Політологічний словник
Європейська політика України – зовнішньополітична стратегія нашої держави, спрямована на інтеграцію до європейських структур; цілісний процес взаємодії України з європейськими державами та організаціями, її входження в європейські структури; системна трансформація внутрішніх економічних, політичних та соціокультурних реалій згідно з європейськими нормами і традиціями. Уся новітня історія України характеризується прагненням здійснення послідовної Є. п. Уже в постанові Верховної Ради УРСР від 25 грудня 1990
р. “Про реалізацію Декларації про державний суверенітет України у сфері зовнішніх відносин” уряду було доручено спрямувати зусилля на забезпечення безпосередньої участі Української PCP у загальноєвропейському процесі та європейських структурах. У січні 1992 р. Україна вступила до ОБСЄ, а у червні 1992 р. підписала договір СТАРТ-1 і Лісабонський протокол, погодившись ліквідувати у найкоротший термін свої стратегічні озброєння далекої дії. Інституалізація Є. п. як стратегічного напряму зовнішньополітичного курсу була здійснена “Основними напрямами зовнішньої політики України” у липні 1993 р. У цьому документі
визначається, що перспективною метою української зовнішньої політики є членство України в європейських співтовариствах, а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах. Етапним стало визначення напрямів внутрішніх трансформацій та зовнішніх орієнтацій України відповідно до вимог ЄС в Угоді про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, підписаною в 1994 р. Україна розпочала адаптацію до нормативів ЄС власного законодавства, соціальної політики, захисту прав людини, культурно-освітньої та науково-технічної сфер, охорони здоров’я, довкілля тощо. Активізувались відносини України з НАТО (“Партнерство заради миру”), співробітництво з країнами Дунайського регіону та Центральної Європи, Вишеградської групи та СОТ. Указ Президента України “Про затвердження стратегії інтеграції України до ЄС” (1998 р.) надав нового імпульсу проведення Україною Є. п. Основні положення Є. п. України на сучасному етапі викладені у посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” (2002 p.). Складовими Є. п. України є вирішення низки завдань у внутрішньополітичній (демократичні та ринкові перетворення, адаптація законодавства до європейських стандартів, формування громадянського суспільства, подолання бідності, здійснення пенсійної реформи, утвердження екологічно безпечного способу виробництва і життя, розвиток освіти, науки і культури тощо) та зовнішньополітичній сферах (налагодження партнерства і співробітництва з країнами – членами і кандидатами в члени Європейського Союзу, організація спільних виробництв, інтеграція України у світову торговельну систему, насамперед шляхом забезпечення вступу до Світової організації торгівлі; нарощування експортного потенціалу та поліпшення структури зовнішньої торгівлі; питання облаштування кордону і прикордонного співробітництва, двосторонніх торгово-економічних відносин, культурного співробітництва тощо). Важливим засобом реалізації цих завдань є співпраця України з державами Центрально-Східної Європи, які нещодавно стали членами ЄС або є кандидатами на вступ до цієї європейської структури. Означена співпраця дасть змогу інтенсифікувати участь України у євроінтеграційних процесах з урахуванням трансформаційного досвіду інших країн Центрально-Східної Європи; здійснити “м’яке входження” України у європейські інтеграційні процеси: напрацювати нові моделі господарювання, освоїти прийняті в Європі форми міждержавних взаємин, культурного обміну, туризму, здійснити низку перетворень всередині держави згідно з нормами, за якими здійснюються аналогічні процеси в Європі і в світі. Робота з приведення національного законодавства у відповідність до європейських стандартів повинна мати загальнодержавний характер. Необхідною передумовою реалізації ефективної європейської політики України має стати скоординована робота як законодавчої, так і виконавчої влади із залученням до цього процесу провідних українських науковців. Пріоритетність Є. п. України зумовлена об’єктивними обставинами, насамперед геополітичним становищем, спрямованістю національної культурно-історичної традиції, ментальністю титульної нації, характером розвитку виробництва, політичних процесів і культури.
Кучма Л. Д. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України. – К., 2002; Андрущенко Т. В. Європейський вибір України: стан, проблеми, перспективи реалізації // Трибуна. – 2002. – №7-8.
О. Кордун
Loading...