Головна ⇒ 📌Довідник з валеології ⇒ Здоров’я як практична і культурологічна проблема

Здоров’я як практична і культурологічна проблема

ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
Підручник

РОЗДІЛ І

ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

1.3. Здоров’я як практична і культурологічна проблема

Дуже велике значення для здоров’я людини має її спосіб життя. Здоровий спосіб життя – це діяльність, спрямована на формування, збереження та зміцнення здоров я людей як необхідної умови для прогресивного розвитку суспільства в усіх його напрямах.

Поняття “здоровий спосіб життя” включає:

– загартування;

– достатня рухова активність;

– повноцінне раціональне харчування;

–

культура статевих відносин;

– психоемоційна сталість.

До основних складників здорового способу життя належать:

1) спосіб життя суспільства й особи;

2) рівень культури суспільства й особи;

3) валеологічний світогляд;

4) зворотні зв’язки;

5) настанова (настроєність) на довге здорове життя;

6) валеологічне та гігієнічне виховання;

7) відсутність шкідливих звичок.

Спосіб життя складається з чотирьох категорій: економічної (рівень життя), політичної (устрій життя), соціальної (якість життя) і психологічної (стиль життя).

Стиль і устрій життя значною мірою зумовлені політичним

ладом у суспільстві, історичними та релігійними традиціями, закріпленими у свідомості народу (населення), їхнім світоглядом. Рівень і якість життя залежать від характеру і способу виробництва, виробничих відносин і форм власності.

Рівень культури суспільства – це ставлення людей до власного здоров’я. Культура – це не тільки сума знань, це поведінка і сукупність моральних засад. Людині передали від попередніх поколінь знання про природу, про організм і, звичайно ж, про хвороби. Але люди дуже часто байдужі до цього, ведуть неправильний спосіб життя, що спричиняє захворювання.

Валеологічний світогляд не завжди займає перше місце порівняно з речами та іншими матеріальними благами. Звичайно, здоров’я багато в чому залежить від добробуту. Проте для багатьох людей накопичення модних і дорогих речей стало ціллю всього життя. Заради цього вони нехтують фізичним і духовним удосконаленням, гармонійним розвитком особистості, знищують природу, забруднюють навколишнє середовище, чим шкодять своєму здоров’ю і здоров’ю майбутніх поколінь.

Мотивування в основному визначає спосіб життя. Не можна стверджувати, що люди не розуміють значення здоров’я, не цінують його. Однак, на превеликий жаль, ціну здоров’я більшість усвідомлює лише тоді, коли воно значно втрачене. Тільки тоді (і то не завжди) виникає мотивування – вилікувати захворювання, стати здоровим. Для того, щоб кожна людина була зацікавлена у зміцненні свого здоров’я, важливе значення мають матеріальні стимули. Наприклад, при платному лікуванні свідомість людини та її психологія буде спрямована на зміцнення здоров’я і дотримання здорового способу життя.

Зворотні зв’язки – це важливий фактор ефективної діяльності численних безумовних і умовних реакцій, що забезпечують високу адаптацію до змінних умов зовнішнього середовища. Багато людей нерозумно і довго випробовують стійкість свого організму неправильним способом життя, алкоголем, нікотином. І тільки через десятиліття спрацьовують їхні зворотні зв’язки. Тоді вони перестають курити, зловживати хмільним, проте буває запізно.

Слід пам’ятати, що зворотні зв’язки поволі реалізуються не тільки на негативні, але й на позитивні впливи. Наприклад, ефект ранкової гімнастики, заняття фізичною культурою і гартування організму проявляються не через декілька днів, а через місяць. Люди цього не розуміють і тому, не отримавши негайного ефекту від корисних для здоров’я дій, припиняють їх. Сповільнена дія та довге не виявлення зворотних зв’язків – одна з головних причин негігієнічної поведінки людей, недооцінки здорового способу життя.

Настанова (настроєність) на довге здорове життя – категорія суб’єктивна, водночас це важливий об’єктивний чинник здоров’я. У протилежному разі людина думає тільки про хворобу, входить у неї, не мобілізує резерви свого організму – універсальні “внутрішні ліки”.

Стародавній сирійській лікар Аль Фаридж так звертався до хворого: “Дивись, нас троє: я, ти й хвороба. Якщо ти будеш на моєму боці, нам буде удвох легше подолати її”. Фокусування на здоров’я підвищує захисні сили організму, що допомагає швидкому видужанню. Дуже важливо для людини зосередити увагу на довгому здоровому житті.

Валеологічне та гігієнічне виховання. Донедавна в Україні у навчальних закладах не надавали відповідної уваги принципам і навичкам здорового способу життя. Головними джерелами знань у цій ділянці є приклад батьків і санітарна освіта. Навчити здоров’я – сьогодні

Першочергове завдання нашої школи. Виховання загальної культури здоров’я – мета глобальна, вирішити яку покликана валеологічна освіта для створення власного (індивідуального) здорового способу життя. Здоровий спосіб життя є однією з найголовніших умов та чинників формування, збереження і зміцнення здоров’я, що дає змогу багатьом людям підтримувати достатній рівень фізичного і психічного здоров’я навіть у складних екологічних і соціально-економічних умовах, забезпечує високу працездатність, добре самопочуття, ефективне пристосування до змін довкілля. Тому основним завданням виховання та навчання є сформування у дитячі та юнацькі роки валеологічного світогляду, що забезпечує гармонійний фізичний, духовний і соціальний розвиток особистості, її добре самопочуття, належну протидію захворюванням, повноцінне життя й активне довголіття.

Одним із важливих елементів самопізнання є визначення свого ставлення до так званих чинників ризику, до яких належать ті, які мають негативний вплив на здоров’я людини і можуть навіть призвести до її смерті.

Сучасна медицина виділяє більше десятка таких факторів. Є об’єктивні чинники ризику, які не залежать від людини і на які впливати неможливо, наприклад, стать, вік, раса (національність), спадковість. Наприклад, у чоловіків інфаркт міокарда трапляється частіше, ніж у жінок, у літніх людей – частіше, ніж у молодих. Якщо батьки хворіють на цукровий діабет чи гіпертонію, то ймовірність цієї недуги у їхніх дітей значно вища, ніж у сім’ях, де батьки здорові.

Але є суб’єктивні чинники ризику, що залежать від конкретної людини (суб’єкта), її світогляду, звичок, поведінки, способу життя. Якщо їх вчасно усунути, ризик захворіти і померти зменшується в десятки і навіть сотні разів.

Найпоширенішими серед молоді чинниками ризику є такі: 1) гіподинамія (недостатня рухова активність); 2) неправильне антивалеологічне) харчування і надлишок маси тіла; 3) тютюнопаління; 4) зловживання алкогольними напоями; 5) вживання наркотичних і одурманюючих (психотропних) токсичних речовин; 6) надмірний вплив стресових ситуацій.

Організм людини, як відомо, є складною біологічною відкритою системою, якій властиві процеси самоорганізації, постійного розвитку і контакту із зовнішнім середовищем. Якщо в організмі людини легко порушується рівновага, це є свідченням його нездоров’я. Межі відхилення від рівноваги бувають різними, і досі достеменно не з’ясовано, від чого залежить гомеостаз (грец. homoios – подібний і stasis – нерухомість) – спроможність організму, популяції або системи організмів підтримувати стійку динамічну рівновагу за змінних умов середовища. На сучасному рівні розвитку науки необхідне обгрунтування методик визначення кількісного і якісного здоров’я людини, механізмів реакції організму на стрес, способів його регуляції, підвищення загальної, неспецифічної резистентності (опірності) організму несприятливим впливам, підтримання гармонії людини, природи і суспільства.

Поняття “здоров’я людини” є дуже ємним і охоплює біологічні, соціальні, економічні, наукові, етичні та інші аспекти. Учені досі дискутують стосовно інтерпретації сутності цього поняття. За сучасних умов з’ясування поняття “здоров’я” є фундаментальною проблемою не лише медицини, а й екології людини. ВООЗ визначає “здоров’я людини” не лише як відсутність хвороб, а й як стан повного фізичного, душевного благополуччя. З огляду на це, більшість вчених погоджуються, що критеріями здоров’я можна вважати такі основні його елементи.

– нормальне функціонування (у біологічному розумінні) всіх систем і структур організму;

– динамічна рівновага між людським організмом і довкіллям;

– здатність людини до виконання основних соціальних функцій, до продуктивної праці;

– адаптивність (здатність пристосовуватися) людського організму до змінних умов середовища;

– відсутність хвороби чи будь-яких ознак захворювання;

– фізичне, духовне, соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил.

Ці основні ознаки повністю не вичерпують усієї різноманітності критеріїв оцінювання здоров’я людини, але охоплюють основні передумови гармонійної життєдіяльності.

Попри те, що сучасні технології дають змогу ефективно впливати на розумовий розвиток шляхом дії на мозок ембріона, контролювати спадковість, здійснювати “імунізацію” організму проти бактерицидних і вірусних інфекцій, радіоактивного випромінювання, регулювати настрій, знижувати втомлюваність, підвищувати природну опірність організму до інфекцій, відновлювати його природні захисні функції, не втрачає своєї актуальності проблема раціональної організації життя у злагоді з собою і навколишнім світом. Очевидно, саме в цих координатах вирішуватиметься і проблема здоров’я людини – збереження і розвитку її психічних, фізіологічних і біологічних здатностей, оптимальної працездатності, соціальної зайнятості за максимальної тривалості життя. Значною мірою залежачи від спадкових факторів, воно є результатом взаємодії людини з довкіллям.

Як уже зазначалося, здоров’я населення в цілому й здоров’я груп людей (суспільне здоров’я) визначається комплексом показників: народжуваністю, смертністю, дитячою смертністю, захворюваністю, рівнем фізичного розвитку людей, середньою тривалістю життя тощо. Єдиного критерію, на основі якого можна робити висновок про стан здоров’я жителів тієї чи іншої країни, не існує. Навіть показник середньої тривалості життя без урахування комплексних соціально-біологічних досліджень ще не досить визначальний для такої оцінки.

Здоров’я людей залежить не тільки від медицини й охорони здоров’я, а й від впливу складного комплексу природних і соціально-економічних умов життя. Тому здоров’я народу повинне бути головною “візитною карткою” соціально-економічної та культурної зрілості країни. Наука про здоров’я людини повинна бути інтегральною, формуватися на стику екології, біології, медицини, психології, педагогіки та інших наук.