Стиль наукової мови

Лісівництво

РОЗДІЛ 5. МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Лекція 6. РОБОТА НАД РУКОПИСОМ НАУКОВОЇ ПРАЦІ

6.2 Стиль наукової мови

До 1860 р. в Росії дисертації повинні були бути написані латин­ською або німецькою мовами. їх захист також відбувався на цих же мовах. Нині в Україні дисертаційні роботи подаються до захисту українською, а в деяких випадках – російською мовою.

В науковій творчості вже давно сформувався особливий науковий або науково-технічний стиль мови. Мові наукових творів завжди були притаманні такі якості, як точність

слововживання, діловитість і чіткість визначень тощо. Автори наукових праць висловлюються так, щоб їх у першу чергу могли зрозуміти спеціалісти. В той же час наукові праці повинні бути зрозумілими в своїй основі і широкому колу освічених читачів.

Однією з особливостей наукової мови є вживання спеціальних термінів. Дослідженнями встановлено, що кількість термінів і знаків, які застосовуються у сучасній науці, значно перевищує кількість слів, що вживаються в літературно-художніх творах та у розмовах. Завдяки спеціальним термінам і знакам, стандартним величинам тощо дося­гається можливість у короткій і

економній формі давати розгорнуте визначення та характеристику наукових фактів, понять, процесів, явищ. Але слід пам’ятати, що точне і повне визначення якого-небудь поняття є гарантією його правильного розуміння. Тому потрібно дуже обережно підбирати наукові терміни та позначення, іншомовні слова, щоб не допустити неточностей, які можуть вплинути негативно.

Особливості наукового стилю. Стиль сучасного наукового твору, маючи загальні риси, залежить також від конкретної галузі науки, жанру наукового твору, його призначення. Вживаючи спеціальну термінологію, типові фразеологічні звороти, мова монографій буде відрізнятися від мови підручника, дисертації або популярної брошури. У зв’язку з цим можна вести мову про існування кількох різновидів стилю наукового викладення: наукової літератури, науково-педагогічної та науково популярної.

Як уже відмічалося, до наукової літератури належать журнальні статті, монографії, дисертації, наукові доповіді і звіти про наукову роботу, реферати, рецензії, що готуються для читачів – спеціалістів. Стиль наукового твору визначається вже самою його назвою, яка повинна бути точною, відображати зміст твору. Автор має чітко уявляти собі коло читачів, для яких призначений твір.

Важливою рисою наукової мови є послідовне проведення прийнятої теоретичної позиції, логічність викладення матеріалу, глибокий взаємозв’язок теоретичних положень.

Науковій мові притаманна витонченість, виразність, чіткість і ясність порівняно з розмовною мовою. Щоб не позбавити наукову мову витонченості частими повтореннями термінів, потрібно вживати синоніми, які мають той же зміст. У добре відредагованому творі окремі терміни повинні повторюватися не частіше, ніж через 50-100 слів, а краще – один раз.

Для стилю науково-педагогічної літератури характерні:

А) послідовність, перехід від більш простого до більш складного і важкого для засвоєння матеріалу;

Б) певна система та класифікація об’єктів, що розглядаються;

В) дидактичний (від грецького – didaktios – повчальний) характер розкриття даних на науковій чи практичній основі. Науково-педагогічний стиль притаманний підручникам, навчальним посібникам, лекціям тощо.

Науково-популярний стиль потребує поєднання науковості фактич­них матеріалів з доступністю та образністю мови. Потрібно відшукати можливість викласти простою і доступною широкому колу читачів мовою відомості про складні явища, процеси, причому – з цікавістю.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Стиль наукової мови