ЯКІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ Є НЕВИЧЕРПНИМИ
Мета: дати загальне уявлення про поновлювані джерела енергії; навчити розпізнавати поновлювані джерела енергії в природі; вчити пояснювати необхідність збільшення використання людиною відновлюваних видів енергії (Сонця, вітру і рухомої води); розвивати творчу активність, уважність; виховувати пізнавальний інтерес.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Фронтальне опитування
– Чи впливає Сонце на ваше самопочуття і настрій? Поясніть.
– Що ви можете розповісти про Сонце?
– У якому
– Наведіть докази, що світло й тепло необхідні рослинам, тваринам і людям.
– Чому сонячну енергію вважають невичерпною? Доведіть.
2. Робота над загадками
– Летить коник, басує.
Полем-долем пустує.
Ніхто його не впіймає
І ніхто не загнуздає. (Вітер)
– Всі його люблять, всі його чекають,
А хто подивиться, кожен скривиться. (Сонце)
– Без рук, без ніг, а цілий світ пройде. (Вода)
III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ
– Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся, чому енергія Сонця, вітру й води не може вичерпатися.
IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1.
– Пригадайте! Для чого потрібна енергія? Які види енергії ви знаєте? Де ви їх використовуєте у щоденному житті?
– Роздивіться малюнки на с. 68, поміркуйте і розкажіть! Як люди зігрівалися й освітлювали свої оселі в давнину? Що слугувало тоді джерелами енергії? Які джерела енергії використовують у наш час?
– Завдяки чому рухається паровоз?
Робота в парах
– Назвіть, які корисні копалини належать до горючих.
– Що розповів хлопчик Струм про горючі корисні копалини?
– Які невичерпні джерела енергії пропонує нам Матінка Природа?
– Чому їх називають і невичерпними, і відновлюваними?
Висновки
– Джерела енергії бувають поновлювані і непоновлювані.
– Усі поновлювані джерела енергії черпають свої сили від Сонця – головного джерела енергії.
– Без Сонця життя на Землі припиниться.
– За 15 хв Сонце посилає нам стільки енергії, скільки вистачає людству на цілий рік.
– До поновлюваних джерел енергії належать також сила води і сила вітру.
2. Фізкультхвилинка
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ
Читання й обговорення казки “Нерозлучні друзі”
Жили-були друзі: Сонце, Вода, Камінь і Вітер.
Одного разу вони посперечалися, хто з них наймогутніший.
Сонце промовило:
– Я даю Землі тепло і світло, можу обігріти або спалити! Без мене немає життя.
Вода зауважила:
– А от і ні, це без мене жодна істота не може жити! Я перетворюю камінь на пісок, з легкістю обертаю велетенські електричні турбіни, і саме я даю людям енергію!
Камінь спинив напір Води і твердо вимовив:
– А я можу перегородити річку і створити повінь, або спинити її.
Налетів Вітер і просвистів:
– От хвальки! Та я на всіх вас знайду управу: зруйную кам’яні гори, нажену хмари і закрию Сонце, підніму хвилі на морі, здійму шторм.
Так вихвалялися природні сили один перед одним, доки не зустріли в пустелі Людину, яку мучила спрага. І попросили, щоб вона їх розсудила. Вислухавши їх, Людина відповіла:
– Дякую тобі, Сонечко, що випарувано Воду з моря. Дякую тобі, Вітре, що приніс хмаринки. Дякую тобі, Каменю, що на тобі сконденсувалася водяна пара. Саме завдяки вам я вгамував спрагу. Всі ви могутні та важливі, кожен – по-своєму.
З того часу Сонце, Вода, Камінь та Вітер стали нерозлучними друзями. А Людина навчилася приборкувати сили природи.
– Про які природні сили йдеться у казці?
– Про що сперечалися Сонце, Вода, Камінь і Вітер?
– Чим вихвалялося Сонце?
– Що розповіла про себе Вода?
– Що може зробити Камінь?
– Яку силу має Вітер?
– Хто розсудив природні сили?
– Як ви розумієте останні речення казки?
– Сонце, вітер і вода – невичерпні джерела енергії. Всі ці джерела енергії існують завдяки енергії Сонця. Річки живляться дощами, які виникають із-за випаровування океанів і озер під дією сонячного тепла. Вітер дме над поверхнею землі внаслідок її нерівномірного нагрівання сонцем.
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ. РЕФЛЕКСІЯ
– Прочитайте сторінки Книги важливих знань про природу на с. 69.
– Що нового ви дізналися на уроці?
– Назвіть невичерпні джерела енергії.
– Які джерела енергії люди можуть використовувати у майбутньому?
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
С. 68-69.