Захист від електромагнітних випромінювань,- Електромагнітні поля та випромінювання



Безпека життєдіяльності

2. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ПОВСЯКДЕНІШ УМОВАХ ВИРОБНИЦТВА І У ПОБУТІ

2.3. Електромагнітні поля та випромінювання

2.3.3. Захист від електромагнітних випромінювань

Для зменшення впливу ЕМП на персонал та населення, яке перебуває у зоні дії радіоелектронних засобів, потрібно вжити ряд захисних заходів. До їх числа можуть входити організаційні, інженерно-технічні та лікувально-профілактичні.

Здійснення організаційних та інженерно-технічних заходів покладено передусім на органи санітарного нагляду.

У контакті з санітарними лабораторіями підприємств та установ, які використовують джерела електромагнітного випромінювання, вони повинні вживати заходів з гігієнічної оцінки нового будівництва та реконструкції об’єктів, котрі виробляють та використовують радіозасоби, а також нових технологічних процесів та обладнання з використанням ЕМП, проводити поточний санітарний нагляд за об’єктами, які використовують джерела випромінювання, здійснювати організаційно методичну роботу з підготовки фахівців та інженерно-технічний нагляд.

Ще на стадії проектування має бути забезпечене таке взаємне розташування

опромінювальних та опромінюваних об’єктів, яке б зводило до мінімуму інтенсивність опромінення. Оскільки повністю уникнути опромінення неможливо, потрібно зменшити ймовірність проникнення людей у зони з високою інтенсивністю ЕМП, скоротити час перебування під опроміненням. Потужність джерел випромінювання мусить бути мінімально потрібною.

Виключно важливе значення мають інженерно-технічні методи та засоби захисту: колективний (група будинків, район, населений пункт), локальний (окремі будівлі, приміщення) та індивідуальний. Колективний захист спирається на розрахунок поширення радіохвиль в умовах конкретного рельєфу місцевості. Економічно найдоцільніше використовувати природні екрани – складки місцевості, лісонасадження, нежитлові будівлі. Встановивши антену на горі, можна зменшити інтенсивність ЕМП, яке опромінює населений пункт, у багато разів. Аналогічний результат дає відповідна орієнтація діаграми спрямованості, особливо високоспрямованих антен, наприклад, шляхом збільшення висоти антени. Але висока антена складніша, дорожча, менш стійка. Крім того, ефективність такого захисту зменшується з відстанню.

При захисті від випромінювання екрана має враховуватись затухання хвилі при проходженні крізь екран (наприклад, лісову смугу), а також явища на верхній та бічних стінках екрана, які збільшують інтенсивність ЕМП за екраном. Для екранування можна використовувати рослинність. Спеціальні екрани у вигляді відбиваючих і радіопоглинаючих щитів дорогі, малоефективні і використовуються дуже рідко.

Локальний захист дуже ефективний і використовується часто. Він заснований на використанні радіозахисних матеріалів, які забезпечують високе поглинання енергії випромінювання у матеріалі та віддзеркалення від його поверхні. Для екранування шляхом віддзеркалення використовують металеві листи та сітки з хорошою провідністю. Захист приміщень від зовнішніх випромінювань можна здійснити завдяки обклеюванню стін металізованими шпалерами, захисту вікон сітками, металізованими шторами. Опромінення у такому приміщенні зводиться до мінімуму, але віддзеркалене від екранів випромінювання перерозподіляється у просторі та потрапляє на інші об’єкти.

До інженерно-технічних засобів захисту також належать:

– конструктивна можливість працювати на зниженій потужності у процесі налагоджування, регулювання та профілактики;

– робота на еквівалент налагоджування;

– дистанційне керування.

Для персоналу, що обслуговує радіозасоби та перебуває на невеликій відстані, потрібно забезпечити надійний захист шляхом екранування апаратури.

Глибина проникнення ВЧ – та НВЧ – променів в екран не перевищує міліметра, тому товщину екрана вибирають із конструктивних міркувань.

Поряд із віддзеркалювальними поширені екрани із матеріалів, що поглинають випромінювання. Такі екрани повинні забезпечити узгодження з навколишнім простором, звідкіля падає випромінювання, тобто мінімально його відбивати.

Зараз існує велика кількість радіопоглинальних матеріалів як однорідного складу, так і композиційних, котрі складаються з різного розміру та форм часток діелектричних та магнітних речовин. Для відтворення електричних втрат, звичайно, використовують речовини на основі вуглецю, для магнітних – ферити. З метою кращого узгодження поглинача з навколишнім простором поверхня екрана робиться шорсткою, ребристою або у вигляді шипів.

Радіопоглинальні матеріали можуть використовуватися для захисту навколишнього середовища від ЕМП, яке генерується джерелом, що перебуває в екранованому об’єкті. Крім того, радіопоглиначами для захисту від віддзеркалення облицьовуються стіни безлунких камер – приміщень, де випробовуються випромінювальні пристрої. Радіопоглинальні матеріали використовуються в кінцевих навантаженнях, еквівалентах системах. Нарешті, поглинальні об’єкти із подібних матеріалів використовуються для зменшення пере віддзеркалення та поглинання ЕМП всередині екранованих приміщень.

Засоби індивідуального захисту використовують лише у тих випадках, коли інші захисні заходи неможливі чи недостатньо ефективні: при переході через зони збільшеної інтенсивності випромінювання, при ремонтних та налагоджувальних роботах у аварійних ситуаціях, під час короткочасного контролю та зміни інтенсивності опромінення. Такі засоби незручні в експлуатації, обмежують можливість виконання робочих операцій, погіршують гігієнічні умови. У радіочастотному діапазоні засоби індивідуального захисту базуються на принципі екранування людини з використанням відбивання та поглинання ЕМП.

Для захисту тіла використовується одяг із металізованих тканин та радіопоглинальних матеріалів. Металізована тканина складається із бавовняних чи капронових ниток, спірально обвитих металевим дротом. Таким чином, ця тканина, наче металева сітка, при відстані між нитками до 0,5 мм послаблює випромінювання не менш як на 20-30 дБ. При зшиванні деталей захисного одягу потрібно забезпечити контакт ізольованих провідників. Тому електрогерметизація швів проводиться електропровідними розчинами чи клеями, які забезпечують гальванічний контакт або збільшують ємнісний зв’язок не контактуючих проводів.

Очі захищають спеціальними окулярами зі скла з нанесеною на внутрішній бік провідною плівкою двоокису олова. Гумова оправа окулярів має запресовану металеву сітку чи обклеєна металізованою тканиною. За допомогою таких окулярів випромінювання НВЧ послаблюється на 20 – 30 дБ.

Раніше використовувані рукавички та бахили тепер вважають непотрібними, оскільки допустима величина щільності потоку енергії для рук та ніг у багато разів вища, ніж для тіла.

Колективні та індивідуальні засоби захисту можуть забезпечити тривалу безпечну роботу персоналу на радіо об’єктах.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Мінеральне живлення рослин.
Ви зараз читаєте: Захист від електромагнітних випромінювань,- Електромагнітні поля та випромінювання