ВИСОКОТРАВ’Я

Related posts:

1. ЦВІТІННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи “ЦВІТІННЯ” ГРУНТУ – інтенсивне розмноження грунт, водоростей на поверхні й у верхньому шарі грунту в періоди підвищеної вологості. Виявляється за зміною його забарвлення. Сприяє збагаченню грунту орг. речовинами азоту, утвореними в результаті азотфіксації деякими видами синьо-зелених водоростей....
2. ТОРФ Екологія – охорона природи ТОРФ – продукт неповного розкладання рослинних решток в умовах надлишкової вологості, дефіциту повітря, внаслідок чого ці рештки муміфікуються з частковою гуміфікацією....
3. ЗАМОРОЗКИ Екологія – охорона природи ЗАМОРОЗКИ – зниження т-ри приземного шару повітря та поверхні грунту до 0 С і нижче увечері і вночі при плюсовій т-рі вдень. 3. бувають навесні і восени. Спричинюються нічним охолодженням грунту за рахунок теплового випромінювання, а від грунту охолоджується і повітря. Виникнення 3. та їх інтенсивність також залежать від місцевих чинників […]...
4. ЧИННИК ВОДНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ВОДНИЙ, чинник вологості – вплив на організм (будь-яку прир. систему) або об’єкт водного компонента, що утворює середовище. Розрізняють вологість повітря відносну й абсолютну, вологість грунту вільну і зв’язану, води різного розташування (підземні, поверхневі тощо), динаміки та хім. складу (прісні, солонуваті, солоні, мінералізовані, мін. і т. п.)....
5. ПОСУХА Екологія – охорона природи ПОСУХА – тривала (багатоденна, багатомісячна, багаторічна) суха погода часто при підвищеній т-рі повітря, з відсутністю чи вкрай незначною кількістю опадів, яка призводить до виснаження запасів води (вологи) в грунті та різкого зниження відносної вологості повітря. У результаті П. створюються несприятливі умови для розвитку рослин, відбувається пересихання водойм, водопоїв диких та домашніх […]...
6. ГІГРОМЕТРІЯ Екологія – охорона природи ГІГРОМЕТРІЯ – сукупність методів визначення вологості повітря....
7. ГІГРОСКОП Екологія – охорона природи ГІГРОСКОП – прилад, що приблизно показує зміну вологості повітря....
8. СИНДРОМ ВЕЛИКИХ МІСТ Екологія – охорона природи “СИНДРОМ ВЕЛИКИХ МІСТ”, “сум нових міст” – явище підвищеної захворюваності мешканців нових міст (міських районів), де умови життя об’єктивно начебто кращі, ніж там, де переселенці жили раніше. Очевидно, викликане якимись помилками в міському плануванні, відсутністю попередніх тісних контактів між мешканцями, відривом від первинного соц.-психол. середовища тощо....
9. ВЗАЄМОДІЯ ЧИННИКІВ Екологія – охорона природи ВЗАЄМОДІЯ ЧИННИКІВ – одна з характерних особливостей екол. чинників. Чинники природного середовища, об’єднані в складні комплекси, пов’язані між собою так, що зміна одного з них спричинює зміну ін. Так, зміна освітлення викликає зміну т-ри повітря, його вологості тощо. Грунтові умови великою мірою визначаються кліматом (грунтове повітря, грунтова вологість, т-ра грунту, мікробіол. […]...
10. МЕЗОФІЛ Екологія – охорона природи МЕЗОФІЛ – 1) організм, що живе в умовах середнього зволоження повітря та грунту; 2) паренхімна тканина листка рослини, розміщена між верхнім і нижнім епідермісом. М. становить м’якуш листка. Те саме, що й асиміляційна паренхіма....
11. ХОЛОДОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи ХОЛОДОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність рослин витримувати тривалий вплив низьких позитивних т-р (від 1 до 10 С) навколишнього середовища. X. р. властива рослинам помірної зони (напр., ячмінь, овес, горох та ін.). Визначається здатністю рослин у період охолодження відповідно перебудовувати власний обмін речовин, зберігати структуру цитоплазми і норм, функціонування ферментних систем. X. р. […]...
12. ЗОНА КОМФОРТУ Екологія – охорона природи ЗОНА КОМФОРТУ – 1) оптимальне для людини чи ін. живих організмів співвідношення усіх чинників середовища (для людини – фіз. та соц.-екон.). Напр., для людини, що відпочиває або виконує легку фіз. роботу: т – ра повітря взимку 18-22, влітку 23- 25 С, швидкість руху повітря взимку 0,15, влітку 0,2-0,4 м/с, відносна вологість […]...
13. АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ БІОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ БІОЛОГІЧНА – інтенсивність процесів життєдіяльності у грунті. Визначається заг. кількістю мікроорганізмів в 1 г грунту або кількістю СО2, яка виділяється з 1 г грунту за одиницю часу (дихання грунту)....
14. ВАПНУВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВАПНУВАННЯ ГРУНТУ – внесення вапняних добрив у грунт з метою нейтралізації його надмірної кислотності, яка шкідлива для багатьох с.-г. культур. В. г. поліпшує фізіол. властивості грунту, збагачує його доступними формами кальцію....
15. КОНГРЕГАЦІЯ Екологія – охорона природи КОНГРЕГАЦІЯ – сукупність формацій з домінантами різних видів, але подібних за формою росту та своєю екологією....
16. ВІДЛИГА Екологія – охорона природи ВІДЛИГА – короткочасне підвищення т-ри повітря понад 0 С взимку, викликане переважно адвекцією теплого повітря. Як правило, супроводжується хмарною погодою, підвищенням вологості повітря, опадами у вигляді дощу, туману. В., особливо тривала, має велике екол. значення для рослин і тварин: призводить до передчасного танення снігового покриву, появи води в пониззях, виходу деяких […]...
17. ПАНФОРМАЦІЯ Екологія – охорона природи ПАНФОРМАЦІЯ – сукупність кількох незалежних та стійких формацій, домінантами яких у пануючому ярусі є види різних родів та родин....
18. РОСЛИНИ – ІНДИКАТОРИ ГРУНТІВ Екологія – охорона природи РОСЛИНИ – ІНДИКАТОРИ ГРУНТІВ – дикорослі рослини, за допомогою яких можна визначати характер і стан грунту, на якому вони ростуть. Властивості грунту, такі як вологоємність, структура, щільність, вміст кисню тощо, а також вміст поживних речовин, важких металів і солей визначає середовище існування рослин. На зміну цього середовища вони реагують збільшенням кількості […]...
19. ГОРИЗОНТ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ ГРУНТУ – відносно однорідний шар грунту, розміщений паралельно до поверхні, який сформувався в процесі грунтоутворення. Характеризується певним забарвленням, специф. структурою, складом та ін. ознаками, які загалом утворюють профіль грунту....
20. КОНЦЕНТРАЦІЯ ЗАБРУДНИКІВ Екологія – охорона природи КОНЦЕНТРАЦІЯ ЗАБРУДНИКІВ – кількість забруднювальних речовин у певному об’ємі або одиниці маси повітря, води, грунту чи ін. середовища....
21. ГІГРОФІЛ(И) Екологія – охорона природи ГІГРОФІЛ(И) – 1) суходільні рослини, що ростуть лише в умовах надлишкового зволоження. До Г. дуже близькі (а часто й належать до них) рослини з цілком або частково зануреними у воду чи плаваючими листками (гідатофіти, гідрофіти). Для Г. характерні великі листки, довгі стебла, слабка коренева система; 2) наземні тварини, нормальна життєдіяльність яких […]...
22. ХАМСИН Екологія – охорона природи ХАМСИН – гарячий сухий пд. вітер у пн.-сх. Африці і над Червоним морем. X. переносить багато піску і пилу, що знижує видимість і часто призводить до пилових бур; супроводжується високими (до 40 С) т-рами і різким зниженням відносної вологості повітря. Усе це позначається на процесах життєдіяльності організмів регіону....
23. ФРАТРІЯ Екологія – охорона природи ФРАТРІЯ – об’єднання близьких за походженням, але, можливо, фізіономічно різних класів рослинних формацій (ліс., чагарникові, трав’яні); Ф. звичайно займає цілісну територію, але може мати і розірваний ареал....
24. ПРЕРІЇ Екологія – охорона природи ПРЕРІЇ – 1) група формацій трав’янистої рослинності степового чи саванного типу у Пн. Америці; 2) безлісі рівнини Пн. Америки з густою трав’янистою рослинністю....
25. ПЕДОКЛІМАКС Екологія – охорона природи ПЕДОКЛІМАКС – грунтовий клімакс; стан грунту, що настав у результаті зміни рослинності при незмінних (нормальних) умовах клімату....
26. ЗАМОРОЗКИ НА ГРУНТІ Екологія – охорона природи ЗАМОРОЗКИ НА ГРУНТІ – зниження т-ри на поверхні грунту та рослин до мінусових значень увечері, вночі або вранці при плюсових т-рах повітря (на висоті 2 м)....
27. КЛІМАТ Екологія – охорона природи КЛІМАТ – статистично багаторічний режим погоди, який визначається широтою місцевості, висотою її над рівнем моря, віддаленістю місцевості від океану, рельєфом суходолу, характером підстилаючої поверхні, антроп. впливом та ін. чинниками. Існує кілька класифікацій К.: за геогр. зонами (К. тайги, К. тропічних пустель тощо), за зв’язком атмосфери з поверхнею землі (К. приземного шару […]...
28. ТИП РОСЛИННОСТІ Екологія – охорона природи ТИП РОСЛИННОСТІ – найвища класифікаційна одиниця рослинності, сукупність схожих за будовою і зовн. виглядом рослинних формацій з переважанням однієї й тієї самої життєвої форми. Напр., ліс. Т. р....
29. ЦИКЛ ЕСТРАЛЬНИЙ Екологія – охорона природи ЦИКЛ ЕСТРАЛЬНИЙ – період між станами підвищеної готовності до розмноження у самок ссавців, який характеризується періодичною зміною фі – зіол. і псих, стану організму. У тварин, які розмножуються сезонно, Ц. е. в кінці репродуктивного періоду призупиняється. Відсутність Ц. е. характерна для старих особин, а також для молодих, статево незрілих. У тварин […]...
30. Відділ Мохоподібні – Вищі спорові рослини Біологія. Комплексний довідник – підготовка до ЗНО та ДПА СИСТЕМА ОРГАНІЧНОГО СВІТУ Вищі спорові рослини Відділ Мохоподібні Мохоподібні широко розповсюджені у всіх природо-кліматичних зонах Землі. Багато мохоподібних не мають чітко диференційованих органів (тіло представлене сланню), не мають коренів, прикріплюються до субстрату за допомогою ризоїдів (від грец. rhiza – корінь і еіdos – вигляд) – виростів […]...
31. ПУСТЕЛЯ СУХА Екологія – охорона природи ПУСТЕЛЯ СУХА, пустеля аридна – пустеля, що утворилася за умов сухого клімату (кількість опадів менш як 300 мм), дуже низької вологості повітря, дуже високих літніх т-р, різких температурних контрастів, переважання невеликої хмарності, що зумовлює значну інсоляцію, та частих сильних вітрів....
32. ВИСНАЖЕННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВИСНАЖЕННЯ ГРУНТУ – зниження родючості грунту через неправильні агротехніку, сівозміну та ін....
33. ПАНКЛІМАКС Екологія – охорона природи ПАНКЛІМАКС – сукупність двох або більше споріднених клімаксів чи формацій з загальним макрокліматом, що схожі за життєвими формами та домінантами з тих самих родів, а також спільним походженням від третинного або більш давнього клімаксу....
34. СТРУКТУРНІСТЬ ГРУНТУ Екологія – охорона природи СТРУКТУРНІСТЬ ГРУНТУ – властивість грунту утворювати грудочки певної форми і розміру залежно від типу грунтів....
35. ЕРОЗІЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ЕРОЗІЯ ГРУНТУ – процес руйнування верхнього, найродючішого шару грунту і підгрунтя талими та дощовими водами (Е. г. водна) або вітром (Е. г. вітрова). Крім цього, розрізняють Е. г. антроп., яка спричинюється нерац. госп. діяльністю людини; Е. г. іригаційну, яка зумовлюється неправильним зрошенням; Е. г. лінійну – розмивання грунту, материнських і підстилаючих […]...
36. ЗАБОЛОЧУВАННЯ Екологія – охорона природи ЗАБОЛОЧУВАННЯ – 1) підвищення вологості грунту, зумовлене недостатнім стоком, підняттям рівня грунт, вод, близьким їх заляганням або ускладненням умов випаровування (напр., після ліс. пожеж). 3. супроводжується зміною рослинності, наземного тваринного складу, грунт, фауни, мікрофлори, режиму хім. реакцій та власне характеру грунтів, що перетворюються на перезволожені, заболочені та болотні; 2) заростання водойми, […]...
37. СЛІТЕРИЗАЦІЯ Екологія – охорона природи СЛІТЕРИЗАЦІЯ – скам’яніння грунту, втрата ним пухкої структури. Спостерігається при зрошенні на чорноземних та ін. грунтах в умовах посухи. Підсилюється внаслідок тривалого використання потужної с.-г. техніки....
38. АЕРОТОП Екологія – охорона природи АЕРОТОП – внутрішня атмосфера екосистеми, що є приземним шаром повітря, склад і режим якого залежать від безпосереднього впливу внутр. компонентів екосистеми, насамперед рослинності і грунту....
39. СТЕНОБІОНТИ Екологія – охорона природи СТЕНОБІОНТИ – організми, що можуть жити лише в певних умовах середовища, при дуже незначних коливаннях його чинників (т-ри, солоності, вологості, кислотності тощо). Напр., форель, яка може жити лише у водоймах з дуже швидкою течією і холодною, багатою на кисень водою. С. є хорошими індикаторами відповідних умов....
40. ГІДРОПОНІКА Екологія – охорона природи ГІДРОПОНІКА – вирощування різних рослин без грунту безпосередньо на водному живильному розчині або на штучних замінниках грунту, які періодично зволожують водним розчином мін. добрив....