Головна ⇒ 📌Культурологічний словник ⇒ СТАВРОПІГІЯ
СТАВРОПІГІЯ
Культурологічний словник
СТАВРОПІГІЯ (від грец. хрест і стверджую або вбиваю) – право духовних закладів установ (монастирів, інститутів) на особливу самостійність у діяльності. Ставропігійні монастирі керувалися не єпархіальними архієреями, а безпосередньо патріархом і користувалися особливими привілеями. Назва “ставропігійний” означала, що хрест у цих закладах (монастирях) встановлювали патріархи. Хрест ставився за святою трапезою (престолом) і прикрашався коштовностями.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- ОРДАЛІЇ Культурологічний словник ОРДАЛІЇ – “божий суд” – певне випробовування, за допомогою якого нібито встановлювали судову істину. Спочатку поняття пов’язувалося з уявленням про божество, яке все знає і може захистити невинного та звинуватити винного. Найпоширеніші форми “божого суду” – випробовування водою, мечем, вогнем, розпеченим залізом....
- ОЛІМПІЙСЬКІ ЗМАГАННЯ Культурологічний словник ОЛІМПІЙСЬКІ ЗМАГАННЯ Олімпійські ігри (грец. Olympia) – загально грецькі урочистості культового характеру на честь Зевса Олімпійського, які відбувалися кожні 4 роки в місті Олімпія на березі річки Алфей (на Пелопоннесі). О. з. були символом єдності грецьких міст-держав і відігравали велику роль у розвиткові культури. За переказом, ще до встановлення О. з. тут відбувалися […]...
- КИРИЛИЦЯ Культурологічний словник КИРИЛИЦЯ – один з двох старослов’янських алфавітів (другим є глаголиця). Названий за ім’ям Кирила. Виникла на основі грецького письма. К. користувалися православні слов’яни, а також (до ХІХ ст.) румуни....
- ЕТНОНІМ Культурологічний словник ЕТНОНІМ (від грец. ethnos – народ і onima – ім’я, назва)- назва народу, що передбачає визнання одного предка, родину й психологічну сумісність. Назва народу “українці” сформувалася остаточно у XVIII-XIX ст., хоч виникла ще у XII ст. Раніше вживали назв “руський”, “русичі”....
- ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ Культурологічний словник ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ – конституційно-правовий принцип, що стверджує світський характер державної системи освіти та виховання, незалежність її від релігійних організацій. У державних навчально-виховних закладах не дозволяється викладання будь-яких релігійних віровчень, активна участь священнослужителів у навчально-виховному процесі. У державних навчальних закладах може здійснюватися лише релігієзнавча освіта без цільового формування певного ставлення до релігії. […]...
- ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО Культурологічний словник ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО – релігійно-національна організація українських православних міщан, що існувала при Успенській церкві у Львові з XV до поч. XVI ст. Найстаріше з українських братств. Перша згадка в історичних джерелах 1463 р. Л. Б. відігравало значну роль у боротьбі проти польсько-шляхетської агресії, національних та релігійних утисків на західноукраїнських землях. За новим статутом 1585 […]...
- ВИДУБИЦЬКИЙ МИХАЙЛІВСЬКИЙ МОНАСТИР Культурологічний словник ВИДУБИЦЬКИЙ МИХАЙЛІВСЬКИЙ МОНАСТИР – заснований в XI ст. кн. Всеволодом Ярославовичем на правому березі Дніпра поблизу Києва як князівський. Назва пов’язана з відомою легендою про “видибання” поверженого Перуна з Дніпра. Головний собор – Михайлівський, побудований у 1070-1088 рр. Ігумен В. М. м. Сильвестр – один із редакторів “Повісті врем’яних літ” (1116). За впливом […]...
- КАФЕДРА Культурологічний словник КАФЕДРА (грец. букв. – сидіння, стілець) – 1) Місце для викладача, лектора, промовця тощо. 2) У вищих навчальних закладах – основна навчально-наукова група, що здійснює навчальну, методичну і науково-дослідну роботу з однієї або кількох, пов’язаних між собою наукових спеціальностей, а також підготовку і підвищення кваліфікації кадрів....
- ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНЕ Культурологічний словник ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНЕ – один із найважливіших видів виховання, полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології. М. в. починається в родині, продовжується в дошкільних закладах, загальноосвітніх школах, пізніше – у вищих закладах освіти та інших навчальних закладах. Основними методами М. […]...
- ЯЗИЧНИЦТВО Культурологічний словник ЯЗИЧНИЦТВО – сучасна наукова назва давньої релігії, що існувала до прийняття світових релігій у всіх народів. Термін “поганство”, яким користувалися християнські проповідники, вважається застарілим і не відповідає нормативним вимогам до термінології, оскільки має негативно-емоційне забарвлення. Поняття Я. охоплює широкий спектр вірувань народу з найдавніших часів: уособлення природи, віра в духів, культ предків, тотемізм, […]...
- Закон Божий Політологічний словник Закон Божий – 1) назва сукупності основних принципів і віровчень; 2) навчальна дисципліна в духовних і деяких інших навчальних закладах. М. Головатий...
- АПОЛОГЕТИКА Культурологічний словник АПОЛОГЕТИКА (від грец. apologetikos – захищати) – збірна назва для творів ранньохристиянських письменників, у яких захищаються догми християнства....
- ВІЛЛЕНДОРФСЬКА ВЕНЕРА Культурологічний словник ВІЛЛЕНДОРФСЬКА ВЕНЕРА – статуетка жінки, створена первісними скульпторами. Назва умовна, походить від першої знахідки в м. Віллендорф (Австрія)....
- БЕЛЬВЕДЕР Культурологічний словник БЕЛЬВЕДЕР (італ. Belvedere – чудовий краєвид) – надбудова над спорудою; павільйон; назва деяких палаців, розташованих у мальовничому довкіллі....
- КОМЕДІАНТ Культурологічний словник КОМЕДІАНТ (від італ. commediante – актор) – 1) До ХVIII ст. назва актора; пізніше – виконавця ролей у балаганних виставах. 2) Переносно – удавальник, чванько....
- ЕПІГОН Культурологічний словник ЕПІГОН (від грец. нащадок) – зневажлива назва осіб, що в нових умовах механічно відтворюють застарілі ідеї або мистецькі прийоми й засоби своїх попередників. 120...
- ВАРВАРИ Культурологічний словник ВАРВАРИ (від грец. “барбара” – іноземці) – назва, яку стародавні греки (а затим і римляни) давали племенам, що жили поза межами їх держав і відрізнялися звичаями і культурою....
- РЕНЕСАНС Культурологічний словник РЕНЕСАНС (франц. Renaissance, від лат. відроджуюсь) – 1) Епоха Відродження, період суспільно-політичного і культурного розвитку країн Західної і Центральної Європи (в Італії – XIV-XVI ст., в інших країнах – кінець XV – XVI ст.), зумовлений зародженням капіталістичних відносин. У період Р. розвинулась нова буржуазна ідеологія і культура, виник новий світогляд – гуманізм. Відроджувався […]...
- Аристократія Аристократія – форма правління, за якої державна влада зосереджена в руках незначної привілейованої еліти. Виникла в рабовласницькому суспільстві. Як форма правління А. відрізняється від монархії (влада однієї особи) та демократії. Поняття “А.” розробляли давньогрецькі філософи Платон, Арістотель, а відтак Спіноза, Гоббс та інші. Вони намагалися обгрунтувати ідею про політичну неповноцінність більшості людей та їх неспроможність […]...
- АВТОХТОНИ Культурологічний словник АВТОХТОНИ – перші мешканці країни чи їх нащадки (у протилежність народам, що прибули на дану територію). Грецька назва “автохтони” відповідає римській “аборигени”....
- АЛЬМА-МАТЕР Культурологічний словник АЛЬМА-МАТЕР (лат. alma mater – букв. – мати-годувальниця) – 1) Старовинна студентська назва університету (який дає “поживу для роздуму”). 2) Місце, де хтось виховувався, набув професійних навичок....
- АРАБЕСКА, АРАБЕСК Культурологічний словник АРАБЕСКА, АРАБЕСК (франц. arabesque, від італ. arabesco – арабський) – європейська назва орнаменту, що склався в мистецтві мусульманських країн. А. побудована за принципом багаторазового ритмічного повторення однорідних геометричних, рослинних, епіграфічних, інколи фігуративних мотивів....
- Правове виховання Правове виховання – педагогічна та соціально-правова допомога людині у розвитку її правової культури і розумінні ролі права в суспільстві, формуванні навичок правомірної поведінки. До структури П. в. належать правова освіта у дошкільних виховних закладах; правове виховання в сім’ї; правове навчання й виховання у вищих навчальних закладах; правове навчання у закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; […]...
- ШОВІНІЗМ Культурологічний словник ШОВІНІЗМ (франц. – найодіозніша форма націоналізму, проголошення національної зверхності, протиставлення інтересів одного етносу інтересам усіх інших. Назва походить від прізвища затятого прибічника завойовницької політики Наполеона солдата Шовна....
- ВЕРНІСАЖ Культурологічний словник ВЕРНІСАЖ (франц. vernissage – покриття лаком) – урочисте відкриття художньої виставки в присутності запрошених осіб. Назва походить від звичаю покривати картини лаком напередодні відкриття виставки....
- ВОДА Культурологічний словник ВОДА – символ першоматерії, плодючості; початку і кінця всього сущого на Землі; Праматері Світу; інтуїтивної мудрості; у християнстві – символ очищення від гріхів (в обряді хрещення); смерті і поховання; життя і воскресіння із мертвих; чистоти і здоров’я; чесності й правдивості; кохання; сили; дівчини та жінки. Символіка В. надзвичайно багата і глибока. В Індії […]...
- ГРІШ Культурологічний словник ГРІШ (від лат. grossus denarius) – назва срібної монети, що прийшла у Західну Європу в ХІІІ-XIV ст. на зміну середньовічному денарові. Своїм більшим розміром і якістю Г. відповідав економіці того часу. У Центральній і Східній Україні першими були чеські “празькі” Г. (grossi pragenses) короля Вацлава IV (1378-1419 рр.). Тут вони були в обігу […]...
- СУБ’ЄКТ Культурологічний словник СУБ’ЄКТ (від лат. subjectum – підкладене) – 1) Носій певного роду діяльності; джерело активності, спрямованої на об’єкт. 2) юрид. Особа або організація, що має певні права й обов’язки. 3) У граматиці – підмет. 4) У логіці – частина судження, що є поняттям про предмет, на який спрямована думка. 5) Переносно – презирлива назва […]...
- ГОМІЛЕТИКА Культурологічний словник ГОМІЛЕТИКА (від грец. homUeo – спілкуюся з людьми) – розділ богослов’я, присвячений питанням теорії і практики церковного проповідництва. Викладається в духовних навчальних закладах як окрема дисципліна, призначена для підготовки священиків до проповідницької діяльності. У православній Г. вирізняють 2 основні напрями: риторичний, в якому головним для успіху проповіді вважаються красномовність та ораторські здібності, і […]...
- ВИШЕНСЬКИЙ Іван Культурологічний словник ВИШЕНСЬКИЙ Іван (між 1545 і 1550 – після 1620) – український чернець-аскет Афонського монастиря (Греція), родом з м. Судова Вишня на Львівщині (звідси прізвище), письменник-полеміст, “одна з найінтересніших постатей… нашої культурної історії” (М. Грушевський). Освіту отримав в Острозькій академії. В 70-х рр. (за ін. даними – в 90-х) ХVІ ст. переселився на Афон […]...
- Як Ш. Фур’є ставився до приватної власності? Історія економічних вчень КРИТИЧНИЙ НАПРЯМ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ. ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛІСТИЧНИХ ІДЕЙ. ЕКОНОМІЧНІ ВЧЕННЯ СОЦІАЛІСТІВ-УТОПІСТІВ Як Ш. Фур’є ставився до приватної власності? Фур’є, як і всі соціалісти, основу всіх лих вбачав у приватній власності, з відразою ставився до ринку і конкуренції. Приватна власність, вважав він, породжує анархію, призводить до несправедливого і нерівномірного розподілу багатства і марнотратного використання […]...
- АНДРІЙ ПЕРВОЗВАНИЙ Культурологічний словник АНДРІЙ ПЕРВОЗВАНИЙ – один із апостолів, учнів Ісуса Христа. Згідно з Євангелієм Андрій – рідний брат Петра. Первозваним його нарекли тому, що був першим, Ісус вибрав собі в учні. А. П. для місіонерства, за християнським письменником Орігеном (ІІІ ст.), обрав Францію і Скіфію. У православ’ї він відомий як першопрохідник на схід, “хреститель Русі”, […]...
- АВТОРИТЕТ Культурологічний словник АВТОРИТЕТ (від лат. autoritas – влада, вплив) – загальновизнаний вплив окремої людини або колективу, організацій в різних сферах суспільного життя. Залежно від того, про яку галузь діяльності йдеться, можна говорити про А. у матеріальному виробництві, політиці, науці, вихованні тощо. У навчально-виховному процесі виняткове значення має А. учителя, наставника, вихователя. А. – конкретно-історична категорія. […]...
- РЕЗИДЕНТ Культурологічний словник РЕЗИДЕНТ (франц. resident, від лат. residents (residentis) – той, що залишається на місці) – 1) За часів середньовіччя – дипломатичний представник, що постійно перебував у даній країні. 2) Таємний уповноважений іноземної розвідки, який на території даної держави спрямовує діяльність своїх агентів. 3) Назва іноземців, що постійно живуть на території даної держави....
- АГОРА Культурологічний словник АГОРА (грец. agora – площа) – у стародавніх греків назва народних зборів, а також місця, де вони відбувалися. Звичайно А. – центральна торгова площа міста. Довкола А. стояли храми, адміністративні, торгові та інші споруди. На території України А. були невід’ємними містобудівними елементами в античних полісах Північного Причорномор’я (Пантікапей, Херсонес, Ольвія та ін.)....
- МОНАСТИР Культурологічний словник МОНАСТИР (від грец. monasterion – місце, житло усамітнених) – громада ченців, які об’єдналися на основі тотожних релігійних поглядів, ідеалів для спільного проживання за особливими правилами, зафіксованими у монастирських статутах. М. називають також певним чином організований комплекс культових, житлових та господарських приміщень, обнесений огорожею чи стіною. М. існують у православних, католицьких, греко – католицьких, […]...
- Тенета влади Політологічний словник Тенета влади (snare of power) – в переносному значенні свого роду сітка, павутина, пастка влади, у яку неважко заманити недосвідчених, але активних, рухливих політиків з тим, щоб “задушити” їх в обіймах, схилити на свій бік тощо. Як правило, в Т. в. заманюють обіцянками, привілеями, хабарами тощо. М. Головатий...
- ЛАВРА Культурологічний словник ЛАВРА (грец. буквально – міська вулиця, квартал, прохід) – назва великих православних чоловічих монастирів, найбільш значних центрів поширення релігійної ідеології та паломництва віруючих. В українському та руському православ’ї Л. називали Чотири монастирі: Києво-Печерська (з 1182 р.) у Києві, Троїце-Сергіївська (з 1744 р.) в Загорську, Олександро-Невська (з 1797 р.) в Санкт-Петербурзі та Почаївська (з […]...
- ЗЕМЛЯ Культурологічний словник ЗЕМЛЯ – символ астральний і космічний; матері-годувальниці; Вітчизни; духовності; життя; багатства; щедрості; родючості; плодючості; позитивного і негативного начала; світла і темряви; гріхопадіння, місця вигнання людини з раю. До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір’ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх […]...
- ПРОФЕСІЯ Культурологічний словник ПРОФЕСІЯ (від лат. рrofessio – офіційно зазначене заняття, спеціальність) – рід трудової діяльності, що вимагає певних знань і трудових навичок і є джерелом існування. Поділ людей за професіями склався внаслідок ускладнення і диференціації праці. Для успішного виконання професійної діяльності необхідна певна підготовка: оволодіння професійними знаннями, уміннями, навичками. Вільна П. – назва діяльності працівників […]...