ВЕЛИКОБРИТАНІЯ – Правове регулювання захисту комерційної таємниці за кордоном
Економічна безпека підприємства
Розділ 2. ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ
2.2. Правове регулювання захисту комерційної
Таємниці за кордоном
ВЕЛИКОБРИТАНІЯ
Нині охорона ноу-хау і торгових секретів в рамках кримінального права не регулюється. В основному вона будується на базі прецедентного права. Це відноситься навіть до таких протиправних діянь, як крадіжка секретних документів, матеріалів і т. ін., не дивлячись на те, що теоретично ці діяння можуть підпадати під дію Закону про крадіжки 1968 р. Таке положення в корені
Згідно з англійським правом відносно ноу-хау і торгових секретів можливе застосування норм, під які підпадає таке злочинне діяння, як злочинна змова. Під ним мається на увазі угода двох або більше осіб про здійснення протиправного діяння або здійснення правомірного діяння злочинними засобами. Підбурювання до таких дій також вважається злочином.
– Цивільно-правова відповідальність
Коментатори вказують, що поняття недобросовісної конкуренції, яке добре відоме в європейському континентальному праві, не знайшло свого відображення в англійському праві. Це відноситься і до неправомірних дій відносно ноу-хау, торгових секретів та конфіденційної інформації. Суди практично не розглядали справи, пов’язані з недобросовісною конкуренцією, в яких зачіпалися питання правової охорони даних об’єктів.
За відсутності ясних і докладних нормативних положень, що регулюють правовідносини, пов’язані з ноу-хау, англійські суди при розгляді справ грунтуються на теорії квазі-договору (договір на основі конклюдентних дій) або порушенні конфіденційності. Проте багато, якщо не більшість, дій, що підпадають за європейським законодавством під недобросовісну конкуренцію (ведення справ під чужим ім’ям, знищення чужої продукції, зловживання або введення в оману контрагента відносно ноу-хау і торговий секрет), є неправомірними і у Великобританії і кваліфікуються як порушення конфіденційності або договірних зобов’язань.
– Для того, щоб дія підпала під порушення конфіденційності, позивач повинен довести суду, що:
1) інформація є торговим секретом (ноу-хау, конфіденційною інформацією);
2) існують зобов’язальні відносини, пов’язані з конфіденційністю, між позивачем і відповідачем;
3) в наявності дійсне порушення зобов’язань про конфіденційність, яке виражене в неправомірному розкритті, використанні або привласненні інформації.
В англійському праві використовуються три принципи, які застосовуються до будь-якого порушення конфіденційності:
1) якщо інформація передається на умовах конфіденційності, то особа, що одержала її, не має права використовувати або розкривати цю інформацію з метою створення конкуренції власнику інформації;
2) якщо доведено, що відповідач умисно або ненавмисно розкрив конфіденційну інформацію без згоди власника, він визнається винним в порушенні прав власника інформації;
3) особа, що отримала конфіденційну інформацію, не має права використовувати її раніше, ніж власник інформації, для заняття найбільш вигідних позицій, навіть якщо зміст цієї інформації був опублікований або може бути встановлений третіми особами шляхом власних досліджень. Передбачається, що власник конфіденційної інформації повинен мати певну перевагу перед всією рештою осіб і бути упевненим, що не запізниться на старті в умовах жорсткої конкуренції.
Ці принципи носять узагальнений характер і можуть змінюватися і доповнюватися залежно від конкретних справ.
При порушенні конфіденційності до порушника застосовуються такі заходи:
1) винесення ухвали суду, яка може мати “проміжну” (слугує лише для запобігання подальшому спричиненню шкоди до прийняття остаточного рішення по справі) або “постійну” дію;
2) взяття відповідачем зобов’язання під присягою передати позивачу або знищити фізичні об’єкти, в які втілені ноу-хау або торговий секрет (позивач може на свій розсуд вибрати ту або іншу міру);
3) компенсація за збитки або упущену вигоду, які стали результатом порушення зобов’язань про конфіденційність.
Третя міра полягає у відшкодуванні збитків, викликаних порушенням конфіденційності.
В англійському прецедентному праві відомі такі категорії збитків:
– прості, або загальні, які можуть бути легко встановлені з достатньою точністю;
– спеціальні, які також можуть бути встановлений з достатньою точністю, але на них повинно бути спеціально звернуто увагу суду, оскільки вони не такі очевидні;
– обтяжливі, які можуть розглядатися як компенсація за не гідні методи, за допомогою яких відбулося порушення конфіденційності;
– “зразкові”, відшкодування яких повинне слугувати ніби наочним прикладом і застереженням для відповідача від подібних порушень у майбутньому;
– умовні, коли передбачається виплата позивачу визначеної суми за порушення його прав та інтересів, навіть якщо позивач взагалі не претендує на яку-небудь компенсацію збитків.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...