УЩІЛЬНЕННЯ ГРУНТУ (В ЗЕМЛЕРОБСТВІ)

Related posts:

1. ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТУ – поступове погіршення властивостей грунту, зумовлене зміною умов грунтоутворення внаслідок впливу прир. чинників (напр., наступ лісів чи сухих степів на чорноземи) або госп. діяльності людини (недосконала агротехніка, забруднення тощо), що супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури грунту та зниженням його родючості....
2. ЕРОЗІЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ЕРОЗІЯ ГРУНТУ – процес руйнування верхнього, найродючішого шару грунту і підгрунтя талими та дощовими водами (Е. г. водна) або вітром (Е. г. вітрова). Крім цього, розрізняють Е. г. антроп., яка спричинюється нерац. госп. діяльністю людини; Е. г. іригаційну, яка зумовлюється неправильним зрошенням; Е. г. лінійну – розмивання грунту, материнських і підстилаючих […]...
3. АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ БІОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ БІОЛОГІЧНА – інтенсивність процесів життєдіяльності у грунті. Визначається заг. кількістю мікроорганізмів в 1 г грунту або кількістю СО2, яка виділяється з 1 г грунту за одиницю часу (дихання грунту)....
4. ГОРИЗОНТ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ ГРУНТУ – відносно однорідний шар грунту, розміщений паралельно до поверхні, який сформувався в процесі грунтоутворення. Характеризується певним забарвленням, специф. структурою, складом та ін. ознаками, які загалом утворюють профіль грунту....
5. ВИСНАЖЕННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВИСНАЖЕННЯ ГРУНТУ – зниження родючості грунту через неправильні агротехніку, сівозміну та ін....
6. ЦВІТІННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи “ЦВІТІННЯ” ГРУНТУ – інтенсивне розмноження грунт, водоростей на поверхні й у верхньому шарі грунту в періоди підвищеної вологості. Виявляється за зміною його забарвлення. Сприяє збагаченню грунту орг. речовинами азоту, утвореними в результаті азотфіксації деякими видами синьо-зелених водоростей....
7. СТИГЛІСТЬ ГРУНТУ Екологія – охорона природи СТИГЛІСТЬ ГРУНТУ – стан грунту, який дає можливість для с.-г. обробітку його (фіз. С. г.) або коли в ньому створюються всі умови для посіву чи висаджування культ, рослин (біол. С. г.)....
8. СТРУКТУРНІСТЬ ГРУНТУ Екологія – охорона природи СТРУКТУРНІСТЬ ГРУНТУ – властивість грунту утворювати грудочки певної форми і розміру залежно від типу грунтів....
9. БОНІТЕТ ГРУНТУ Екологія – охорона природи БОНІТЕТ ГРУНТУ – властивості грунту та рівень врожайності вирощуваних на ньому культур як сумарний показник родючості. Виділяється за природними зонами та відповідними регіонами....
10. ОБРОБІТОК ГРУНТУ КОНТУРНИЙ Екологія – охорона природи ОБРОБІТОК ГРУНТУ КОНТУРНИЙ – протиерозійний агротехн. захід, що забезпечує обробіток грунту схилів або пагорбів по горизонталі....
11. ВАПНУВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВАПНУВАННЯ ГРУНТУ – внесення вапняних добрив у грунт з метою нейтралізації його надмірної кислотності, яка шкідлива для багатьох с.-г. культур. В. г. поліпшує фізіол. властивості грунту, збагачує його доступними формами кальцію....
12. ГІПСУВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ГІПСУВАННЯ ГРУНТУ – варіант хім. меліорації грунту, який передбачає внесення в грунт гіпсу з метою витіснення увібраного грунтом натрію кальцієм. Г. г. поліпшує фіз.-хім. властивості засолених грунтів....
13. ВИЛУЖЕННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВИЛУЖЕННЯ ГРУНТУ – процес вимивання з верхніх шарів грунту в нижні шари або підгрунтя розчинних мін. сполук, що відбувається під впливом низхідного руху атм. опадів або грунтового розчину. В. г. посилюється в разі зрошування....
14. БУФЕРНІСТЬ ГРУНТУ Екологія – охорона природи БУФЕРНІСТЬ ГРУНТУ – здатність грунту зберігати кислотність (реакцію) середовища практично сталою під дією кислот і лугів. Так, чорноземи мають буферність 5-8 (буферність піску дорівнює 1). Один із важливих показників стабільності ценоекосистем....
15. ОКИСНЮВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ОКИСНЮВАННЯ ГРУНТУ – сукупність процесів, які відбуваються в горизонтах грунту з утрудненим доступом кисню, що зумовлює перехід заліза, мангану, сірки та ін. елементів із сполук з вищим ступенем окиснення в сполуки з нижчим ступенем окиснення....
16. ТИП ГРУНТУ Екологія – охорона природи ТИП ГРУНТУ – основна таксономічна категорія ген. грунт, класифікацій. Характерні ознаки Т. г. виявляються в морф, особливостях грунт, профілю, хім. та мінералогічному складі, біол. та фіз. властивостях грунту. Найпоширеніші т. з. зональні Т. г. (підзолисті, чорноземні, сірі лісові та ін.), які утворюють цілі грунт, зони....
17. ПРОМИВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ПРОМИВАННЯ ГРУНТУ – фільтрування прісної води крізь поверхневий шар грунту для вилучення з нього водорозчинних солей і тим самим створення сприятливих умов для росту культ, рослин. Надзвичайно водомісткий процес, що потребує втричі більшого витрачання води порівняно із звичайним поливанням....
18. БЕЗВІДВАЛЬНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ Екологія – охорона природи БЕЗВІДВАЛЬНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ – див. Обробіток грунту безвідвальний....
19. БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ Екологія – охорона природи БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ – див. Активність грунту біологічна....
20. ВАЛКУВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВАЛКУВАННЯ ГРУНТУ – процес спорудження протиерозійних валів....
21. КОНТУРНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ Екологія – охорона природи КОНТУРНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ – див. Обробіток грунту контурний....
22. ПІСКУВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ПІСКУВАННЯ ГРУНТУ – фіз. меліорація важких глинистих грунтів внесенням у них піску....
23. ВОЛОГІСТЬ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВОЛОГІСТЬ ГРУНТУ – величина, що кількісно характеризує водоутримувальну здатність грунту. Залежно від умов утримування вологи розрізняють В. г. польову, загальну, капілярну, повну, граничну польову, максимальну молекулярну, максимальну адсорбційну. Основними з них є найменша, капілярна і повна. Остання формується за умови заповнення грунтових пор водою після стікання надлишкової води і залежить від […]...
24. ОБРОБІТОК ГРУНТУ БЕЗВІДВАЛЬНИЙ Екологія – охорона природи ОБРОБІТОК ГРУНТУ БЕЗВІДВАЛЬНИЙ – важливий грунтозахисний агротехн. прийом, який не передбачає перевертання верхньої скиби, а тільки подрібнення....
25. РОДЮЧІСТЬ (ГРУНТУ) Екологія – охорона природи РОДЮЧІСТЬ (ГРУНТУ) – сукупність властивостей грунту, здатних задовольняти потребу рослин у поживних речовинах, воді, повітрі, біотичному та фіз.-хім. середовищах. Усе це своїм комплексним впливом забезпечує формування врожаю с.-г. культур, а також біол. продуктивність прир. фітоценозів. Розрізняють Р. потенційну (прир.), що визначається прир. запасами в грунті поживних мін. і орг. речовин та […]...
26. КИСЛОТНІСТЬ (ГРУНТУ) Екологія – охорона природи КИСЛОТНІСТЬ (ГРУНТУ) – конц. йонів водню в грунт, розчині (активна, або актуальна, кислотність) і в грунт, вбирному комплексі (потенційна кислотність); один із найважливіших агрохім. показників....
27. ВОЛОГОЗАРЯДЖАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВОЛОГОЗАРЯДЖАННЯ ГРУНТУ – значне одночасне природне або штучне поповнення запасів води у грунті за рахунок осінньо-зимових опадів, талих і паводкових вод, снігозатримання, дощування, лиманного зрошення тощо, які проводяться у до – або після вегетаційний період....
28. СТРУКТУРА ГРУНТУ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ГРУНТУ – сукупність елементарних часточок грунту, структ. агрегатів різного розміру й форми, з певними фіз.-хім. та мех. властивостями. Розрізняють безструкт., слабо-структ. та структ. грунти. Наявність С. г. зумовлюється достатнім вмістом у ньому мулу (часточок діаметром менш як 0,001 мм), гумусу, поглиненого кальцію, магнію, а також активною діяльністю мікроорганізмів. Найліпші умови […]...
29. СИТУАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНО КОНФЛІКТНА Екологія – охорона природи СИТУАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНО КОНФЛІКТНА – локальне або регіональне погіршення стану довкілля (забруднення атмосфери, води, деградація грунту тощо), що розглядається як загроза для населення регіону. Як правило, поняття використовують стосовно антроп., а не прир. явищ....
30. ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТУ – привнесення чи виникнення в грунті нових, звичайно не характерних для нього фіз., хім. чи біол. агентів, або перевищення в певний період прир. середньо-багаторічного рівня (в межах його крайніх коливань) конц. перелічених агентів. Розрізняють багато форм 3. г., у т. ч. радіоакт., бактеріолог, тощо. 3. г. змінює хід грунтотворного […]...