ТОТЕМІЗМ

Related posts:

1. ФІЛОГЕНЕЗ Культурологічний словник ФІЛОГЕНЕЗ (від грец. phyle – плем’я та genesis – походження) – історичний розвиток окремих видів і систематичних груп організмів, органічного світу загалом. У психології Ф. означає зміни психіки, які відбуваються в ході її біологічної еволюції під впливом умов життя....
2. МІГРАЦІЯ Культурологічний словник МІГРАЦІЯ (від лат. migro – переселяюсь) – масове переселення, переміщення народів, груп, окремих осіб....
3. ТАБУ Культурологічний словник ТАБУ (полінез.) – релігійна заборона у первісних народів на речі або дії, на їжу, вимовлення певних слів, відвідування певних місць у храмі, святилищі і т. п., за порушення якої загрожує “надприродна” кара, хвороба або смерть....
4. НАРОД Культурологічний словник НАРОД – історично сформована спільність людей, яка характеризується спільними ознаками мови, культури, ментальності, стійкими міжпоколінними зв’язками, усвідомленням свого спільного походження....
5. ЯК ЗА ПЕРВІСНИХ ЧАСІВ ВИНИКАЛИ МИСТЕЦТВО І РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ Розділ І ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ЗА ПЕРВІСНИХ ЧАСІВ § 7. ЯК ЗА ПЕРВІСНИХ ЧАСІВ ВИНИКАЛИ МИСТЕЦТВО І РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ 1. МИСТЕЦТВО ЗА ПЕРВІСНОЇ ДОБИ Що і чому зображували первісні митці? Тривалий час учені нічого не знали про первісне мистецтво. Однак близько 130 років тому перші наскельні малюнки знайшов археолог Марселіно Саутуола, який проводив розкопки в підземній […]...
6. ЕТНОС Культурологічний словник ЕТНОС (грец. народ) – стійке об’єднання людей, що історично склалося на певній території на грунті суспільного походження. Характеризується єдиною мовою, культурою, побутом, самосвідомістю, ментальністю. Вживається у значенні “народ”....
7. ОДІОЗНИЙ Культурологічний словник ОДІОЗНИЙ (від лат. odiosus – ненависний) – небажаний, неприємний, той, хто викликає у навколишніх негативне ставлення. О. можуть бути поведінка, випадок, чи ситуація, ненависті, неприйнятні для окремих людей....
8. НАЦІОНАЛЬНІСТЬ Культурологічний словник НАЦІОНАЛЬНІСТЬ – належність до певної нації; те саме, що нація....
9. ТЕЗАУРУС Культурологічний словник ТЕЗАУРУС (від грец. скарб) – сукупність понять з певної галузі науки, нагромаджених людиною чи колективом. У вузькому розумінні – словник для пошуку слів якоїсь мови за їхнім змістом....
10. КАСТА Культурологічний словник КАСТА (порт. casta – рід, походження, від лат. castus – чистий) – Відокремлена група людей з певними стабільними правилами, нормами, звичаями, законами, із суворою регламентацією відносин. Переносно – замкнена суспільна група, що зберігає свою відокремленість і групові привілеї....
11. ЕНДОГЕННИЙ Культурологічний словник ЕНДОГЕННИЙ (від грец. endon – всередині i genos – походження) – зумовлений внутрішніми причинами....
12. РОДИННЕ ВИХОВАННЯ Культурологічний словник РОДИННЕ ВИХОВАННЯ дітей від найдавніших часів відбувалося в контексті життя і потреб сім’ї. На цьому грунті й постала народна педагогіка, провідними виховними засобами якої стали поведінка і вчинки батьків, рідна (материнська) мова, праця, фольклор, родинно-побутова культура, народні звичаї і традиції, мистецтво, ремесла й промисли, вірування, свята, обряди, символи, дитячі ігри та іграшки....
13. АНТРОПОЛОГІЯ Культурологічний словник АНТРОПОЛОГІЯ – наука про походження, поведінку, фізичний, соціальний і культурний розвиток людини....
14. ГЕНЕТИЧНИЙ Культурологічний словник ГЕНЕТИЧНИЙ (від грец. genesis – походження, джерело) – пов’язаний спільним походженням....
15. ГЕНЕАЛОГІЯ Культурологічний словник ГЕНЕАЛОГІЯ (грец. genealogia – родовід) – 1) Історико-антропологічна дисципліна, що досліджує походження родів, окремих осіб, їхні родинні та інші зв’язки. 2) Родовід, історія роду, родовідний запис. Особливого значення Г. набула у часи середньовіччя у зв’язку із встановленням станових привілеїв, служила для доказу знатності походження родів. Коли знижується культурний рівень населення, ставлення до духовної […]...
16. ЕТНОГЕНЕЗ Культурологічний словник ЕТНОГЕНЕЗ (грец. ethnos – народ, genesis – походження, джерело) – походження народів. Це сукупність історичних, соціально-культурних явищ і процесів, які спричинилися до утворення етносу. Охоплює значний історичний період становлення та існування етносу у різних етноісторичних джерелах (рід, плем’я, народ, нація)....
17. АСИГНУВАТИ Культурологічний словник АСИГНУВАТИ (від лат. assigno – призначаю) – відпускати, виділяти певну суму грошей для певної мети....
18. ГЕН Культурологічний словник ГЕН (від грец. genos – рід, походження) – одиниця біологічної речовини, за допомогою якої ознаки і властивості батьків передаються нащадкам....
19. ДОБРО І ЗЛО Культурологічний словник ДОБРО І ЗЛО – категорії, в яких даються позитивна і негативна оцінки суспільних та природних явищ відповідно до ціннісних орієнтацій певних соціальних груп і класів. Д. і З. в найзагальнішій формі означають: Д. – належне і морально-позитивне у вчинках і мотивах діяльності людей, у явищах соціальної дійсності; З. – морально-негативне, негоже....
20. АНТРОПОГЕНЕЗ Культурологічний словник АНТРОПОГЕНЕЗ (від грец. antropos – людина та genesis – походження) – процес виникнення та історико-еволюційного формування фізичного типу людини....
21. НАЦІЯ Культурологічний словник НАЦІЯ (від лат. natio – народ, плем’я) – стійка історична спільність людей, що визначається соціальними зв’язками певної формації і характеризується специфічними етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного й культурного розвитку, спільністю території, мови, побуту, традицій і звичаїв, а також відображенням цих факторів в суспільній свідомості й суспільній психології....
22. ПРОФЕСІОНАЛ Культурологічний словник ПРОФЕСІОНАЛ (від лат. рrofessio – спеціальність) – особа, що зробила якесь заняття предметом своєї постійної діяльності або одержує оплату за виконання певної функції....
23. ПРИНЦИП Культурологічний словник ПРИНЦИП (від лат. principium – начало, основа) – 1) Першопочаток; те, що лежить в основі певної теорії науки. 2) Внутрішнє переконання людини; основне правило поведінки....
24. ВІЧНИЙ ВОГОНЬ Культурологічний словник ВІЧНИЙ ВОГОНЬ – символ пошани; довір’я, багатства; очищення та вшанування пам’яті загиблих воїнів; безсмертя, пам’яті, вдячності. В уяві первісних людей – це стихія, що світить і гріє, підтримує життя, відганяє хижаків, усе нищить і спопеляє. Вогонь став Богом, і йому почали поклонятися і обожнювати в різних країнах, зокрема у слов’янських. В. в. вважався […]...
25. ЕТНОЦЕНТРИЗМ Культурологічний словник ЕТНОЦЕНТРИЗМ (від грец. племінний, народний та лат. центр) – переконання у зверхності, вищості власної етнічної та культурної групи, відповідно зневага до інших груп. 124...
26. ПСИХОГЕНЕТИКА Культурологічний словник ПСИХОГЕНЕТИКА (від грец. psyche – душа і genesis – походження) – наука, що вивчає наслідковий характер психічних та поведінкових реакцій, їхню залежність від спадкових структур організму....
27. ЯЗИЧНИЦТВО Культурологічний словник ЯЗИЧНИЦТВО – сучасна наукова назва давньої релігії, що існувала до прийняття світових релігій у всіх народів. Термін “поганство”, яким користувалися християнські проповідники, вважається застарілим і не відповідає нормативним вимогам до термінології, оскільки має негативно-емоційне забарвлення. Поняття Я. охоплює широкий спектр вірувань народу з найдавніших часів: уособлення природи, віра в духів, культ предків, тотемізм, […]...
28. НІМБ Культурологічний словник НІМБ (лат. nimbus – хмарина) – умовне позначення сяяння навколо голови при зображення богів, святих, ангелів, пророків. Походження Н. пов’язане з солярним та астральним культами у землеробських народів, від яких християнство запозичило іконографічну символіку....
29. ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ (від лат. generalis – загальний) – головний, узагальнений, такий, що передбачає узагальнення, підпорядкування окремих явищ загальному принципу....
30. САКРАЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник САКРАЛІЗАЦІЯ (від лат. sacrum – священна річ, дія) – наділення предметів, речей, явищ, людей “священним” змістом....