ЯЗИЧНИЦТВО

Related posts:

1. ПЕАН Культурологічний словник ПЕАН (грец. Paian) – 1) Стародавнє грецьке божество, захисник від лиха. В епосі – лікар олімпійських богів. 2) Пісня-молитва або пісня-подяка на честь богів чи героїв. 3) Переносно – хвалебна пісня, гімн....
2. ПРОВІДЕНЦІАНОЛІЗМ Культурологічний словник ПРОВІДЕНЦІАНОЛІЗМ – теологічне розуміння причин суспільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу – як наперед визначеного наміру Бога (провидіння)....
3. АНІМІЗМ Культурологічний словник АНІМІЗМ (від лат. anima, animus – душа, дух) – віра в духів і безсмертну душу. Одна з давніх форм релігійного світосприймання. Однією з причин виникнення віри в духів і душу було незнання, невміння пояснити ті психічні явища, які повсюдно супроводжували людину: народження, смерть, сон, сновидіння, галюцинації, втрата притомності тощо. А. був складовим елементом […]...
4. РІЗДВО ХРИСТОВЕ Культурологічний словник РІЗДВО ХРИСТОВЕ – символ нового віку; надії на подолання бездуховності, бездушності, жорстокості земного життя; народження Спасителя світу. Урочисті свята на честь воскреслих богів були у давніх релігіях. Вони символізували весняне пробудження. Давні єгиптяни 6 січня святкували день народження бога Озіріса, греки – бога – Діоніса, в мітраїзмі народження сонячного бога Мітри відзначалося 25 […]...
5. АВГУРИ Культурологічний словник АВГУРИ (лат. Augurcs) – у Стародавньому Римі жерці, які, спостерігаючи блискавки та інші явища природи, польоти й поведінку птахів, угадували волю богів і провіщали майбутнє. А. за допомогою певних ритуалів і церемоній – ауспіцій – випрошували у богів віщування. Коли боги “виражали” свою волю самі (затемнення сонця, посуха, повінь тощо), вплив авгурів був […]...
6. НЕМЕСІДА Культурологічний словник НЕМЕСІДА Немезіда (грец. Nemesis) – богиня людської долі, покровителька суспільного порядку, уособлення кари богів. Грецька мудрість зобов’язувала бути поміркованим у словах, учинках і прагненнях. Хто хизується своєю силою й успіхом, підноситься над іншими, той зневажає богів і рано чи пізно буде покараний. Н. шанували й у Римі. Зображували її, як правило, з крилами, […]...
7. КОЛЕСО Культурологічний словник КОЛЕСО – символ широкого охоплення чогось; символ синтезу, активності космічних сил і течії часу; вічної течії життя як боротьби добра і зла; бога – громовержця; богині неба. Колесо – один з найвагоміших світових символів. Із правіку у багатьох народів планети воно виступило символом Сонця, бога неба....
8. БОГОРОДИЦЯ Культурологічний словник БОГОРОДИЦЯ – у християнстві – діва Марія, мати Ісуса Христа, яка народила його від непорочного зачаття. З поширенням християнства культ Богородиці зливається з місцевими віруваннями і залежно від соціальних умов набуває різного характеру: у Західній Європі за часів феодалізму він перетворився на культ Мадонни, на Русі злився з язичницьким культом богині землі й […]...
9. ЯХВЕ Культурологічний словник ЯХВЕ (Єгова, Ягве) – в іудаїзмі ім’я Бога єдиного, невидимого творця і володаря Всесвіту....
10. НІМБ Культурологічний словник НІМБ (лат. nimbus – хмарина) – умовне позначення сяяння навколо голови при зображення богів, святих, ангелів, пророків. Походження Н. пов’язане з солярним та астральним культами у землеробських народів, від яких християнство запозичило іконографічну символіку....
11. ДУХ СВЯТИЙ Культурологічний словник ДУХ СВЯТИЙ – символ третьої особи Трійці; діючої сили Божественного натхнення (в іудаїзмі); наставника; надихаючої творчої сили; безсмертя; світла; відродження; розуму; любові до Бога; очищення; пророцтва. Дух Святий (Дух Божий), Параклет (“помічник”) в уяві іудаїзму – “діюча сила божественного натхнення”, у християнстві – третя особа Трійці. В архаїчних текстах Старого Заповіту саме під […]...
12. МОКОША Культурологічний словник МОКОША – старослов’янське жіноче божество у східнослов’янській міфології. Входила до давньоруського пантеону, її ідол стояв у Києві разом з ідолом Перуна та ін. богів. З поширенням православ’я образ М. злився з образом Параскеви-П’ятниці....
13. ГРІХ Культурологічний словник ГРІХ – одна з основних християнських морально-етичних категорій, що означає порушення волі Бога, падіння Адама і Єви, які, згідно з Біблією, покуштували плід забороненого дерева пізнання добра і зла. Г. – поняття, за допомогою якого релігійна мораль оцінює дії, що суперечать Божим заповідям. Під Г. релігія також розуміє стан душі, котрий виникає під […]...
14. ОНТОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ Культурологічний словник ОНТОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ – розділ філософії релігії, в якому висвітлюються поняття сутності феномена релігії та питання змістового наповнення форм вияву останньої. Предметом вивчення О. р. слугують різноманітні теорії, в яких розкриваються питання сутності релігії, її витоків, питання про природу Бога і характер божественного буття тощо. Основні завдання О. р. полягають у дослідженні і з’ясуванні […]...
15. ПАНТЕЇЗМ Культурологічний словник ПАНТЕЇЗМ (від грец. pan – все, theos – бог) – філософське вчення, яке розглядає Бога не як надприродну особу, а як абсолют, злитий з природою. В концептуальному вигляді ідеї П. виклав у “Пантеїсти-коні” (1720 р.) англійський філософ Д. Толланд, хоч пантеїстичні Тенденції у формі гілозоїзму (все довкілля – одушевлене) відомі ще з часів […]...
16. ОРАКУЛ Культурологічний словник ОРАКУЛ (лат. orakulum, від oro – кажу, прошу) – 1) У давніх греків, римлян та інших народів пророцтво, яке нібито було відповіддю богів на запитання віруючих, що давалося через жерців. 2) Місце, де відбувалися пророцтва (напр., О. Аполлона в Дельфах у Греції). 3) Жрець, який від імені божества відповідав на запитання віруючих....
17. СИНКРЕТИЗМ Культурологічний словник СИНКРЕТИЗМ (від грец. об’єднання) – 1) Злиття вірувань та обрядів різних релігій. Наприклад, християнство від самого початку мало синкретичний характер, поєднуючи елементи іудаїзму, стоїцизму Сенеки й античних культів. Такий самий характер має й іслам, іудаїзм, сектантські віровчення та культ. С. свідчить про спільність і земний характер причин, які породжують релігію. 2) У філософії […]...
18. СПОВІДЬ Культурологічний словник СПОВІДЬ (каяття) – таїнство в православ’ї та католицизмі, під час якого віруючий розповідає священикові про скоєні ним гріхи, а священик від імені Бога дарує йому відпущення їх з напученням або із застосуванням покарання – піст, молитва з поклонами і т. п....
19. ДИСКУРСИВНИЙ Культурологічний словник ДИСКУРСИВНИЙ – процес пізнання, що полягає в русі мислення від одного поняття до іншого, з’єднує одне судження з іншим, будує умовивід. Д., наприклад, є будь-яке поняття, оскільки воно утворюється завдяки пов’язуванню різних, вже відомих ознак....
20. ПЕРСОНАЛІЗМ Культурологічний словник ПЕРСОНАЛІЗМ (лат. persona – особа, особистість) – напрям сучасної філософії, який визнає особистість первинною творчою реальністю та вищою духовною цінністю, а світ загалом – прояв творчої активності верховної особистості – Бога....
21. КАТЕГОРІЯ Культурологічний словник КАТЕГОРІЯ (від грец. – обвинувачення, ознака) – 1) філософ. Загальне поняття, яке відображає універсальні властивості і відношення об’єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. 2) Родове поняття, що означає розряд предметів. 3) Група однорідних предметів, явищ, осіб....
22. ПОСТРИГ Культурологічний словник ПОСТРИГ – церковний обряд у християнстві, що здійснюється під час посвячення в чернецтво, запозичений християнством у Стародавній Греції та Стародавньому Римі звичай стригти волосся у рабів. Символізує зречення від власної волі і повної згоди коритися волі Бога....
23. ЗІККУРАТ Культурологічний словник ЗІККУРАТ – в архітектурі Месопотамії ступінчаста вежа з храмом на вершині. Найвідоміший зіккурат – Етеменанкі у Вавилоні з храмом бога Мардука на вершині, мав висоту близько 90 м....
24. ОЛІМП Культурологічний словник ОЛІМП (грец. Оlympos) – 1) Священний гірський (висота – 2917 м) масив у Греції, який давні греки вважали за місце перебування Зевса та інших богів. 2) У переносному вживанні О. – найвища рада; найвищі сфери суспільства; олімпієць – людина, що зберігає спокій за будь-яких обставин, ставить себе понад буденні пристрасті й хвилювання; олімпійський […]...
25. КИЇВСЬКЕ МУЗИЧНЕ УЧИЛИЩЕ Культурологічний словник КИЇВСЬКЕ МУЗИЧНЕ УЧИЛИЩЕ імені Р. М. Глієра – середній спеціальний музичний навчальний заклад. Засноване 1868 р. У 1913 р. училище було перетворено на консерваторію. В 1923-1934 рр. існувало як музичний технікум, з 1934 р. – музичне училище. Має 8 відділень денного та вечірнього навчання. Готує хористів, оркестрантів, концертмейстерів, керівників самодіяльності та викладачів дитячих […]...
26. СПАСІННЯ Культурологічний словник СПАСІННЯ – поняття релігійної психології, що означає конечну мету прагнень, бажань і зусиль індивіда, спокутування провини і прощення гріхів, рятунок від вічних мук у загробному житті. Хоча С. дарується людині, як твердить релігія, внаслідок багаторічного морально-психологічного самообмеження і ретельного виконання релігійних ритуалів, віруючою людиною воно сприймається як чудо і божа милосердність....
27. МІФ Культурологічний словник МІФ (від грец. mithos – слово, сказання) – оповідання про богів, героїв, спосіб усвідомлення природних та суспільних явищ, уявлення про природу та історію як наслідок діяльності надприродних сил. М. – історично перша світоглядна форма відображення дійсності, в якій художнє, моральне, пізнавальне та практично-перетворююче освоєння світу дані в синкретичній, взаємоопосередкованій єдності. Як елемент світоглядної […]...
28. ДАОСИЗМ Культурологічний словник ДАОСИЗМ (кит. “дао цзя” – школа дао) – одна з основних (поряд з конфуціанством) релігійно-філософських течій Китаю. Виник у другій половині І тис. до н. е. Після проникнення в Китай буддизму разом з ним Д. і конфуціанство склали сан цзяо (“три релігії”). Згідно з традицією засновником Д. вважається Лао-цзи, але найважливішим його представником […]...
29. СТАДІАЛЬНИЙ Культурологічний словник СТАДІАЛЬНИЙ – такий, що виникає на певній стадії розвитку суспільства. Вважається, що суспільства, які перебували в однакових або схожих умовах розвитку, без взаємовпливів проходили однакові стадії культурної еволюції....
30. ВИРІЙ, ІРІЙ, УРАЙ Культурологічний словник ВИРІЙ, ІРІЙ, УРАЙ – у давньоукраїнській міфології тепла вічнозелена сонячна країна, розташована далеко за морем на сході, де живуть боги та душі померлих, зимують птахи та змії. Асоціюється з верхівкою Світового Дерева – Прадуба, де перебуває першобог Сокіл (або Род). За повір’ям, ключі від В. зберігались у крука, але він прогнівав бога і […]...
31. МОРФЕЙ Культурологічний словник МОРФЕЙ (грец. Morpheus) – бог сновидінь. За міфами, М. з’являвся людям уві сні в людських образах. В античному мистецтві М. зображували у вигляді чоловіка з крилами; образ бога сновидінь надихав художників пізнішого часу; існують статуї Ж.-А. Гудона, Ф. Толстого й ін. Вислів “бути в обіймах М.” означає “спати солодким сном”. Приклад: Л. Глібов: […]...
32. ЙОРДАНЬ Культурологічний словник ЙОРДАНЬ (Водохреще, Богоявлення) – символ сили і могутності; день хрещення Господа; здоров’я, життя на землі; чистоти; світла; любові. Це велике церковне свято (19 січня за н. ст., 6 січня за ст. ст.). За Євангелієм, саме цього дня приблизно 2 тис. років тому 30-річний Ісус Христос прийняв хрещення від Івана Хрестителя (Предтечі) на річці […]...
33. По батькові По батькові – особисте право громадянина, яке надається йому за іменем батька. Якщо ж батьківство не встановлено, по батькові присвоюється за заявою матері, але за умови наступного встановлення батьківства по батькові змінюється на ім’я батька....
34. ПАНАХИДА Культурологічний словник ПАНАХИДА (від грец. всеношна) – православна заупокійна відправа. За часів гонінь на ранніх християн здійснювалася вночі, тому одержала назву “всеношна”, на відміну від відспівування, з яким у неї спільне походження і релігійне призначення, може проводитись через значний відрізок часу після смерті того, кому її присвячують. Існують так звані вселенські П.: на пам’ять про […]...
35. ЗЕМЛЯ Культурологічний словник ЗЕМЛЯ – символ астральний і космічний; матері-годувальниці; Вітчизни; духовності; життя; багатства; щедрості; родючості; плодючості; позитивного і негативного начала; світла і темряви; гріхопадіння, місця вигнання людини з раю. До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір’ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх […]...
36. ВІВТАР Культурологічний словник ВІВТАР (лат. altaria – високий жертовник) – символ неба, місце особливого перебування бога. Підвищене місце у східній частині храму – апсиді; східна частина храму, піднята над підлогою на дві-три сходинки. У православних церквах В. відгороджено від решти приміщень іконостасом. Тут розміщено престол. У В. готують для причастя хліб і вино, прийняття котрих у […]...
37. ХРАМ Культурологічний словник ХРАМ – узагальнене означення сакральних (священних) будівель для відправлення культу. У кожній релігії Х. має окрему назву: у християнстві – собор, костел, кірха; в ісламі – мечеть; в іудаїзмі – синагога; у буддизмі єдиної назви немає. В усіх релігіях значення Х. як цілого та його окремих складових полісемантичне, він вважається місцем, де людина […]...
38. МІТРАЇЗМ Культурологічний словник МІТРАЇЗМ – релігія, яка виникла в останні роки I ст. до н. е. в Ірані й поширилася на території Римської імперії і Передньої Азії. М. пов’язаний з поклонінням богу Мітрі. В новій релігії функції головного бога Ахурамазди перебрав Мітра. За уявленнями його прихильників, він був творцем Всесвіту, спасителем, борцем із Злим богом Аріманом. […]...
39. АРГУМЕНТ Культурологічний словник АРГУМЕНТ (лат. argumentum – досвід) – 1) Підстава, доказ, які наводять для обгрунтування, підтвердження чогось. 2) У логіці – істинне судження, довід, за допомогою якого в процесі логічного доведення встановлюють істинність тези. При доведенні А. можуть бути факти, закони науки, теорії, аксіоми, теореми, визначення тощо, тобто положення, істинність яких вважається безумовною. 3) У […]...
40. АЛЬФА ТА ОМЕГА Культурологічний словник АЛЬФА ТА ОМЕГА – символ безперервності людського буття; сил природи; ходу історії, початку і кінця як раціонального циклу; боротьби протилежностей; боротьби Бога-творця і сил темряви; єднання неба і землі; злого і доброго начал у людській особистості; Ісуса Христа. А. – назва першої літери (А, а) грецького алфавіту. Назва “альфа” походить від гебрейської мови […]...