Головна ⇒ 📌Біологія ⇒ Спосіб життя і будова тіла птахів

Спосіб життя і будова тіла птахів

Тема 9. ПЛАЗУНИ

§ 42. Спосіб життя і будова тіла птахів

Розглянемо спосіб життя і будову тіла птахів на прикладі сизого голуба (мал. 110).

Спосіб життя. Сизий голуб – мешканець скель, який пристосувався до гніздування в різноманітних будівлях. Цей птах слідом за людиною оселився навіть далеко на Півночі. Він перетворився у напівдикого голуба, що живе в усіх містах.

Сизий голуб – майже соціальна тварина, яка веде зграйний спосіб життя. Живиться він різноманітним насінням, зеленими рослинами, крихтами хліба та залишками їжі, які

визбирує на землі. Голуби активні вдень. Вони дуже добре пристосовані до польоту. На зимівлю не відлітають.

Розмноження в сизого голуба починається рано. У лютому з’являються перші гнізда, неохайні, розкуйовджені, збудовані з тонких гілок. У них голубки відкладають усього по два яйця.

Покриви тіла. Тіло голуба вкрите сухою, тонкою шкірою, позбавленою залоз. Лише над хвостом міститься куприкова залоза, що виділяє специфічну жирну речовину, якою птах дзьобом змащує пір’я, щоб воно не намокало. Пір’яний покрив голуба називають оперенням. Його основу складає пір’я, яке утворюється з верхнього шару шкіри

і за походженням є видозміненими роговими лусками плазунів. За структурою і призначенням виділяють кілька типів пір’я (мал. 111).

Контурні пера забезпечують здатність птаха до польоту і розміщуються по всьому тулубу, на крилах і на хвості. Пера, які містяться на тулубі, називають покривними. Вони накладаються одне на одне, неначе луска в риби, і визначають обтічну форму тіла птаха, що забезпечує мінімальний опір повітря під час польоту. Контурні пера крил називають маховими, вони збільшують розмір крил і утворюють міцну літальну поверхню крила. Довгі пера хвоста дістали назву – рульові.

Мал. 110. Зовнішня будова голуба: 1 – наддзьобок; 2 – ніздря;

З – вушний отвір; 4 – піддзьобок; 5 – язик; 6 – цівка.

Мал. 111. Пір’я голуба. Схема контурного пера:

1 – стрижень; 2 – опахало; 3 – борідки і борідочки (у квадраті)

Контурне перо має стрижень, до якого прикріплюється опахало, що складається з м’яких бічних пластинок – борідок, на них містяться дрібні борідочки. Борідочки мають спеціальні гачечки, за допомогою яких зчеплюються між собою. Завдяки такому з’єднанню контурне перо утворює щільну пластинку. Якщо цю пластинку розірвати, то в разі стикання гачечків вона відновить свою цілісність.

– Скільки разів ти застібав “липучки” на кросівках чи куртці! Виявляється, цю швидку і зручну застібку природа винайшла на мільйони років раніше від людини. Адже борідки і гачечки пташиного пера – це та сама “липучка”. Різноманітні цікаві явища у природі вивчає наука біоніка, яка використовує їх у технічних проектах.

Пухові пера розташовані під покривними і призначені для збереження тепла. Вони складаються з тонкого стрижня і м’якого опахала без борідочок. Тому пухові пера не утворюють пластин і мають вигляд розтріпаних.

Пух міститься під покривними перами. Він має надто короткий і тонкий стрижень, борідки довгі, м’які, відходять від стрижня пучком.

Деякі птахи мають вуса – пера, які називають щетинками. Вони складаються лише зі стрижня.

Птахи, як і плазуни, періодично линяють, але змінюють не шкіру, а пір’я. Зношене пір’я випадає, а на його місці виростає нове.

Будова тіла. Тіло птаха складається з голови, шиї, тулуба, хвоста і кінцівок.

Голова голуба відокремлена від тулуба довгою і тонкою шиєю і закінчується дзьобом. Верхня частина дзьоба називається наддзьобком, нижня – піддзьобком (див. мал. 110). На наддзьобку містяться ніздрі. Очі в голуба розміщені по боках голови. Вони мають верхні та нижні повіки, а також мигальну перетинку. За очима розташовані вушні отвори, затягнуті барабанною перетинкою і прикриті пір’ям.

Мал. 112. Будова крила птаха:

1 _ плече; 2 – передпліччя; 3 – кисть; 4 – першорядні махові пера; 5 – другорядні махові пера.

Тулуб птаха овальної форми, вкритий контурними і пуховими перами. Хвіст короткий, його площа збільшується завдяки крупним рульовим перам.

Передні кінцівки голуба – це крила (мал. 112). У стані спокою вони трохи зігнуті і мають форму, подібну до букви z. Задні кінцівки птаха – це ноги. Вони слугують для пересування по землі або по гілках дерев.

Нога складається зі стегна, гомілки та цівки – особливої частини ноги, яку мають лише птахи (див. мал. 110). Зовні цівка вкрита зроговілою шкірою, на якій подекуди містяться луски. Здебільшого птахи, у тому числі й голуб, мають чотири пальці; три з них спрямовані вперед, а один – назад.

Опорно-рухова система. Скелет голуба поділяється на скелет голови, тулуба і кінцівок (мал. 113).

Череп характеризується надзвичайною легкістю, міцністю і значним об’ємом мозкової частини. У ньому насамперед помітний кістковий дзьоб і величезні очні ямки. Череп складається з кісток, які щільно зрослися між собою. Рухомо з’єднані лише кістки нижньої щелепи.

– Здебільшого у птахів рухомим є лише піддзьобок. А от папуги мають ще й рухомий наддзьобок. Можливо, завдяки саме цій особливості будови папуга ара здатний розколоти дзьобом великий волоський горіх. Хребет складається з чотирьох відділів: шийного, грудного, крижового та хвостового. (Пригадай, скільки відділів має хребет ящірки.) Шийний відділ голуба утворюється з 14 рухомо з’єднаних хребців. Внаслідок своєрідної будови шийних хребців птах може вільно крутити шиєю, а сова – навіть повертати голову на 180 градусів. Грудний відділ містить лише 4 нерухомих хребці, до кожного з них прикріплена пара ребер.

Груднина у птахів велика, на її центральній частині розташований Високий гребінь, який називається грудним кілем. До нього прикріплюються грудні м’язи. Хребці крижового відділу хребта утворюють так звані складні крижі, що є надійною опорою кінцівок. Хвостовий відділ має 6 вільних хребців. Кілька останніх хребців зростаються у куприкову кістку – основу хвоста.

Мал. 113. Скелет голуба:

1 – щелепи; 2 – череп; 3 – кисть; 4 – передпліччя; 5 – плече; 6 – ребра;

7 – складні крижі; 8 – куприкова кістка; 9 – тазові кістки; 10 – стегно;

11 – гомілка; 12 – цівка; 13 – стопа; 14 – кіль; 15 – груднина; 16 – ключиця.

Пояс передніх кінцівок утворюють ті самі кістки, що і в інших наземних хребетних. Але вони зазнали змін внаслідок утворення крила: одні кістки зрослися, інші сильно видозмінилися.

Пояс задніх кінцівок і самі кінцівки птахів мають таку саму будову, як і в інших хребетних., Лише гомілка у птахів складається з однієї кістки (пригадай, скільки кісток утворюють гомілку плазунів), а кістки стопи зрослися і утворюють цівку.

Наявність повітряних порожнин у кістках птахів полегшує і зміцнює скелет.

Мускулатура. Головна особливість мускулатури голуба полягає в тому, що майже всі м’язи птаха прикріплюються на тулубі, зокрема сильні грудні м’язи й основні м’язи кінцівок. Крила і ноги птаха мають тільки тонкі сухожилля і дрібні м’язи. Така будова м’язової системи, сприяє зосередженню всієї ваги тіла в одному місці і тим самим забезпечує рівновагу тіла і керування ним у польоті.

Оригінальною є будова м’язів гомілки. Сухожилля, які проходять уздовж цівки до м’язів, що забезпечують згинання пальців, мають на своїй поверхні нерівності й виступи, здатні чіплятися за спеціальні виступи хряща, неначе гак альпініста за нерівності скель. Під дією ваги тіла птаха ці дивні пристосування чіпляються одне за одне, і пальці автоматично згинаються, не потребуючи жодного м’язового зусилля. Ось чому птахи можуть спати, сидячи на гілках дерев, і не падати.

До кожної пір’їни птаха підходить дрібний м’яз. Внаслідок дії цих м’язів птах, якщо йому холодно, настовбурчує пір’я, перетворюючи свій пір’яний покрив на теплу “шубу”.

Птахи пристосувалися до повітряного середовища завдяки таким особливостям зовнішньої і внутрішньої будови: наявності крил, пір’яного покриву і кісток, порожнини яких заповнені повітрям.