ЗАГАЗОВАНІСТЬ

Related posts:

1. АЕРАЦІЯ Екологія – охорона природи АЕРАЦІЯ – прир. або штучне надходження повітря у будь-яке середовище з метою збільшення в ньому вмісту кисню. А. грунтів залежить від їх мех. складу та структури, А. водних середовищ – від швидкості переміщення води та наявності хвиль на поверхні. Напр., стоячі води боліт бідні на кисень, проточні води збагачені киснем....
2. ГОМОСФЕРА Екологія – охорона природи ГОМОСФЕРА – шари атмосфери на висоті 90-100 км над поверхнею Землі, де склад повітря мало змінюється (за винятком вмісту вуглекислого газу, озону, водяної пари)....
3. ЗАБРУДНЕННЯ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ – 1) привнесення або утвор. у середовищі звичайно не характерних для нього фіз., хім., інформ. чи біол. агентів; перевищення в досліджуваний період часу прир. середньо-багаторічного рівня (у межах його граничних коливань) конц. перелічених агентів у середовищі, що нерідко призводить до негативних наслідків; 2) збільшення конц. фіз., хім., інформ. та біол. […]...
4. ПОВІТРЯ АТМОСФЕРНЕ Екологія – охорона природи ПОВІТРЯ АТМОСФЕРНЕ – 1) прир. суміш газів, що склалася в ході еволюції Землі (див. Атмосфера); 2) повітря поза житловими або(чи) виробничими приміщеннями....
5. ЕВРИОКСИБІОНТ Екологія – охорона природи ЕВРИОКСИБІОНТ – водяний організм, здатний жити в умовах значних коливань вмісту кисню у воді (карась, в’юн та ін.)....
6. УБІКВІТЕТ Екологія – охорона природи УБІКВІТЕТ – повсюдно поширений прир. ресурс, напр. повітря....
7. ОЗОНОСФЕРА Екологія – охорона природи ОЗОНОСФЕРА, озоновий шар, озоновий екран – шар атмосфери в межах стратосфери, зосереджений на висоті 15-25 км, верхня межа досягає 45 км. Середня річна кількість озону в О. становить близько 300 добсонівських одиниць (ДО). 1 ДО відповідає шару озону, що дорівнює 0,001 см за норм, т-ри й тиску. В останні десятиріччя виявлено […]...
8. ЗАПИЛЕНІСТЬ ПОВІТРЯ Екологія – охорона природи ЗАПИЛЕНІСТЬ ПОВІТРЯ – наявність у повітрі дрібних твердих (пилових) часточок прир. та антроп. походження. За високих конц. пилу, напр., у вугільних шахтах, виникає проф. захворювання – силікоз. Повітря з великим вмістом пилу органічного походження вибухонебезпечне....
9. ЗАБРУДНИК Екологія – охорона природи ЗАБРУДНИК, полютант – 1) речовина, що забруднює. Будь-який (прир. чи антроп.) фіз. або інформ. агент, хім. речовина, біол. вид (в основному мікроорганізми), які потрапляють у навколишнє середовище чи виникають у ньому в кількостях, що перевищують звичайний їх вміст, граничні прир. коливання чи середній прир. фон у певний час; 2) ті самі […]...
10. ЗАБРУДНЕННЯ ТЕПЛОВЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ТЕПЛОВЕ, забруднення термальне – форма фіз. (звичайно антроп.) забруднення, що виникає внаслідок підвищення т-ри середовища, спричиненого в основному викидами нагрітого повітря, стічних вод та попутних газів. Може бути вторинним результатом зміни хім. складу середовища....
11. ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ ПРИРОДНЕ Екологія – охорона природи ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ ПРИРОДНЕ – процес формування лісу прир. шляхом на обезлісених, напр. зруйнованих пром. розробками, територіях. З метою Л. п. часто залишають насіннєві дерева для прир. засівання вільних площ....
12. ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТУ – привнесення чи виникнення в грунті нових, звичайно не характерних для нього фіз., хім. чи біол. агентів, або перевищення в певний період прир. середньо-багаторічного рівня (в межах його крайніх коливань) конц. перелічених агентів. Розрізняють багато форм 3. г., у т. ч. радіоакт., бактеріолог, тощо. 3. г. змінює хід грунтотворного […]...
13. ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТУ – поступове погіршення властивостей грунту, зумовлене зміною умов грунтоутворення внаслідок впливу прир. чинників (напр., наступ лісів чи сухих степів на чорноземи) або госп. діяльності людини (недосконала агротехніка, забруднення тощо), що супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури грунту та зниженням його родючості....
14. ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ Екологія – охорона природи ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ – зміни прир. умов і прир. ресурсів у процесі госп. діяльності людини. Розрізняють П. п. напрямлене (напр., створення антроп. ландшафтів, меліорація території) та не напрямлене (непередбачене). Напрямлене П. п. може бути спрямоване на госп. освоєння, поліпшення чи відновлення корисних властивостей прир.-терит. комплексів....
15. ОЧИЩЕННЯ ГАЗІВ Екологія – охорона природи ОЧИЩЕННЯ ГАЗІВ – уловлювання забруднювальних речовин з відхідних газів різних технол. процесів, включаючи процеси горіння, а також із забрудненого повітря виробничих приміщень. Для осадження пилу можна застосовувати електрофільтри, тканинні фільтри або циклони (сепаратори). Газоподібні домішки (напр., оксид сірки(ІV) або оксид азоту) можна видаляти з димових газів за допомогою промивних розчинів: забрудники […]...
16. ДЕМУТАЦІЯ Екологія – охорона природи ДЕМУТАЦІЯ – 1) антроп. зміна рослинності (напр., внаслідок частих ліс. пожеж), що призводить до закріплення в процесі її динаміки вузлових, а не клімаксових угруповань; 2) зміна рослинності та тваринного світу після їх руйнування (дигресії), спрямована на відновлення прир. угруповань попереднього складу; форма сукцесії....
17. ПРИНЦИП СУКЦЕСІЙНОГО ЗАМІЩЕННЯ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП СУКЦЕСІЙНОГО ЗАМІЩЕННЯ – біотичні угруповання формують закономірний ряд екосистем, що веде до найстійкішої за даних умов прир. системи – клімаксової в прир. умовах та (чи) вузлової за природно-антроп. режиму. П. с. з. – наслідок системогенетичного закону, але зміни можуть бути абсолютно оригінальними в разі заселення нових площ, що раніше не […]...
18. ОЗОНАТОР Екологія – охорона природи ОЗОНАТОР – прилад для одержання озону з повітря під дією тихого електричного розряду....
19. ПРЕФЕРЕНДУМ Екологія – охорона природи ПРЕФЕРЕНДУМ – інтервал значень фіз. чинників, які вибирає організм (за можливості такого вибору) з усього діапазону значень цих чинників (напр. температурний П.). Визначається експериментально, іноді в ході спостережень у прир. умовах....
20. ОЗОНОВА “ДІРКА” Екологія – охорона природи ОЗОНОВА “ДІРКА” – локальна ділянка озоносфери, де концентрація озону (густина озонового шару) помітно менша звичайного його вмісту. Однією з основних причин зменшення густини озонового шару в стратосфері є руйнування молекул озону внаслідок хім. реакцій з атомами хлору та брому, що вивільняються при розпаді молекул хім. речовин (фреонів), які широко використовуються в […]...
21. СИСТЕМА ПРИРОДНА Екологія – охорона природи СИСТЕМА ПРИРОДНА – система, що складається з прир. структур і утворів, які на вищих рівнях організації згруповуються у функц., екол. компоненти. Напр., прир. системи вищих рівнів організації – популяція, сину – зія, консорція, біоценоз, біом, біосфера....
22. ОКУЛЬТУРЕНІСТЬ ГРУНТІВ Екологія – охорона природи ОКУЛЬТУРЕНІСТЬ ГРУНТІВ – ступінь зміни фіз. стану, хім. складу та біол.-фіз.-хім. властивостей грунтів від прир. стану з метою підвищення їхньої родючості....
23. ПАМ’ЯТКА ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ Екологія – охорона природи ПАМ’ЯТКА ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ – пам’ятка культури (іноді навіть місто, як напр., місто Котор у Югославії) або унікальна за властивостями прир. територія (прир. пам’ятка, яку слід відрізняти від пам’ятки природи), внесені до міжнар. Списку (пам’яток) всесвітньої спадщини (ЮНЕСКО). Як правило, є (особливо) охоронною прир. територією над. значення (Софія Київська, Києво-Печерська лавра, центральна […]...
24. ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНА Екологія – охорона природи ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНА – прир., прир.-антроп. або суто антроп. (у т. ч. екон., соц. тощо) явище, що стосується всього світу. Приклади: ядерна загроза, екол. криза, глобальне потепління, епідемія СНІДу та ін. До П. г. наближуються широковідомі регіональні проблеми, що охоплюють великі частини біосфери, напр., забруднення середовища, у т. ч. кислотні дощі....
25. СЕРЕДОВИЩЕ АРТЕПРИРОДНЕ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ АРТЕПРИРОДНЕ – штучно створене оточення людей, яке складається з суто техн. (споруди, будинки, асфальт шляхів, штучне освітлення) та прир. (повітря, прир. освітлення тощо) елементів....
26. ПІДТРИМАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ Екологія – охорона природи ПІДТРИМАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ – 1) терит. – збереження прир. екосистем на частині території з таким розрахунком, щоб спеціально виділені ділянки підтримували баланс, що існував раніше чи бажаний, між компонентами, які утворюють середовище; здійснюється за допомогою системи прир. (особливо) охоронних територій; 2) компонентне – штучне додавання якогось компонента, що утворює середовище, при […]...
27. МЕЗОТРОФ Екологія – охорона природи МЕЗОТРОФ – організм (рослина, гриб тощо), помірно вибагливий до вмісту в грунті поживних речовин, у т. ч. мін., напр., ялина....
28. МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК Екологія – охорона природи МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК – група особливо охоронних культ, об’єктів серед природи та в межах населених пунктів. Включає істор.-архіт. та прир. М.-з. (напр., Києво-Печерська лавра), меморіально-прир. М.-з., суто архіт. М.-з. в середині міст або спец, створені (Музей у Пирогові, що під Києвом)....
29. ОЗОНУВАННЯ Екологія – охорона природи ОЗОНУВАННЯ – здійснення реакцій із залученням озону. В техніці О. використовують в основному для знезараження повітря й води, з метою знищення неприємних запахів тощо....
30. КЛІМАТ МІСЬКИЙ Екологія – охорона природи КЛІМАТ МІСЬКИЙ – локальний клімат індустріальних ландшафтів, змінений порівняно з кліматом околиць. Ці зміни залежать від характеру і щільності забудови, здатності будівельних матеріалів акумулювати теплоту, від ступеня закритості грунту (напр., асфальтом) наявності рослинності, а також від масових викидів відхідних газів, аерозолів і відпрацьованої теплоти. Внаслідок цього виникає низка взаємозв’язаних і взаємозумовлених […]...
31. СЕРЕДОВИЩЕ ВНУТРІШНЬО-КВАРТИРНЕ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ ВНУТРІШНЬО-КВАРТИРНЕ – умови життя в житлових приміщеннях. Включає фіз.-хім. та біол. чинники (у т. ч. психол.). С. в. створюється із зовн. впливів (прир. радіація, транспортний шум, хім. фон, біол. оточення, забруднення, вологість і склад повітря), вплив буд. конструкцій, опорядження квартир (висота стелі, забарвлення стін, радіоактивність будматеріалів, освітлення крізь вікна тощо) […]...
32. НАДІЙНІСТЬ ПРИРОДНОЇ СИСТЕМИ Екологія – охорона природи НАДІЙНІСТЬ ПРИРОДНОЇ СИСТЕМИ – здатність прир. системи типу біогеоценозу практично безкінечно функціонувати (у межах неминучих прир. флуктуацій) без різких змін структури і функції. Напр., Н. п. с. ліс. типу забезпечує збереження і діяльне функціонування лісу, у разі втрати властивості надійності ліс змінюється на пн. тундрою, на пд. – луками, степом або […]...
33. ГАЗОАНАЛІЗАТОР Екологія – охорона природи ГАЗОАНАЛІЗАТОР – прилад, за допомогою якого визначають якісний і кільк. склад суміші газів прир. чи пром. походження....
34. ІНФРАСТРУКТУРА ЕКОЛОГІЧНАА Екологія – охорона природи ІНФРАСТРУКТУРА ЕКОЛОГІЧНА – комплекс споруд, закладів, технол. систем тощо, які забезпечують умови збереження середовища життя людини (напр., очисні споруди, комунальне господарство, сфера обслуговування, дренаж, дамби, система моніторингу), а також прир. територій (заповідники, заказники, нац. і прир. парки, зелені зони, пам’ятники природи), які охороняються законом....
35. НОРМА ВИДОБУТКУ Екологія – охорона природи НОРМА ВИДОБУТКУ – 1) ліміт вилучення особин з популяції, який визначає кількість і статевовіковий стан тварин з розрахунком на підтримання прир. густоти і структури популяцій або їхньої зміни до доцільного в госп. відношенні рівня; 2) певне обмеження видобутку даного виду тварин (напр., качок окремим мисливцем за одну добу)....
36. КАРСТ Екологія – охорона природи КАРСТ, карстові явища – явища, пов’язані з розчиненням прир. водами деяких гір. порід (вапняків, гіпсів, кам’яної солі), що супроводжується утворенням комплексу поверхневих (воронки, котловани, провалля) і підземних (печер, прир. порожнин, площин, ходів, прир. колодязів тощо) Порожнин. К. впливає на циркуляцію і режим підземних і поверхневих вод (напр., зникаючі в підземних порожнинах […]...
37. РЕЖИМ ЗАКАЗНИКА Екологія – охорона природи РЕЖИМ ЗАКАЗНИКА – обмеження госп. діяльності, часткова охорона прир. комплексу, яка забезпечує збереження об’єкта (напр., популяції), групи об’єктів або ландшафту загалом. Характерною ознакою Р. з. незалежно від суворості охорони є її спрямованість на збереження або посилений розвиток одного з компонентів, що утворюють середовище, або одного з об’єктів прир. комплексу....
38. ФЕНОЛИ Екологія – охорона природи ФЕНОЛИ – орг. сполуки аром, ряду, у яких гідроксильна група (- ОН) безпосередньо сполучена з бензольним ядром. Розрізняють Ф. одноатомні (напр., фенол), двохатомні (гідрохінон, пірокатехін та ін.), багатоатомні (напр., пірогалол). У воді розчиняються лише найпростіші Ф. Використовуються як дезінфікуючі, антисептичні засоби, антиоксиданти. Ф. – важлива сировина у виробництві препаратів, пестицидів тощо. […]...
39. ЗАХВОРЮВАННЯ ЕНДЕМІЧНЕ Екологія – охорона природи ЗАХВОРЮВАННЯ ЕНДЕМІЧНЕ – захворювання, що спостерігається у людей протягом тривалого часу на певній обмеженій території і зумовлене прир. та соц. умовами. 3. е. може бути пов’язане зі стійкими прир. осередками інфекц. захворювань, тобто бути прир.-осередковим захворюванням (напр., чума), а також мати неінфекційну природу: ендемічне воло (в разі нестачі йоду у питній […]...
40. СОЛОНІСТЬ ВОДИ Екологія – охорона природи СОЛОНІСТЬ ВОДИ – градація вмісту розчинних солей у прир. воді: прісна вода – до 0,5-1 г/л, солонувата – від 1 до 3, слабкосолона – від З до 10, солона і дуже солона вода – від 10 до 50 г/л, розсіл, або ропа, – понад 50 г/л....