Головна ⇒ 📌Фінансовий ринок ⇒ Учасники фондового ринку, їх цілі й особливості діяльності

Учасники фондового ринку, їх цілі й особливості діяльності

Фінансовий ринок

Змістовний модуль 2

РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ (ФОНДОВИЙ РИНОК)

7 ТЕМА

СТАНОВЛЕННЯ, СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

7.2. Учасники фондового ринку, їх цілі й особливості діяльності

Фондовий ринок забезпечує розподіл коштів між учасниками економічних відносин через випуск цінних паперів, що мають власну вартість і можуть купуватися, продаватися і погашатися.

Основні функції фондового ринку полягають:

– у централізації тимчасово вільних коштів і заощаджень для фінансування

економіки;

– у переливі капіталу з метою його концентрації в технічно або економічно прогресивних галузях і найбільш перспективних регіонах;

– у ліквідації дефіциту державного бюджету, у його касовому виконанні і згладжуванні нерівномірності надходження податкових платежів;

– в інформації про стан економічної кон’юнктури, виходячи зі стану ринку цінних паперів.

– У залежності від місця, що учасники займають на ринку цінних паперів, їх можна класифікувати як показано на рис. 7.1.

Кожен з суб’єктів, виходячи на фондовий ринок переслідує свої цілі.

1) споживачі – одержання додаткового

джерела фінансування.

2) усі постачальники ринку, вкладаючи свої капітали в цінні папери, намагаються досягти різноманітних цілей, які можна об’єднати таким чином:

– прибутковість;

– безпека (зменшення ризику);

– ліквідність.

Безумовно, кожний з інвесторів має свої вимоги до цих показників і відповідно вибирає власне поводження. “Золоте” правило інвестування в цінні папери складається в тім, що дохід завжди пропорційний ризику, на який готовий піти інвестор заради його одержання.

3) Торговці – надання послуг на фондовому ринку як у відношенні пошуку сторін зі складання відповідних угод, так і формування самого ринку цінних паперів, надання йому цінової визначеності, ліквідності і прозорості.

4) організації, що обслуговують ринок одержання прибутку від надання платних послуг споживачам, постачальникам і торговцям.

5) органи, що регулюють діяльність учасників, поділяються на державні й органи самоврядування, тобто недержавні (фондова біржа, різноманітні професійні організації – суб’єкти ринку), і виконують задачу регулювання порядку на ринку.

Суб’єкти ринку цінних паперів виконують такі види діяльності:

– андерайтинг – розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента;

– брокерську діяльність – укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи;

– дилерську діяльність – укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом;

– діяльність з управління цінними паперами – провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб. Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом – фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам;

– інвестиційне консультування і управління (консалтингова діяльність) – надання послуг або консультацій щодо управління цінними паперами інших осіб і активами інвестиційних фондів;

– аудиторську – перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку і реального фінансового стану емітента;

– депозитарну – надання послуг щодо збереження, передачі, обліку цінних паперів;

– клірингову – здійснення операцій зі збору, перевірці і підготовці документів, визначення взаємних зобов’язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків щодо виконання угод по цінних паперах;

– реєстраторську – ведення реєстрів власників цінних паперів;

– регулюючу – правове регулювання діяльності учасників ринку ЦП.

Основними постачальниками товарів фондового ринку є емітенти, тобто особи, що випускають (“емітують”) від свого імені цінні папери і зобов’язуються виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску (у даний час цінні папери в Україні, крім векселів, можуть випускати тільки юридичні особи). Притягнуті емітентом кошти або утворять його власний капітал (при випуску часткових (пайових) цінних паперів, або приймають форму позикового поворотного капіталу, при випуску боргових цінних паперів).

Загальна кількість емітентів акцій, облігацій, інвестиційних і ощадних сертифікатів до кінця 2000 р. складала в Україні близько 36 тисяч. Кількість емітентів векселів і обсяги випуску даного цінного папера не піддавалися точному обліку, тому що випускати векселя можуть будь-які суб’єкти підприємницької діяльності в рахунок наявної заборгованості за продукцію, роботи і послуги, а випуск векселів не підлягав реєстрації в державних органах. У зв’язку зі вступом у силу в 2001 р. нового Закону “Про обертання векселів в Україні”, передбачено ведення спеціальних реєстрів векселів, що полегшило облік обсягів їх емісій. Значна частина акцій, що обертаються, випущена в ході перетворення державних підприємств в AT.

За станом на 01.06.2007 р. в Україні зареєстровано як юридичні особи 32 576 акціонерних товариств, з них відкритих – 10 830, закритих – 21 746.

За станом на 30.06.2007 р. Комісією зареєстровано випуски опціонів на суму 498,45 млн. грн. Протягом 1 півріччя 2007 року Комісією зареєстровано випуски опціонів на суму 10,16 млн. грн.

Комісією станом на 30.06.2007 р. зареєстровано 46 специфікацій ф’ючерсних контрактів:

p class=MsoBodyText style=’margin:0cm;margin-bottom:.0001pt;text-indent:0cm; line-height:normal;background:transparent’>- 16 специфікацій в аграрному секторі;

– 22 специфікації у валютному секторі;

– 8 специфікацій у паливно-енергетичному секторі.

За станом на 30.06.2007 р. Комісією зареєстровано випуски сертифікатів ФОН на суму 1,94 млрд. грн. Протягом І півріччя 2007 року Комісією зареєстровано випуск сертифікатів ФОН TOB “Житлобуд-Інвест” на загальну суму 1,7 млрд. грн.

У січні 2007 року Комісією вперше зареєстровано випуск звичайних іпотечних облігацій та проспект емісії ВАТ “Акціонерний банк “Укргазбанк” на суму 50,0 млн. грн.

Ситуація на ринку цінних паперів з кожним роком покращується, так вже станом на 01.07.2007 р. кількість професійних учасників, які мали ліцензію на здійснення певних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, становила 1648, в тому числі Комісією видано:

– 815 ліцензій на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів (торгівля цінними паперами);

– 192 ліцензії на здійснення депозитарної діяльності зберігачів цінних паперів;

– 367 ліцензій на здійснення діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

– 262 ліцензії на здійснення діяльності з управління активами;

– 9 ліцензій на здійснення діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів (7 бірж та 2 торговельно-інформаційні системи);

– 1 ліцензію на здійснення розрахунково-клірингової діяльності за угодами щодо цінних паперів,

– 2 ліцензії на здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів.

Провідну позицію на фондовому ринку України серед фінансових інструментів за обсягами зареєстрованих випусків поки що займають акції та облігації підприємств і банків.

Важливе місце у розвитку інвестиційних процесів в Україні відігравали інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, що були створені відповідно до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України від 19.02.94 № 55/94. У зв’язку з введенням в дію Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” закриті інвестиційні фонди та закриті взаємні фонди інвестиційних компаній, які були створені у встановленому законодавством порядку до набрання чинності цим Законом, здійснювали свою діяльність поряд з пайовими та корпоративними інвестиційними фондами відповідно до вищезазначеного Положення, протягом строку, на який вони були створені.

Інститут спільного інвестування (далі ICI)- корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який здійснює діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Інститути спільного інвестування здатні суттєво прискорити розвиток фондового ринку України, забезпечити збільшення надходжень інвестицій від вітчизняних та іноземних інвесторів і стати потужним джерелом інвестиційних ресурсів для економіки країни.

За станом на 31.03.2007 р. загальна сума активів інститутів спільного інвестування (крім венчурних фондів) становила 2,14 млрд. грн.

Загальна сума чистих активів інститутів спільного інвестування (крім венчурних фондів) за станом на 31.03.2007 р. становила 1,91 млрд. грн.

Найбільша частка активів інститутів спільного інвестування, за станом на 31.03.2007 p., зосереджена в акціях (40,04%), облігаціях підприємств (21,49 %) та банківських депозитних активах ( 19,30 %).

За станом на 31.03.2007 р. 40 компаній з управління активами надали адміністративні дані щодо управління активами 66 недержавними пенсійними фондами.

Інвесторами на фондовому ринку вважаються будь-які юридичні і фізичні особи, що вкладають свої кошти в цінні папери. Основним мотивом участі інвесторів в операціях з цінними паперами є бажання вигідно розмістити свої тимчасово вільні фінансові ресурси, забезпечивши більш високу прибутковість у порівнянні з банківськими вкладами або іншими альтернативними інвестиціями.

На жаль, в Україні внутрішні фінансові нагромадження громадян і підприємств обмежені, що змушує багатьох емітентів займатися пошуком іноземних інвесторів. Хоча протягом 90-х років власниками цінних паперів стали більш 32 млн. громадян України, але абсолютна більшість випущених за попереднє десятиліття акцій було оплачено не коштами, а приватизаційними або компенсаційними паперами. Тільки в 1999 і 2000 роках намітилася поступова зміна ситуації до кращого. Так, у 2000 р. реальними засобами було оплачено вже 33 % від загального обсягу емісій акцій (на суму більш 5 млрд. грн..) а на 1.01.2005 року фізичні особи стали власниками вже 23,3 % усіх випущених акцій на загальну суму 29,5 млрд. грн. .

Пасивне поводження громадян і підприємств на ринку цінних паперів пояснюється також їхньою непоінформованістю в цих питаннях. Перебороти інертність дрібних інвесторів покликані так звані “інституціональні інвестори” – банки, страхові компанії, пенсійні й інвестиційні фонди. Ці структури залучають кошти більш звичними і зрозумілими рядовому інвестору засобами (депозити, страхові поліси і інше), а потім вкладають їх у цінні папери.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

– брокерську діяльність;

– дилерську діяльність;

– андеррайтинг;

– діяльність з управління цінними паперами.

Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має сплачений грошима статутний капітал у розмірі не менш як 120 тисяч гривень, брокерську діяльність та діяльність з управління цінними паперами – не менш як 300 тисяч гривень, андеррайтинг – не менш як 600 тисяч гривень.

У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків. Торговцю цінними паперами забороняється перепродавати (обмінювати) цінні папери власного випуску.

Торговці цінними паперами можуть здійснювати:

Комісійну діяльність купівля – продаж цінних паперів, від свого імені, з доручення і за рахунок інших осіб. Практика комісійної діяльності торговців передбачає укладання угод із клієнтами, заснованими на “Правилах здійснення торговцями цінними паперами комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах”, затвердженими Наказом Комісії від 23.12.96 р. № 331. Відповідно до цих Правил, клієнтські договори торговців цінними паперами можуть бути разові і на обслуговування; доручення і комісії; одноразові і на термін;

Комерційну діяльність, тобто купівлю – продаж цінних паперів від свого імені і за свій рахунок. Вона здійснюється за рахунок власних джерел торговця – коштів засновників і доходів, отриманих від поточної господарської діяльності, а також кредитних ресурсів банків.

Торговцем цінними паперами можуть бути акціонерне товариство, статутний фонд якого сформований винятково за рахунок іменних акцій, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне або командитне товариство, для яких операції з цінними паперами є винятковим видом діяльності, що мають внесений коштами статутний фонд у розмірі не менш 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а на здійснення тільки комісійної діяльності не менш 200 неоподатковуваних мінімумів). Ліцензія на торгівлю цінними паперами видається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР).

Законодавством України встановлюються визначені вимоги до торг овців у відношенні їхнього фінансового стану і ліквідності. Під ліквідністю торговця цінними паперами розуміється можливість швидкої реалізації активів у разі потреби виконання взятих на себе зобов’язань, виражена в розрахункових показниках, що характеризує співвідношення закритих і відкритих позицій по укладених договорів.

Успішне функціонування ринку цінних паперів залежить від ступеня розвиненості його інфраструктури – тобто сукупності організацій, що обслуговують основних учасників ринку при здійсненні операцій з фондовими цінностями. До таких організацій відносяться фондові біржі і торгово-інформаційні системи, що займаються організацією торгів, а також депозитарні установи (депозитарії, розрахункові банки, хоронителі, реєстратори), що забезпечують облік і переоформлення прав власності на цінні папери, здійснення розрахунків та взаємозаліків (клірингу) за біржовими угодами з цінними паперами.