Головна ⇒ 📌Довідник з природознавства ⇒ Взаємодія головних і супутніх порід у дібровах Лівобережного Лісостепу

Взаємодія головних і супутніх порід у дібровах Лівобережного Лісостепу

Лісівництво

РОЗДІЛ 2. ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСІВ ЛІСІВНИЧИМИ МЕТОДАМИ

Лекція 8. ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЕВНИХ ПОРІД У ЛІСОВИХ НАСАДЖЕННЯХ

8.7 Взаємодія головних і супутніх порід у дібровах Лівобережного Лісостепу

Лісові насадження в умовах лівобережного Лісостепу України відрізняються від насаджень у правобережному. Значно більша континентальність клімату не дозволяє зростати у природних насадженнях грабу, хоча грунти відповідають біоекологічним властивостям цієї деревної породи. У дібровах Лівобережжя дуб, як типовий мезотроф

по відношенню до трофності грунту і мезоксерофіт – по відношенню до його вологості, знаходить тут необхідні лісорослинні умови для свого росту і виступає у насадженнях як основна лісотвірна порода першого ярусу. Слід відзначити, що найкращий ріст дуба, як і на Правобережжі, спостерігається у вологих умовах. Хоча дубу не притаманна така висока конкурентоздатність, яка є у ясена та ільмових порід, все ж йому належить висока виживаємість.

Типовими супутниками дуба у лівобережному Лісостепу є клен звичайний і польовий, липа серцелиста. Тому у цьому регіоні розповсюджені кленово-липові діброви. Дослідження

професора Л. О. Іванова, проведені ще у 30-ті роки XX ст., показали, що дуб за інтенсивністю фотосинтезу поступається клену і липі. За інтенсивністю транспірації дуб удвічі поступається ясену і дещо клену звичайному. У той же час, як установлено Л. О. Івановим (1931), дуб при поганому забезпеченні водою у сухому кліматі підвищує інтенсивність транспірації, порівняно з супутніми породами, але при достатньому зволоженні інтенсивність транспірації у нього падає менше, ніж у супутніх порід. Це свідчить про посухостійкість дуба.

За інтенсивністю поглинання елементів живлення дуб займає одне з останніх місць серед дібровних порід. Що стосується сезонного ритму поглинання елементів живлення, то дуб як уже підкреслювалося, їх інтенсивніше споживає у другій половині вегетаційного періоду, на відміну від ясена (В. Д. Гоцуляк, 1952; 1953). Особливості живлення дуба ставлять його у невигідне положення по відношенню до супутників весною і на початку літа. Зате вони забезпечують більшу конкуренто – здатність у другу, часто посушливу, половину вегетаційного періоду. Як показали дослідження П. С. Погребняка (1949), С. І. Слухая (1952,1953) та В. Д. Гоцуляк (1952, 1953), за вибагливістю до елементів живлення дуб наближається до фосфорофільних порід, негативно реагуючи на надлишок азоту і калію із оптимальним співвідношенням кальцію і магнію, дещо зміщеним у бік магнію (Д. Д. Лавриненко, 1965).

Конкурентоздатність дуба також залежить і від специфіки його росту та розвитку. У перші роки життя дуб переважно витрачає пластичні речовини на утворення глибинної кореневої системи. У цей період надземна частина росте повільно. При задернінні та інших несприятливих умовах дуб може “сидіти” до 5 – 10 років, аж потім активізувати приріст. Дослідженнями П. С. Погребняка (1952) установлено, що на сірих лісових суглинках у період перших 5 – 10-ти років життя дуб розвиває стержневий корінь на глибину до 5 – 10 м, а розгалужене коріння утворюється тільки у шарі фунту глибиною до 40 см. Все це призводить до того, що у молодому віці дуб сильно потерпає від ясена та супутників у конкурентних взаєминах (за вологу і поживні речовини). Пізніше, з 25-30-річною віку картина змінюється: дуб прибавляє у рості і суперництво із супутніми породами уже іде на користь дуба. Таким чином, дуб, як порода з відносно високою інтенсивністю життєдіяльності та високою виживаємістю, цілком природно займає чільне місце як головна порода дібров в умовах лівобережного Лісостепу. Але у напрямку з заходу на схід дуб все більше потерпає від сильних морозів, особливо тоді, коли їм передує грунтова посуха.

Друга головна порода дібров лівобережного Лісостепу – ясен – має дещо інший характер взаємодії з дубом, що пов’язано із континентальністю клімату і меншим зволоженням грунту. Найбільш вивчені з точки зору взаємодії дуба і ясена Тростянецькі ліси, що у Сумський області. Тут вели дослідження В. В. Гурський, А. Б. Жуков, П. С. Погребняк, Д. Д. Лавриненко та багато інших науковців. Виявлено, що взаємодія ясена з різними формами дуба неоднакова. При сусідстві дерев ясена з ранньою формою дуба його стан гірший, ніж з пізньою. При вирощуванні дубово-ясеневих насаджень у свіжій діброві перевагу слід надавати формі дуба, яка розпускається пізно. Хоча у природних насадженнях із ясенем частіше змішується рання форма, яка більш конкурентоздатна. Слід підкреслити, що завдяки ясену насадження у дібровах слід вирощувати при повноті 0,7-0,8, зріджуючи їх при рубках догляду до 0,6. Це, як показали дослідження А. К. Ковалевського (1953), сприяє інтенсивному продукуванню деревини ясенем.

В умовах Тростянецьких дібров встановлено благотворний вплив модрини, яка докорінно змінює взаємодію дуба і ясена. Саме вплив модрини дозволяє ясену на стадії жердняка не притуплювати ріст і легко переносити критичний період у формуванні насадження. Без присутності модрини у цей період проявляється домінування дуба над ясенем, а з модриною цього не відбувається. Але вплив модрини змінюється з віком, сама вона втрачає конкурентоздатність. Якщо модрина у молодому віці переважає у рості дуб і ясен, то з 30-40 років вона втрачає своє провідне становище і в 50 років сама терпить від конкуренції ясена. Дуб після 40 років зміцнює свої позиції.

Досвід створення дубово-ясенево-модринових насаджень у північній частині лівобережного Лісостепу показав, що модрина – бажана порода, яка підвищує родючість грунту, чим у першу чергу користується ясен. Особливо це помітно у жердняковому віці. Пізніше було встановлено, що в умовах даного регіону, а також у Чортківському держлісгоспі Тернопільської області, Попільнянському держлісгоспі Житомирської області доцільно вводити модрину у культури у межах 5-10% посадкових місць, інакше вона, завдяки високій енергії росту у молодому віці (до 25-30 років), може заглушити інші породи, у тому числі ясен і дуб.