Загальні відомості про трикотаж
Матеріалознавство швейного виробництва
АСОРТИМЕНТ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
ТРИКОТАЖНІ ПОЛОТНА Загальні відомості про трикотаж
Трикотаж – це гнучке та міцне в’язане полотно або виріб, яке складається з петель, переплетених між собою у поздовжньому або поперечному напрямках.
Основний елемент будови трикотажу – петля. Порядок розташування петель в трикотажі називається трикотажним переплетенням. Петлі трикотажу розташовуються в його площині уздовж, створюючи петельний стовпчик, або поперек, створюючи петельний рядок.
Поперечнов’язаним називається трикотаж, в якому всі петлі одного ряду створені з однієї або декількох (2-3) взятих разом ниток. Після закінчення одного ряду нитка переходить в наступний ряд і збільшує довжину полотна. В зв’язку з цим поперечнов’язаний трикотаж легко розпускається у напрямку петельних рядків.
В основов’язаному трикотажі кожна петля петельного ряду створена зі своєї окремої нитки. В створенні полотна приймає участь система
Поперечнов’язаний трикотаж буває ручного та машинного в’язання, основов’язаний – тільки машинного. Для виготовлення полотен використовують трикотажнов’язальні машини різної конструкції та продуктивності. Трикотажні машини поділяються на поперечно – та основов’язальні, площинно – та круглов’язальні. На площиннов’язальних машинах виготовляють трикотажні полотна або площинні деталі трикотажних виробів. На круглов’язальних машинах трикотаж виготовляється у вигляді трубки (панчохи). Трикотажні машини поділяються на класи. Клас машини визначається кількістю голок на одиницю довжини полотна і обумовлює товщину полотна та товщину ниток, що використовуються для в’язання. Чим вище клас машини, тим більш тонкі полотна вона виготовляє.
Оздоблення трикотажу аналогічне оздобленню тканин. В процесі оздоблення полотна фарбують, піддають різним обробкам з метою покращання їх властивостей та зовнішнього виду. Цикл оздоблювальних процесів визначається волокнистим складом полотна.
Основний показник структури трикотажного полотна – переплетення. Всі види трикотажних переплетень поділяються на три класи:
I. Головні переплетення: гладь, ластик, виворітне, ланцюжок, трико, атлас. Такі переплетення мають найпростішу структуру і надають полотну гладку поверхню.
II. Похідні від головних переплетення: похідна гладь, сукно, шарме, інтерлок, трико, трико-сукно, трико-шарме, шарме-ланцюжок та інші. Ці переплетення створюються комбінуванням двох-трьох та більше видів головних переплетень.
III. Візерункові переплетення: плюшеве, платуване (покривне), футероване, пресове, жакардове, філейне, ажурні. Ці переплетення створюються комбінуванням головних та похідних переплетень.
В межах кожного класу переплетення поділяються на поперечно – та основов’язані, одинарні та подвійні.
Трикотаж, у порівнянні з аналогічними за волокнистим складом та поверхневою щільністю тканинами, має більш об’ємну та рухому структуру, яка забезпечує йому більші: повітря – та паропроникливість, розтяжність, незминання, драпірування. Трикотаж має такі ж властивості, як і тканини, але, завдяки своїй структурі, виявляє ще і специфічні властивості: закручування, розпускання, перекіс петельних стовпчиків, здібність до формування.
Закручування трикотажу може виникати в напрямку петельних рядків та в напрямку петельних стовпчиків. Ступень закручування залежить від ступеня зрівноваженості структури переплетення, пружності волокон, структури пряжі та ниток (їх будови та товщини), щільності полотна та його оздоблення. Закручування характерне для трикотажних полотен одинарних переплетень; найбільше закручування надає полотну переплетення гладь. Краї трикотажного полотна можуть загинатися зі зворотної сторони на лицеву по лінії петельних рядків та з лицевої сторони на зворотну в напрямку петельних стовпчиків. Зменшенню закручування сприяє апретування, каландрування та вирівнювання ширини, а також стабілізація полотен, які виготовлені з термопластичних ниток.
Розпускання – це здібність вільних петель висковзувати одна з одної при натягуванні нитки, яка їх створює, та при обриві її в петлі. Розпускання полотна залежить від виду трикотажного переплетення. Найбільше розпускання надають полотнам переплетення гладь та виворітне. Розпускання залежить також від товщини, волокнистого складу та структури пряжі (ниток), щільності в’язання та виду оздоблення полотна. Менше розпускання, завдяки силам тертя, має трикотаж, вироблений з пушистої або фасонної пряжі, з текстурованих ниток. При збільшенні щільності трикотажу збільшується прорубування ниток в кроєних трикотажних виробах і виникає можливість спускання петель. Апретування, каландрування, ворсування полотен зменшує розпускання.
Розпускання більш характерне для поперечнов’язаного трикотажу. Основов’язаний трикотаж може розпускатися лише уздовж петельних стовпчиків у напрямку, зворотному в’язанню, при умові однакового натягу всіх ниток, що відбувається дуже рідко, тому основов’язаний трикотаж практично не розпускається.
В кроєних трикотажних виробах для зменшення розпускання та спускання петель всі зрізи ретельно обметують спеціальними краєобметувальними швами, а також вживають заходи для запобігання прорубування ниток голкою швейної машини при пошитті виробів.
Перекіс петельних стовпчиків може виникати в поперечнов’язаному трикотажі внаслідок використання для в’язання пряжі або ниток, які не зрівноважені за крученням, а також при нерівномірному натягу полотна в процесі вирівнювання ширини та при каландруванні. Перекіс стовпчиків в полотнах та виробах погіршує їх зовнішній вигляд та знижує якість. Допустима величина кута перекосу – 4-8° залежно від виду полотна.
Здібність трикотажу до формування – це здібність його покривати тіло людини без утворення складок, зморшок, перекосів завдяки високій розтяжності. Здібність до формування певним чином ускладнює процеси конструювання трикотажних виробів.
Побутові трикотажні полотна та вироби класифікують за такими ознаками: за призначенням, способом виготовлення, волокнистим складом, структурою переплетення, видом оздоблення.
За призначенням трикотажні полотна поділяються на полотна для верхнього трикотажу та білизняні. Трикотажні вироби за призначенням поділяються на 5 класів: білизняні, верхні, панчишно-шкарпеткові, рукавичні, головні убори та хустково-шарфові; чоловічі, жіночі, дитячі; літні, демісезонні та зимові.
За способом виготовлення трикотажні полотна поділяються на поперечнов’язані та основов’язані; вироби – на кроєні, регулярні, напіврегулярні та комбіновані.
Кроєні вироби виготовляють з метражного полотна.
Регулярні – вив’язують повністю або зшивають з деталей, яким при в’язанні надана закінчена форма.
Напіврегулярними називаються вироби, які виготовляються з так званих купонів. Деталі зшиваються у виріб з незначним підкроюванням горловини, пройми, окату рукава.
Комбінованими називають вироби, в яких поєднуються кроєні та в’язані деталі.
За волокнистим складом трикотажні полотна та вироби поділяються на 8 груп:
1- з бавовняної пряжі;
2- з чистововняної пряжі;
З – з штучних ниток та пряжі;
4- з синтетичних ниток та пряжі (в тому числі з текстурованих ниток);
5- з напіввовняної пряжі або зі сполучення чисто – та напіввовняної пряжі з натуральними, штучними та синтетичними нитками (пряжею);
6- з бавовни в суміші з натуральними, штучними та синтетичними нитками (пряжею);
7- зі сполучення штучних ниток з натуральними або синтетичними (до 50%);
8- зі сполучення синтетичних ниток (пряжі) з натуральними або штучними (до 50%).
За оздобленням трикотажні полотна та вироби випускають суворими, відбіленими, гладкофарбованими, строкатими, з надрукованими малюнками, начісними, уваляними, тисненими, з оздобленням під замшу та зі спецобробками.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...