Головна ⇒ 📌Довідник з екології ⇒ ТРАНСФОРМІЗМ
ТРАНСФОРМІЗМ
Екологія – охорона природи
ТРАНСФОРМІЗМ – уявлення про перетворення одних видів організмів на ін. Передувало еволюц. вченню. Т. не визнавав наступності і поступального характеру розвитку живої природи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗМІВ – вузькі морфофізіол. пристосування, адаптація окремих видів рослин і тварин до порівняно сталих специф. умов навколишнього середовища. Напр., спеціалізація кишкових паразитів, повна біол. відповідність гриба-паразита і рослини-живителя. С. о. виникла в процесі еволюц. розвитку....
- ЕКОЛОГІЯ ДИНАМІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ДИНАМІЧНА – розділ екології, що вивчає відносини організмів та їхніх груп (популяцій) з середовищем проживання в динамічно-еволюц. плані (динекологія)....
- ОХОРОНА СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЯ Екологія – охорона природи ОХОРОНА СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЯ – сукупність заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, що відповідає еволюц. потребам сучасної біосфери та її живих організмів, включаючи людину, які не можуть існувати без відповідних параметрів прир. оточення....
- АРИФМОМОРФОЗ Екологія – охорона природи АРИФМОМОРФОЗ – тип еволюц. перетворень організмів, що полягає у зміні кількості однорідних органів, напр, числа променів у плавцях деяких риб....
- ФАУНА Екологія – охорона природи ФАУНА – 1) сукупність усіх видів тварин, що склалася еволюц.-історично, які мешкають чи мешкали в геол. минулому на певній території (акваторії); 2) перелік видів тварин, що мешкають на певній території (акваторії – для водяних організмів)....
- БРАДИТЕЛІЯ Екологія – охорона природи БРАДИТЕЛІЯ – повільний темп еволюц. процесу в окремих систематичних групах організмів. Уперше цей термін запровадив Дж. Сімпсон у 1944 р....
- ПРЕАДАПТАЦІЯ ГЕНЕТИЧНА Екологія – охорона природи ПРЕАДАПТАЦІЯ ГЕНЕТИЧНА – еволюц.-ген. передумови подальшого пристосування організмів до змін навколишнього середовища; закладені у видах живого наперед та безпосередньо не пов’язані із взаємодією організмів та середовища їхнього існування. Це визначення виглядає теологічно. Однак враховуючи величезну складність ген. коду і практичну необмеженість кількості варіацій (мінімум 1050), будь-яка мислима зміна організмів “закладена” в […]...
- ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА – розділ екології, що вивчає екол. механізми еволюц. процесу, шляхи і форми еволюц. становлення індивід, і видових адаптацій та еволюції біоценотичних систем. Е. е. вивчає, як саме в процесі еволюції виникали і розвивались екол. зв’язки і відносини в межах окремої популяції та угруповань загалом....
- ГЕНЕТИКА Екологія – охорона природи ГЕНЕТИКА – наука про закони спадковості і мінливості організмів та методи керування ними. Г. тісно пов’язана з еволюц. ученням, цитологією, мол. біологією, селекцією, має важливе значення для медицини....
- ПРИНЦИП ПЕРЕРВНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП ПЕРЕРВНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ – процес еволюц. зміни організмів закономірно переривається фазами бурхливого розвитку та вимирання практично без перехідних (палеонтологічних) форм. Перерви виникають з огляду на принцип катастрофічного поштовху, зумовлений впливом зовн. надсистемних сил та внутр. чинників розвитку. Цей принцип слід враховувати під час аналізу можливих антроп. впливів на природу […]...
- ВИД ВИМЕРЛИЙ Екологія – охорона природи ВИД ВИМЕРЛИЙ – вид, що зник внаслідок еволюц. змін біосфери....
- АДАПТАЦІЯ БІОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АДАПТАЦІЯ БІОЛОГІЧНА – видоспециф. спадкова пристосовуваність організмів до умов існування (клімату, живлення, ворогів, статевих партнерів тощо). Формується в ході еволюц. процесу і виявляється в пристосованості всіх особин даного виду до певних конкретних умов довкілля....
- ЗАКОН (ПРАВИЛО) НЕЗВОРОТНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ЗАКОН (ПРАВИЛО) НЕЗВОРОТНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ (Л. ДОЛЛО)- організм (популяція, вид) не може повернутися в попередній стан, тобто стан, у якому перебували його предки. В екології 3. (п.) н. е. тісно пов’язаний з 3-м наслідком закону внутр. дин. рівноваги. Очевидно, 3. (п.) н. е. має поширюватись на ієрархію екол. систем, які в еволюц. […]...
- ДИНЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ДИНЕКОЛОГІЯ, еволюційно-динамічна екологія – розділ екології, що вивчає динаміку та еволюц. взаємозв’язки особин та їхніх груп з довкіллям....
- САМОРОЗВИТОК Екологія – охорона природи САМОРОЗВИТОК – зміни, що відбуваються всередині екосистеми і спричинюють її сукцесійний або еволюц. розвиток....
- ЦИКЛ ЖИТТЄВИЙ Екологія – охорона природи ЦИКЛ ЖИТТЄВИЙ, цикл розвитку – у нижчих організмів, що розмножуються поділом, – період від поділу до поділу; у вищих багатоклітинних організмів – період від народження або появи заплідненого яйця (через ріст, перетворення, дозрівання і т. д.) до смерті....
- ТИПИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи ТИПИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ ОРГАНІЗМІВ: Нейтралізм – відсутність взаємовпливу; Пряма конкуренція – активна протидія однієї популяції ін.; Опосередкована конкуренція – сумісне використання певного чинника або ресурсу, але без прямих зіткнень між популяціями; Аменсалізм – пригнічення однієї популяції ін., яка не зазнає зворотного впливу; Паразитизм – життя одних організмів за рахунок тканин чи соків […]...
- БІОКІБЕРНЕТИКА Екологія – охорона природи БІОКІБЕРНЕТИКА – напрям кібернетики, що вивчає закономірності саморегулювання функцій на різних рівнях організації біол. систем – від субклітинного до рівня еволюц. процесів видоутворення. Досліджує явища живої природи щодо керування, нагромадження та перетворення інформації в її складних системах. Теор. основою Б. є теорія інформації, теорія автоматів та теорія алгоритмів. Основні методи дослідження […]...
- ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗУ Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗУ – періодичні та неперіодичні зміни рослинних угруповань, за винятком еволюц.- істор. процесу їх формування (ценогенезу), що розглядається окремо....
- РЕГРЕС (У ЖИВІЙ ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи РЕГРЕС (У ЖИВІЙ ПРИРОДІ) – невід’ємна риса еволюц. процесу, його особлива спрямованість. Залежно від рівня організації організмів, що зазнають Р., цей процес має різне значення для еволюції. Р. біол. – зменшення чисельності особин у межах виду або будь-якої ін. групи, скорочення її ареалу, кількості місць проживання і підгруп. Цей вид Р. […]...
- ХВИЛІ ЧИСЕЛЬНОСТІ Екологія – охорона природи ХВИЛІ ЧИСЕЛЬНОСТІ, хвилі життя, хвилі популяційні – коливання чисельності особин, властиве будь-якій популяції живих організмів. X. ч. можуть бути сезонними (періодичними), зумовленими генетично, і несезонними (аперіодичними), зумовленими безпосереднім впливом на популяцію різних абіотичних та біотичних чинників навколишнього середовища. Довжина X. ч. прямо пропорційна тривалості циклу розвитку організмів і часто супроводжується пульсацією […]...
- ЗАКОН ФІЗИКО-ХІМІЧНОЇ ЄДНОСТІ ЖИВОЇ РЕЧОВИНИ Екологія – охорона природи ЗАКОН ФІЗИКО-ХІМІЧНОЇ ЄДНОСТІ ЖИВОЇ РЕЧОВИНИ (В. І. ВЕРНАДСЬКОГО) – вся жива речовина Землі є фіз.-хім. єдиною. З цього закону природно випливає: шкідливе для однієї частини живої речовини не може не впливати якимось чином на ін. її частину, або шкідливе для одних видів тварин (рослин) шкідливе і для ін. Звідси будь-які фіз.-хім. […]...
- ЗОНА ЗООГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ЗООГЕОГРАФІЧНА – друга після царства природи (геї) регіональна одиниця поширення тварин, що сформувалась у процесі їхнього еволюц. розвитку внаслідок спільності місця та часу походження, шляхів розселення, тривалого співіснування в однакових умовах довкілля. Це зумовило подібність меж ареалів тварин та фауністичні відміни однієї 3. з. від ін....
- ПОПУЛЯЦІЯ Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ – 1) сукупність особин одного виду, що протягом великої кількості поколінь населяють певний простір, усередині якого практично здійснюється тією чи ін. мірою панміксія; відокремлена від сусідніх аналогічних сукупностей певним ступенем тиску тих чи ін. форм ізоляції. П. має складну біохронологічну структуру: за віком, статтю, просторовим та спорідненим об’єднанням особин. Кожна […]...
- ЗОНА БІОГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА БІОГЕОГРАФІЧНА – великий підрозділ біосфери в межах суходолу, гідросфери та заселеної частини літосфери, який виник внаслідок різного за геол. умовами та умовами довкілля еволюц. розвитку продуцентів, консументів та редуцентів, які сформували третю зверху екосистему в їхній ієрархії....
- ІНВОЛЮЦІЯ Екологія – охорона природи ІНВОЛЮЦІЯ – редукція або втрата в процесі еволюц. розвитку окремих органів або спрощення їхніх організації і функцій, напр., редукція кишок у деяких паразитичних червів, членистоногих. І. називають також дегенеративні зміни найпростіших і бактерій, спричинювані несприятливими умовами існування....
- АУТЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АУТЕКОЛОГІЯ, екологія видів – розділ екології, що на противагу синекології вивчає взаємовідносини окремих видів організмів з довкіллям. Відповідно до структурної організації виду А. вивчає вид на рівні організмів і популяцій. На рівні організмів (особин, індивідів) вона досліджує норми реакції виду на вплив екол. чинників і визначає межі стійкості та зони переваги […]...
- БІОЕНЕРГЕТИКА Екологія – охорона природи БІОЕНЕРГЕТИКА – розділ біології, що вивчає сукупність перетворення енергії в біологічних системах та механізми її перетворення в процесах життєдіяльності організмів. Особливий розділ Б., що межує з екологією, вивчає обмін речовин та перетворення енергії в біологічних системах високого рівня – від біоценозів до біосфери в цілому....
- ВАГІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ВАГІЛЬНІСТЬ, рухливість – природжена здатність дорослих організмів або організмів, що перебувають на личинкових етапах розвитку, активно переміщуватись у просторі....
- АДАПТАЦІОМОРФОЗ Екологія – охорона природи АДАПТАЦІОМОРФОЗ, адаптіоморфоз – розвиток, зміна і перетворення пристосувань (адаптацій) у процесі еволюції організмів. Частіше вживають поняття адаптаціогенез....
- ІХТІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ІХТІОЛОГІЯ – розділ зоології, що вивчає будову тіла, спосіб життя, систематику, індивід, еволюц. розвиток та геогр. поширення риб. І. пов’язана з багатьма ін. природничими науками, зокрема з гідробіологією та гідрологією....
- БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ Екологія – охорона природи БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ – здатність живої тканини та організмів тварин і людини за допомогою спец, фізіол. пристосувань (т. з. бар’єрів) забезпечувати вибіркове проникнення із зовн. середовища у внутр. одних речовин і видалення з останнього ін....
- ЕКВІТАБЕЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ЕКВІТАБЕЛЬНІСТЬ – рівномірність розподілу чисельності окремих видів організмів у біотичному угрупованні....
- ГЕОСФЕРИ Екологія – охорона природи ГЕОСФЕРИ – різні за хім. складом і щільністю оболонки, на які поділяють нашу планету: магнітосфера, атмосфера, гідросфера, літосфера, мантія та ядро Землі. За В. І. Вернадським, Г. мають геохім. та істор.-еволюц. відмінності від геол. оболонки планети....
- ІНАДАПТАЦІЯ Екологія – охорона природи ІНАДАПТАЦІЯ – сукупність в окремих груп тварин таких пристосувань, які в процесі еволюц. розвитку виявляються недосконалими і згодом зумовлюють вимирання цих груп. Прикладом І. є недосконалі зміни в скелеті кінцівок, зокрема в суглобах багатьох копитних. Інадаптивні ознаки протягом певного часу можуть забезпечувати існування тварини чи рослини, однак з появою організмів із […]...
- ЗАБРУДНЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ -1) привнесення в середовище і розмноження в ньому небажаних для людини організмів; 2) проникнення (прир. чи антроп.) в експлуатовані екосистеми або технол. пристрої видів організмів, не характерних для даних угруповань і зазвичай там відсутніх. Забруднення мікроорганізмами є бактеріол. забрудненням....
- СКАРП Екологія – охорона природи СКАРП – обрив над береговою терасою або на краю плоскогір’я. С. часто є екол. перешкодою для багатьох видів організмів....
- МІМІКРІЯ Екологія – охорона природи МІМІКРІЯ – подібність одних тварин чи рослин (або їхніх органів) до ін. або до предметів навколишнього середовища. М. – захисне пристосування, що виникло в процесі еволюції і сприяє виживанню видів у боротьбі за існування....
- НЕОЕНДЕМІКИ Екологія – охорона природи НЕОЕНДЕМІКИ – ендемічні види (чи роди) рослин і тварин, обмеженість ареалу яких зумовлена їхнім недавнім або локальним походженням. Відрізняються від батьківських форм лише деякими другорядними рисами, що дає змогу віднести їх до рангу підвиду. Н. належать до еволюц. родів....
- НАДІЙНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи НАДІЙНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми безвідмовно виконувати енергопродукційну роботу, самовідновлюватись і саморегулюватись у певних прир. для системи добових, сезонних, міжрічних та вікових коливаннях протягом сукцесійного або еволюц. проміжку її існування чи потенційної можливості існування....