УЛЬТРА АБІСАЛЬ

Related posts:

1. АБІСАЛЬ Екологія – охорона природи АБІСАЛЬ, зона абісальна – глибоководна зона морів, океанів, куди не проникає сонячне проміння (2000- 6000 м). Займає понад 75 % площі дна океанів. Умови життя в А. характеризуються відсутністю світла, сталими т-рою (1-2 С), солоністю (близько 35 %о), високим гідростатичним тиском (30-60 МПа, або 300-600 атм), переважно мулистими грунтами. Фотосинтезуючі рослинні […]...
2. ЗОНА ОКЕАНУ (МОРЯ) ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ОКЕАНУ (МОРЯ) ЕКОЛОГІЧНА – чітко окреслена за прир. умовами велика частина океану або моря; найголовніші з них: узбережна (літораль), відкритого моря (пелагіаль, батіаль) та глибинна (абісаль)....
3. АФОТОСФЕРА Екологія – охорона природи АФОТОСФЕРА – зона розвитку життя без сонячного світла. В океані це абісопелагіаль та абісаль разом, у літобіосфері займає всю її товщу....
4. ЗОНА ОКЕАНІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ОКЕАНІЧНА – глибоководна зона за межами материкової мілини, віддалена від суходолу на 200-250 км. Зазнає найменшого впливу прибережних екосистем....
5. ПЛЕСО Екологія – охорона природи ПЛЕСО – глибоководна ділянка русла рівнинної річки з повільною течією. Розміщене між перекатами, завдяки чому мул та ін. зависі осідають на дно, задовольняючи потреби багатьох гідробіонтів. Під час повеней швидка течія поглиблює дно річки....
6. МОРЕ Екологія – охорона природи МОРЕ – 1) частина океану, що частково відділена від нього суходолом або підводними підняттями і відрізняється від відкритого простору океану гідрол. режимом, більшим впливом сусіднього суходолу, біотою та ін. ознаками; 2) велике озеро (Каспійське, Аральське та ін.) або водосховище (напр., Київське море)....
7. ЗОНА ОКЕАНУ ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ОКЕАНУ ГЕОГРАФІЧНА – частина Світового океану, що відрізняється за кількістю сонячної енергії, яка надходить, т-рою води, формуванням поверхневих і глибинних течій, балансом випаровування та опадів, силою й постійністю вітрів, солоністю води, характером рослинності, тваринного світу тощо. Конфігурація геогр. зон дна океану відрізняється від таких зон на поверхні. Поняття 3. о. […]...
8. ДНО ОКЕАНІЧНЕ Екологія – охорона природи ДНО ОКЕАНІЧНЕ – поверхня літосфери, вкрита водами Світового океану. За відсутності “гранітної” оболонки підстилається базальтами, тобто над Д. о. не відбувається гранітизація крихких осадових товщ. Д. о. поділяють на материкову мілину, материковий ухил (перехідну зону від материка до океану), ложе океану та серединно-океанічні хребти....
9. СТРУКТУРА ВОД ОКЕАНУ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ВОД ОКЕАНУ – вертикальне просторове співвідношення різних мас води, типове для певного регіону океану в конкретний час. Згідно з фіз.-хім. та біол. характеристиками розрізняють поверхневі (до 100 м), підповерхневі (до 300 м), проміжні (500-1000 м), глибинні (1200-5000 м) та придонні води....
10. МАТЕРИК Екологія – охорона природи МАТЕРИК, континент – велика ділянка земної кори, більша частина якої підійнята над рівнем Світового океану у вигляді суходолу. М. оточений смугою материкової обмілини (шельфом)....
11. ЗООПЛАНКТОН Екологія – охорона природи ЗООПЛАНКТОН – сукупність тварин, що населяють товщу води мор. і прісних водойм та не здатні протистояти перенесенню течіями. 3. – складова частина планктону. 3., хоч і дуже розріджений, трапляється практично до макс. глибин Світового океану....
12. ЗОНА ОКЕАНУ (МОРЯ) ЕКОНОМІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ОКЕАНУ (МОРЯ) ЕКОНОМІЧНА – встановлене в міжнародній практиці розмежування вод та дна Світового океану на простори різної держ. юрисдикції. Розрізняють територіальні води (12 миль), прилеглу (до 24 миль від внутр. вод) та 200-мильну (близько 370 км; 1 мор. миля = 1,85 км) екон. зони суверенного права прибережної держави на розвідку, […]...
13. БІОКАДАСТР СВІТОВОГО ОКЕАНУ Екологія – охорона природи БІОКАДАСТР СВІТОВОГО ОКЕАНУ – зібрання регіональних біоекон.- мор. кадастрів....
14. ДИСФОТОСФЕРА Екологія – охорона природи ДИСФОТОСФЕРА – те саме, що й дисфотна зона океану, але в класифікації підрозділу біосфери....
15. СУПРАЛІТОРАЛЬ Екологія – охорона природи СУПРАЛІТОРАЛЬ – зона узбережжя океану або моря, розташована вище від літоралі....
16. ЗОНА ПЕЛАГІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ПЕЛАГІЧНА – віддалені від суходолу центр, частини Світового океану. Див. також Пелагіаль....
17. РЕСУРСИ ОКЕАНУ Екологія – охорона природи РЕСУРСИ ОКЕАНУ – всі прир. ресурси, зосереджені в частині гідросфери Землі, представленої Світовим океаном. Іноді до цього поняття включають мін. ресурси океанічного дна. Найбільший інтерес становлять продовольчі (риба, ракоподібні, молюски, водорості) та мін. – сировинні ресурси дна і водної товщі океану (руди, нафта, газ, солі тощо)....
18. ЗАСОЛЕННЯ ВОДИ Екологія – охорона природи ЗАСОЛЕННЯ ВОДИ – перевищення звичайної конц. солей у воді з огляду на прир. або антроп. причини: для прісної води – понад 1 г/л, для солонуватої – понад 10, для солоної – понад 50 г/л....
19. ХІМІЯ ОКЕАНУ (МОРЯ) Екологія – охорона природи ХІМІЯ ОКЕАНУ (МОРЯ) – наука, що вивчає хім. склад води в океанах (морях) і донних відкладів, їх походження, режим, просторовий розподіл і причинну залежність від хім., фіз.-хім., фіз., біол. та антроп. процесів. Досліджується також хім. склад зависі, льоду, гідробіонтів, розчинних газів та їх зміни. Отримані дані істотно доповнюють уявлення про екологію […]...
20. ЕКОЛОГІЧНА ЗОНА ОКЕАНУ (МОРЯ) Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЧНА ЗОНА ОКЕАНУ (МОРЯ) – див. Зона океану (моря) екологічна....
21. БАТИПСАМОН Екологія – охорона природи БАТИПСАМОН – угруповання організмів (інфузорії, черви та ін.), що мешкають у піщаному грунті великих глибин Світового океану....
22. ДИВЕРГЕНЦІЯ МОРСЬКИХ ВОД Екологія – охорона природи ДИВЕРГЕНЦІЯ МОРСЬКИХ ВОД – розходження глибинних та поверхневих течій і потоків вод Світового океану, що відбувається в певних його зонах. Зумовлене нерівномірністю розподілу вітрів над земною поверхнею за силою та напрямком, впливом конфігурації лінії узбережжя, що лежать на шляху поверхневих потоків, та нерівномірністю розподілу щільності води в глибинах океану. Див. також […]...
23. ОБОЛОНКА ГРАНІТНА Екологія – охорона природи ОБОЛОНКА ГРАНІТНА – шар земної кори на суходолі, який розміщується під осадовою оболонкою. Товща О. г. 10-40 км. На більшій частині дна Світового океану О. г. немає....
24. ЗАТОПЛЕННЯ ВІДХОДІВ Екологія – охорона природи ЗАТОПЛЕННЯ ВІДХОДІВ – вивезення і скидання відходів (звичайно у спец, контейнерах) у глибини океану та морів....
25. ВОЛОГООБІГ Екологія – охорона природи ВОЛОГООБІГ – 1) те саме, що й Колообіг води (у природі); 2) частина заг. колообігу води в природі, яка включає випаровування з поверхні Землі, перенесення водяної пари, її конденсацію в атмосфері, утворення хмар, випадання опадів. Забруднення поверхні суходолу та океану, особливо нафтою, і зміна характеру рослинності помітно впливають на інтенсивність В....
26. АСТЕНОСФЕРА Екологія – охорона природи АСТЕНОСФЕРА – шар зниженої твердості, міцності та в’язкості у верхній мантії Землі. Залягає на глибині близько 100 км під континентами і майже 50 км під дном океану, нижня межа – на глибині 250-350 км....
27. МІЛИНА МАТЕРИКОВА Екологія – охорона природи МІЛИНА МАТЕРИКОВА, обмілина материкова, шельф – узбережна океанічна мілина, обмежена з одного боку береговою лінією, а з іншого – значним перегином материкового схилу (ширина від кількох до 1200-1500 км; глибини в середньому до 180-200 м, гранично до 400 м). М. м. має таку саму геол. будову, що й сусідній суходіл. М. […]...
28. ЗОНА НЕРИТОВА Екологія – охорона природи ЗОНА НЕРИТОВА, зона неритична – мілководна частина Світового океану, яка в основному відповідає материковій мілині. Характеризується значними швидкостями переміщування течій води, великими коливаннями т-ри, добрим освітленням сонцем, різноманітністю рослинного й тваринного світу. На властивостях води, складі донних відкладів, флорі і фауні 3. н. позначається сильний вплив суходолу, в т. ч. поверхневого […]...
29. ФІОРД Екологія – охорона природи ФІОРД, фйорд – вузька, довга мор. затока із скелястими берегами. Ф. є давніми долинами ерозійного і тектонічного походження, що зазнали дії льодовиків і були затоплені морем. Поширені на гір. узбережжях Пн. Льодовитого океану....
30. СТІК РОЗЧИНЕНИХ РЕЧОВИН Екологія – охорона природи СТІК РОЗЧИНЕНИХ РЕЧОВИН – частина твердого стоку річки, що складається з розчинених у воді мін. та орг. речовин. Щороку у Світовий океан виноситься понад 2,5 млрд т розчинених речовин....
31. МАКРОФАУНА Екологія – охорона природи МАКРОФАУНА – тварини, розміри яких становлять понад 10 мм....
32. МАКРООРГАНІЗМ Екологія – охорона природи МАКРООРГАНІЗМ – організм, розміри якого становлять понад 500 мкм (0,5 мм)....
33. АБІСОПЕЛАГІАЛЬ Екологія – охорона природи АБІСОПЕЛАГІАЛЬ – природний шар пелагіалі на глибинах понад 2500-3500 м....
34. ОКЕАНОГРАФІЯ Екологія – охорона природи ОКЕАНОГРАФІЯ – 1) наука, що вивчає гідрол. режим Світового океану та його частин, зокрема мор. течії, припливи й відпливи, теплові, оптичні та акустичні явища в мор. воді тощо; 2) у деяких зарубіжних країнах синонім терміна “океанологія”....
35. ПЕДОСФЕРА Екологія – охорона природи ПЕДОСФЕРА – грунт, шар Землі, або, за В. І. Вернадським, кора вивітрювання – частина біосфери. П. – утвір, що знаходиться на межі між аеробіосферою, фітобіосферою та літо – біосферою. П. формується і залежить від стану середовища всіх трьох під – сфер, а тому є найбільш вразливою у разі порушення будь-якої з […]...
36. АБІСОФІЛИ Екологія – охорона природи АБІСОФІЛИ – тварини, що живуть на великих (понад 2000 м) глибинах океанів....
37. АБІСОПЕЛІТИ Екологія – охорона природи АБІСОПЕЛІТИ – всі види осадових відкладів, що утворюються на глибині понад 2000 м....
38. ПУСТИР Екологія – охорона природи ПУСТИР – згарище або вирубка, що перебуває понад 10 років у безлісому стані....
39. УРБАНІЗАЦІЯ ПРИРОДНОГО ЛАНДШАФТУ Екологія – охорона природи УРБАНІЗАЦІЯ ПРИРОДНОГО ЛАНДШАФТУ – перетворення природних ландшафтів у штучні, антропогенні під впливом міської забудови. Урбанізований ландшафт – один із найбільш перетворених, оскільки значна частина території міст вкрита асфальтом, бетоном, бруківкою, зайнята будівлями, транспортними магістралями тощо....
40. ПЕЛАГІАЛЬ Екологія – охорона природи ПЕЛАГІАЛЬ – товща води або озера, що є місцем помешкання видів водяних організмів, не пов’язаних з дном водойми, та простягається від літоралі до найвіддаленіших від берегів точок океану (тобто топографічно охоплює його неритову та океанічну зони)....