорнутій формі містить у собі всі можливі конкретизації предмета, багатозначну смислову перспективу його розгортання в дійсності. С. відрізняють від алегорії, персоніфікації, метафори, емблеми, знака, формули. Сучасна наука використовує реально обгрунтовані С. як засіб формалізації […]...
33. ПЕРЕЖИВАННЯ Культурологічний словник ПЕРЕЖИВАННЯ – узагальнене поняття для позначення безпосереднього психічного досвіду індивіда. П. є своєрідним психофізіологічним станом, в якому виявляється зацікавлене ставлення до когось, чогось, до об’єкта свого П. П. є універсальною психічною здатністю психічно здорової людини, воно супроводжує всі види діяльності людини, а також процеси її спілкування. Можна твердити, що будь-який психічний процес є […]...
34. ОНТОГЕНЕЗ Культурологічний словник ОНТОГЕНЕЗ (грец. зародження, розвиток) – індивідуальний розвиток організму; сукупність послідовних морфологічних, фізіологічних та біохімічних перетворень, що відбуваються в організмі з моменту зародження до смерті; розвиток людського індивіда у соціальних вимірах його буття....
35. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ Культурологічний словник ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ – загальне позначення різних досліджень психічних явищ експериментальними методами....
36. САКРАЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник САКРАЛІЗАЦІЯ (від лат. sacrum – священна річ, дія) – наділення предметів, речей, явищ, людей “священним” змістом....
37. Пізнання як відображення Філософія посбіник Тема 4. ГНОСЕОЛОГІЯ § 2. Варіанти та інваріанти понятійного змісту гносеології Пізнання як відображення Цей варіант розуміння пізнання пов’язаний із попереднім. Але, на відміну від попередньої точки зору, розуміння пізнання як відображення схильне і в суб’єктові вбачати витоки активності, здатної діяти на суб’єкта як сприймана цієї зовнішньої активності, який фіксує ці дії в […]...
38. ЛЮДЯНІСТЬ Культурологічний словник ЛЮДЯНІСТЬ – риса особистості, що виявляється у повазі до людей, гуманності, уболіванні за добробут і культурний розвиток людства. Риси людяності найповніше виявляються у груповій формі буття людей, коли їм доводиться виконувати спільну роботу, вступати у безпосереднє спілкування між собою. Людяність передбачає, крім любові і пошани до інших людей., високий рівень вимогливості. З погляду […]...
39. ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ (від лат. generalis – загальний) – головний, узагальнений, такий, що передбачає узагальнення, підпорядкування окремих явищ загальному принципу....
40. ОСОБИСТІСТЬ, ОСОБА Культурологічний словник ОСОБИСТІСТЬ, ОСОБА – у широкому розумінні – конкретна, цілісна людська індивідуальність у єдності її природних і соціальних якостей; у вужчому, філософському розумінні – індивід як суб’єкт соціальної діяльності, властивості якого детерміновані конкретно-історичними умовами життя суспільства. Поняття “О.” не слід цілком ототожнювати з поняттями “індивід” (одиничний представник людського роду) та “індивідуальність” (сукупність рис, що […]...