Головна ⇒ 📌Культурологічний словник ⇒ УЧІННЯ
УЧІННЯ
Культурологічний словник
УЧІННЯ – цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння уміннями й навичками. В широкому розумінні – оволодіння різноманітним суспільним досвідом в його узагальненому вигляді.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- Учіння як пізнавальна діяльність – ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ УЧІННЯ Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник РОЗДІЛ 3 2 ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ УЧІННЯ 2.1. Учіння як пізнавальна діяльність Навчальна діяльність (учіння) – це один з основних видів діяльності людини, спрямований на її саморозвиток через опанування способами предметних і пізнавальних дій, узагальнених за формою теоретичних знань. З суспільної точки зору учіння – це особлива форма соціальної активності особистості. У […]...
- Зарубіжні концепції учіння – ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ УЧІННЯ Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник РОЗДІЛ 3 2 ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ УЧІННЯ 2.2. Зарубіжні концепції учіння У роботі видатного чеського педагога Я. А. Коменського “Велика дидактика” викладено одну з перших у Європі психологічних концепцій учіння. Я. А. Коменський розумів учіння як привласнювання знань з різних наук, умінь виконувати дії з застосуванням цих знань. Знання здебільшого розумілись як […]...
- Вітчизняні теорії учіння – ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ УЧІННЯ Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник РОЗДІЛ 3 2 ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ УЧІННЯ 2.3. Вітчизняні теорії учіння Видатний український педагог, фундатор вітчизняної педагогічної психології – К. Д. Ушинський розрізняв учіння зі здобуванням знань від учителя (організована навчальна діяльність) і учіння шляхом розв’язування проблем (аналог самостійного научіння в сучасному розумінні). В учінні зі здобуванням знань від учителя він виділяв […]...
- ПРОФЕСІЯ Культурологічний словник ПРОФЕСІЯ (від лат. рrofessio – офіційно зазначене заняття, спеціальність) – рід трудової діяльності, що вимагає певних знань і трудових навичок і є джерелом існування. Поділ людей за професіями склався внаслідок ускладнення і диференціації праці. Для успішного виконання професійної діяльності необхідна певна підготовка: оволодіння професійними знаннями, уміннями, навичками. Вільна П. – назва діяльності працівників […]...
- Рівневий аналіз навчальної діяльності – ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ УЧІННЯ Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник РОЗДІЛ 3 2 ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ УЧІННЯ 2.5. Рівневий аналіз навчальної діяльності Структуру навчальної діяльності можна аналізувати на трьох рівнях її організації: мета-, макро – й мікрорівнях. Метарівень аналізу передбачає розгляд структури учіння як окремого моменту діяльності взагалі. Цей підхід виділяє в її структурі такі універсальні складові психологічної будови будь-якої діяльності, як […]...
- Поняття про научіння й учіння – НАУЧІННЯ Й УЧІННЯ Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник РОЗДІЛ 3 1 НАУЧІННЯ Й УЧІННЯ 1.1. Поняття про научіння й учіння Научіння – це стійка, доцільна зміна діяльності, яка виникає завдяки попередній діяльності й не викликана безпосередньо вродженими фізіологічними реакціями організму, доцільна зміна зовнішньої (фізичної) і внутрішньої (психічної) активності індивіда. Але не будь-якої. Зокрема, не можна вважати процесом научіння фізіологічні […]...
- ФУТУРОЛОГІЯ Культурологічний словник ФУТУРОЛОГІЯ – в широкому розумінні – сукупність уявлень про майбутнє людства, у вузькому – галузь наукових знань, що охоплює перспективи розвитку соціальних процесів; часто вживається як синонім прогнозування і прогностики....
- ПАЛІМПСЕСТИ Культурологічний словник ПАЛІМПСЕСТИ – писання по стертому старому тексту на пергаменті; в широкому розумінні – поверх “священних текстів”....
- ДЕМОКРАТІЯ Культурологічний словник ДЕМОКРАТІЯ (грец. народовладдя) – форма політичної організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державними справами. У широкому розумінні – форма керівництва будь-яким колективом, яка забезпечує активну участь його членів у здійсненні всіх заходів....
- Теорія цілеспрямованої навчальної діяльності – ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ УЧІННЯ Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник РОЗДІЛ 3 2 ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ УЧІННЯ 2.4. Теорія цілеспрямованої навчальної діяльності Відомий психолог Д. Б. Ельконін – автор популярної періодизації онтогенезу людської особистості – в кінці 50-х років XX ст. висунув гіпотезу про те, що провідною діяльністю для молодшого учня є навчальна діяльність. При цьому він вкладав у це поняття специфічний […]...
- АНАЛОГІЯ Культурологічний словник АНАЛОГІЯ (від грец. – відповідність) – подібність, схожість у цілому відмінних предметів, явищ за певними властивостями, ознаками або відношеннями. А. в навчанні – педагогічний прийом, який полягає в установленні схожості в якомусь відношенні між явищами й предметами вивчення, різними в решті відношень. Використовується переважно під час пояснення виведеного експериментальним шляхом нового, далекого від […]...
- ДИНАМІЧНА ПСИХОЛОГІЯ Культурологічний словник ДИНАМІЧНА ПСИХОЛОГІЯ – узагальнена назва психологічних концепцій, представники яких розглядають психіку як цілісний внутрішній процес. Термін Д. п. вперше вжив американський психолог Р. Вудвортс у 1918 р. для позначення нового напряму, який підкреслював те, що психічні феномени мають характер процесу, а не стану. Представники Д. п. розглядали реакції організму на зовнішній подразник як […]...
- ГАРМОНІЯ Культурологічний словник ГАРМОНІЯ, гармонійність (від грец. appova – злагодженість, зв’язок, стрункість) – внутрішня і зовнішня упорядкованість, узгодженість, цілісність явищ і процесів. 1) В музиці закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні, підпорядкування нормам ладової побудови музики. 2) В широкому “первісному” розумінні – зв’язок, стрункість, домірність. 3) У психології – поєднання індивідуальних чи особистісних позитивних рис. Г. […]...
- Механізми й закони научіння – НАУЧІННЯ Й УЧІННЯ Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник РОЗДІЛ 3 1 НАУЧІННЯ Й УЧІННЯ 1.2. Механізми й закони научіння Научіння людини може здійснюватись у різноманітних формах. У числі таких форм научіння можна виділити наступні: – імпринтинг, або закарбування в механізмах реалізації, передбачає готовність організму до розгортання певних інстинктивних програм при зустрічі зі значимим стимулом; – респондентне научіння як наслідування […]...
- МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО Культурологічний словник МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО – у широкому розумінні – комплекс суспільних наук, які вивчають художню культуру загалом та окремі види мистецтва. Мистецтвознавчі науки охоплюють літературознавство, музикознавство, театрознавство, кінознавство, а також М. у вузькому й найбільш уживаному значенні, тобто науку про пластичні або просторові мистецтва, якими є архітектура, живопис, скульптура, графіка, декоративно-ужиткове мистецтво. М. складається з трьох […]...
- ІКОНА Культурологічний словник ІКОНА (від грец. eikon – зображення, образ) – у християнстві (православ’я, католицизм) – живописне, мозаїчне або рельєфне зображення, якому надають священного характеру. У широкому розумінні – зображення Ісуса Христа, Богоматері, святих, сцен зі Святого Письма. У вузькому значенні – твори мистецтва, що мають культове призначення. Культ І. бере початок від ІІ ст., набув […]...
- ТЕЗАУРУС Культурологічний словник ТЕЗАУРУС (від грец. скарб) – сукупність понять з певної галузі науки, нагромаджених людиною чи колективом. У вузькому розумінні – словник для пошуку слів якоїсь мови за їхнім змістом....
- УПРАВЛІННЯ Культурологічний словник УПРАВЛІННЯ – у психології – свідомий і цілеспрямований процес впливу на свідомість і поведінку окремих індивідів або членів групи, колективу, організації з метою підвищення організованості та ефективності їх спільної діяльності. Соціально-психологічне У. передбачає вивчення керівником ціннісних орієнтацій, мотивів та інших індивідуальних відмінностей членів групи і створення умов для гармонійного поєднання суспільних і особистісних […]...
- РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ Культурологічний словник РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ – процес формування особистості як соціальної якості індивіда завдяки навчанню, вихованню та соціалізації. Маючи природні анатомо-фізіологічні передумови до становлення особистості, дитина в процесі соціалізації вступає у взаємодію з навколишнім світом, оволодіваючи досягненнями людства. Оволодіння дійсністю у дитини реалізується в її діяльності за допомогою дорослих, тим самим процес виховання є провідним у […]...
- МУДРІСТЬ Культурологічний словник МУДРІСТЬ – інтелектуальна і моральна характеристика особистості; означає високий рівень оволодіння нею соціальним досвідом. Мудра людина здатна оптимальним способом розв’язувати пізнавальні, трудові, навчальні, морально-побутові завдання. Її дії і вчинки глибоко 200 осмислені, поведінка відповідає обставинам, об’єктивним потребам, конкретні ситуації і власним можливостям. М. є величезним здобутком людства. Вона не є природженою, а набувається […]...
- ОСВІТА Культурологічний словник ОСВІТА – духовне обличчя людини, яке складається під впливом моральних і духовних цінностей, що є надбанням її культурного кола, а також процес виховання, самовиховання, впливу, шліфування, тобто процес формування особистості. При цьому головним є не обсяг знань, а їх поєднання з особистісними якостями, вміння самостійно розпоряджатися своїми знаннями. За означенням, прийнятим 20 сесією […]...
- ДОСВІД Культурологічний словник ДОСВІД – сукупність знань і навичок, набутих на основі і в процесі безпосередньої практичної взаємодії людей із зовнішнім світом; форма засвоєння людиною раціональних здобутків минулої діяльності....
- ПРИРОДНІ БАГАТСТВА Екологія – охорона природи ПРИРОДНІ БАГАТСТВА – у широкому розумінні – блага природи, що служать потребам людини, у вузькому розумінні – сукупність природних ресурсів як джерел матер. виробництва....
- АКТУАЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник АКТУАЛІЗАЦІЯ – процес переводу певних психічних і фізіологічних явищ (зафіксованої в пам’яті інформації, будь-якої потреби тощо) в структуру повсякденної діяльності. Поняття, розроблене Б. Г. Ананьєвим (1907-1972) і його учнями, як перехід психічного явища із потенційного в актуальне або із менш актуального в більш актуальне....
- МОРАЛЬНІСТЬ Культурологічний словник МОРАЛЬНІСТЬ – 1) Етичне поняття, яке в широкому розумінні є синонімом моралі. 2) Характеристика особливого виду практичної діяльності людей, що мотивуються моральними ідеалами, переконаннями, нормами та принципами. Розрізняючи ці поняття, Г. В. Ф. Гегель визначав мораль як сферу суб’єктивних уявлень людини про добро і зло та інші етичні цінності, мотиви поведінки, цілі і […]...
- Народ у широкому розумінні слова Політологічний словник Народ у широкому розумінні слова – суб’єкт історії; сукупність класів і соціальних груп суспільства; все населення держави або країни; форма національної та етнічної єдності. О. Антонюк...
- Валюта Фінансовий ринок СЛОВНИК ФІНАНСОВИХ ТЕРМІНІВ Валюта – грошова одиниця, яка використовується для вимірювання вартості товарів і послуг. У широкому розумінні означає грошову одиницю будь-якої країни....
- Основні вимоги до формування мовної особистості старшокласника 9. УДОСКОНАЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК З МОВИ У СТАРШИХ КЛАСАХ 9.1. Основні вимоги до формування мовної особистості старшокласника Одне з найважливіших завдань учителя української мови полягає в підготовці мовної особистості випускника. У методичній науці це поняття широко використовується останнім часом у зв’язку з розробкою комунікативного підходу до навчання мови. Мовного особистістю називають людину, яка […]...
- Сутність і структура процесу навчання – Процес навчання ПСИХОЛОГІЯ ТА ПЕДАГОГІКА Основи педагогіки 2. Теорія освіти і навчання (дидактика) 2.3. Процес навчання Процес навчання за своєю сутністю є рухом учня шляхом пізнання від незнання до знання, від неповного до повнішого, ширшого і точнішого знання. У процесі навчання формуються пізнавальні, практичні вміння і навички, відбувається розвиток і виховання учнів та студентів. 2.3.1 Сутність і […]...
- УМІННЯ Культурологічний словник УМІННЯ – використання суб’єктом наявних знань і навичок для вибору і здійснення прийомів дій відповідно до поставленої мети. Терміном У. позначають і володіння складною системою психічних і практичних дій, необхідних для доцільної регуляції діяльності наявними у суб’єкта знаннями та навичками. Сутністю У. як психічного новоутворення є готовність до продуктивного виконання значною мірою нових […]...
- ОСОБИСТІСТЬ, ОСОБА Культурологічний словник ОСОБИСТІСТЬ, ОСОБА – у широкому розумінні – конкретна, цілісна людська індивідуальність у єдності її природних і соціальних якостей; у вужчому, філософському розумінні – індивід як суб’єкт соціальної діяльності, властивості якого детерміновані конкретно-історичними умовами життя суспільства. Поняття “О.” не слід цілком ототожнювати з поняттями “індивід” (одиничний представник людського роду) та “індивідуальність” (сукупність рис, що […]...
- КОШТОРИСНИЙ ПРОЦЕС Культурологічний словник КОШТОРИСНИЙ ПРОЦЕС – це процес складання кошторису. Він включає кілька етапів: складання, затвердження, виконання....
- СОЦІАЛЬНИЙ ДОСВІД Культурологічний словник СОЦІАЛЬНИЙ ДОСВІД – побудоване на практиці чуттєво-емпіричне пізнання соціальної дійсності. С. д. має подвійний смисл: 1) як процес практичного впливу людини на соціальне середовище і 2) як результат цього впливу у вигляді єдності здобутих знань, умінь, навичок. Психологія розглядає С. д. як об’єкт пізнання і освоєння підростаючими поколіннями в ході соціалізації, а також […]...
- ЯКІСТЬ ЖИТТЯ Культурологічний словник ЯКІСТЬ ЖИТТЯ – характеристика умов життєдіяльності людей з погляду якісної визначеності і відповідності їх суспільним нормам і критеріям; оцінка становища особи в різних соціальних системах, яка виражає рівень можливостей для всебічного розвитку людини, а саме: рівень споживання матеріальних та духовних благ і послуг, розвинутість сфери освіти, медичного обслуговування, культури, стан навколишнього середовища (екологія), […]...
- КУЛЬТУРНІ ТРАДИЦІЇ Культурологічний словник КУЛЬТУРНІ ТРАДИЦІЇ – стійкі, “інерційні” моменти в культурі. У більш загальному розумінні К. т. – це традиції, що є елементами культурної спадщини: ідеями, цінностями, звичаями, обрядами, способами світосприйняття та ін., для яких характерним є збереження і передавання від покоління до покоління (традиція – від лат. передача)....
- НАВІЮВАННЯ (СУГЕСТІЯ) Культурологічний словник НАВІЮВАННЯ (СУГЕСТІЯ) (лат. suggestio, suggero – навіюю, раджу) – у загальному розумінні – будь-який психічний вплив однієї людини на іншу (прохання, наказ, переконування), що має за мету актуалізацію або зміну певних установок, ціннісних орієнтацій чи вчинків. У людини, яка виступає об’єктом Н., усупереч (а іноді і проти) її волі і свідомості виникають певні […]...
- САМОНАВІЮВАННЯ Культурологічний словник САМОНАВІЮВАННЯ – психічний вплив людини на саму себе, внаслідок чого у неї виникають різні психічні і соматичні стани. С. тією чи іншою мірою властиве всім людям. За вченням І. П. Павлова, фізіологічний механізм С. такий: у певних ділянках кори великих півкуль головного мозку або в підкіркових вузлах під впливом емоцій виникає концентрований пункт […]...
- СПРИЙНЯТТЯ Культурологічний словник СПРИЙНЯТТЯ – процес прийому та переробки людиною інформації, що надходить у мозок через органи відчуття....
- АНТРОПОГЕНЕЗ Культурологічний словник АНТРОПОГЕНЕЗ (від грец. antropos – людина та genesis – походження) – процес виникнення та історико-еволюційного формування фізичного типу людини....
- СТАНОВЛЕННЯ Культурологічний словник СТАНОВЛЕННЯ – категорія діалектики, що означає процес формування, перехід можливості в дійсність, суперечливу єдність, взаємоперехід буття і ніщо....