Властивості і типи біогеоценозів – ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ. БІОСФЕРА
Біологія. Комплексний довідник – підготовка до ЗНО та ДПА
ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ. БІОСФЕРА
Властивості і типи біогеоценозів
У природі всі живі організми утворюють комплекси, функціональну єдність угруповання організмів і навколишнього середовища. Склад угруповань зумовлений поєднанням абіотичних факторів, а також взаємовідносинами різних організмів, що входять до нього і об’єднані спільними потребами. Зв’язок між ними забезпечує живлення, захист, розмноження всіх мешканців угруповання. В результаті такої взаємодії організмів
Біогеоценоз – сукупність природних компонентів, пов’язаних обміном речовин і енергії, на певній ділянці поверхні землі з більш-менш однорідними умовами існування. У біогеоценозі розрізняють екотоп та біоценоз. Екотоп характеризується складом грунту та гірських порід, рельєфом, кліматичними та гідрологічними умовами, що визначають характер угруповання. Біоценоз – сукупність рослин, тварин і
Природні біоценози мають складну структуру. Вони характеризуються рядом показників: видова різноманітність, щільність популяцій, біомаса тощо.
Видова різноманітність – кількість видів живих організмів, що входять до біоценозу і визначають різні трофічні рівні в ньому. Кількість видових популяцій визначається кількістю особин даного виду на одиниці площі. Деякі види в угрупованнях є домінантними, їх чисельність перевищує чисельність інших видів. Якщо в угрупованні домінує кілька видів, а щільність інших невисока, то різноманітність низька. Якщо при тому самому видовому складі чисельність кожного з них рівна, тоді видове різноманіття високе.
Біомаса – сумарна маса організмів у популяції або біоценозі на момент спостереження, виражена в одиницях маси, що припадає на одиницю площі або об’єму (г/м2, кг/га, г/м3 тощо). Сумарна біомаса Землі складає 2,43 х 1012 т. Величина біомаси залежить від особливостей виду, його біології. Наприклад, в організмів з коротким життєвим циклом (мікроорганізмів) біомаса невисока порівняно з довговічними організмами, які відкладають у свої тканини велику кількість органічних речовин (дерева, кущі, великі тварини).
Усі біоценози мають схожу структуру. Основу їх утворюють рослинні угруповання – фітоценози, які у процесі фотосинтезу продукують органічні речовини. Фітоценоз є динамічною системою, якій властива сезонна і різнорічна мінливість компонентів під впливом екологічних факторів. Іншу частину біоценозу складають тварини (травоїдні та м’ясоїдні) – зооценоз. Зооценоз – сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних видів тварин, які заселяють певний біотоп. До біоценозу входять організми, які мінералізують органічні речовини, – бактерії і гриби.
Біотичну частину біогеоценозу складають три групи організмів, які пов’язані між собою трофічними зв’язками: продуценти, консументи та редуценти.
Продуценти – автотрофи, зелені рослини, здатні синтезувати (продукувати) органічні речовини з неорганічних, акумулюючи при цьому сонячну енергію.
Консументи – організми, які живляться готовими органічними речовинами, створеними фотосинтезувальними або хемосинтезувальними видами (продуцентами). Це всі тварини, людина, частина мікроорганізмів, паразитичні та комахоїдні рослини. Розрізняють консументи першого порядку, які живляться рослинною їжею, і консументи другого, третього та вищих порядків, які живляться тваринною їжею. Усі консументи використовують енергію хімічних зв’язків, акумульовану в органічних речовинах продуцентів.
Редуценти – гетеротрофні організми, в основному бактерії та гриби, які в процесі життєдіяльності перетворюють органічні залишки в неорганічні речовини. Редуценти є завершальною ланкою у кругообігу речовин, утворюють неорганічні речовини для включення їх у новий цикл.
Отже, у процесі життєдіяльності організмів відбувається безперервний кругообіг енергії у природі, причому кожен вид використовує лише частину енергії, нагромадженої в органічних речовинах. У результаті формуються ланцюги живлення, які являють собою взаємозв’язки видів, поєднаних харчовими відносинами, що створює певну послідовність у передачі речовин та енергії. Кожна попередня ланка є певною мірою поживою для наступної.
Взаємозв’язки в ланцюгах живлення проходять за схемою:
Ланцюг живлення
На кожній наступній ланці ланцюга значна частина енергії у вигляді тепла втрачається, що обмежує кількість ланок у ланцюгу живлення. Але будь-який ланцюг починається рослинами (продуцентами) і закінчується хижаком, причому найбільшим. Редуценти руйнують речовини на кожному рівні і є останніми, заключними у харчовому ланцюзі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...