ВІСК БДЖОЛИНИЙ
ВІСК БДЖОЛИНИЙ – продукт виділення воскових залоз бджіл.
Бджоляр повинен знати, що 80 % отриманого від бджіл В. іде на збільшення стільникового господарства пасіки. Бджоли починають виділяти В. з 12-18-денного віку. У цей віковий період у них найактивніше працюють восковидільні залози. Навесні й улітку восковидільні здатності бджіл проявляються сильніше, восени ж (навіть у молодих особин) вони згасають. Найінтенсивніше виділення В. відбувається в сім’ях із молодими матками й великою кількістю різновікових бджіл у період вирощування
Суш є основною сировиною, з якої одержують В. У світлій бурштиновій суші міститься 85-90 % В., у ясно-коричневій з прозорими денцями чарунок – до 70 %, у суші темнішого кольору – до 50 %.
Щойно відбудовані бджолами стільники майже повністю складаються з чистого В. Однак отриманий В. важитиме на 2- З % менше, ніж перероблені стільники. Щойно відбудовані стільники ніколи не містять більше ніж 97-98 % В.
Старі стільники темніють, загальна кількість у них В. знижується до 65 % і нижче. Чим темніша суш,
За кольором і якістю В. буває різним. Це залежить від сировини, з якого він добувається, способів переробки, устаткування тощо.
Залежно від способу переробки В. п. ділиться на 4 групи:
1. Пасічний В., що його витоплюють на воскотопках або віджимають на пресах безпосередньо на пасіках. Такий В. відносять до розряду найбільш високоякісних.
2. Пресовий В., що його отримують за допомогою гвинтових або гідравлічних пресів на воскобійних заводах і добувають з різної воскової сировини. Якість цього В. залежить від сорту сировини, що переробляється, устаткування заводу й способу переробки.
3. Екстракційний В., що його добувають із заводської мерви за допомогою бензину. Він належить до нижчих сортів В. б. В. містить у собі емульговану воду й тому в зламі часто має пергоподібну структуру світлого забарвлення. Екстракційний В. використовують при виготовленні взуттєвого крему, лижної мазі тощо.
4. Вибілений В. Цей сорт піддається сонячному або хімічному відбілюванню, має велику твердість і крихкість. Його використовують у деяких галузях промисловості в невеликих кількостях для виготовлення кремів, фарб тощо.
Високосортний В. повинен бути білого, ясно-жовтого, яснокоричневого або ясно-сірого кольору й мати приємний медяний запах. Ясно-жовтий В., що має, наприклад, не медяний запах, а різко відмінний від нього запах прополісу, вважається несортовим. Структура поверхні повинна бути гладкою, однорідною, нежирною на дотик, твердою, при протиранні тканиною – блискучою. Структура в зламі повинна бути дрібнозернистою, найкраще цілком однорідного забарвлення, але допускається також неоднорідність кольору. На нижній поверхні воскового злитка не повинно бути бруду.
Буває несортовий В. б. чорного кольору, перепалений, за структурою губчатий, сильно забруднений, який важко піддається очищенню, прополісоваий тощо.
Колір і запах В. обумовлюються вмістом у ньому незначних кількостей барвних й ароматичних речовин.
Найчастіше В. має жовтий колір різних відтінків: від ясножовтого до коричневого. В. з гірської Осетії, наприклад, одержують жовтогарячого кольору, а з Криму – зеленуватого. Тому можна вважати, що колір В. залежить від ряду причин. Припускають, що білий В., виділюваний організмом бджоли, забарвлюється в жовтий колір від розчинення в ньому прополісної смоли, якою бджоли вкривають стільники у вулику. Барвником є хризин або 1, 3-діоксифлавон. Чистий хризин має запах прополісу й жовтий колір. З іншого боку, жовтий барвник екстрагується з деяких видів перги, набуваючи, відповідно, жовтого або жовтогарячого забарвлення.
Колір торговельних сортів В. прямо залежить від способу його переробки, перегрівання й зіткнення з деякими металами. Тривале й сильне перегрівання надає В. темного або жовтогарячого відтінку. Жовтогарячий відтінок свідчить про зниження твердості В. і механічної міцності штучної вощини.
Різні сорти В. відрізняються один від одного також запахом. Якісний В. б. має приємний медяний запах, обумовлений вмістом у ньому ефірних олій.
Речовини, що входять до складу В., мають різну температуру плавлення, тому В. не має загальної й чіткої температури плавлення. Якість В. реальніше характеризувати температурою застигання. Температура плавлення В. складає від 58 до 65 °С, а температура застигання вища на 0,1-2 °С.
Питома вага натурального В. при температурі 15 °С коливається від 0,956 до 0,970. При підвищенні температури на кожен градус він зменшується на 0,0008. Якщо ж питома вага воску вказана при температурі 20 °С, його переводять у питому вагу при 15 °С, додаючи число 0,0008 х 5 = 0,004.
Твердий В. завжди важчий за розплавлений, але одночасно легший за воду.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...