РАЦІОНАЛЬНІСТЬ

Related posts:

1. АВТОНОМІЯ Культурологічний словник АВТОНОМІЯ (від грец. autos – сам та nomos закон) – відносна незалежність, внутрішнє почуття залежності особистості лише від самої себе, здатність певною мірою керувати подіями, які впливають на її власне життя....
2. ФРУСТРАЦІЯ Культурологічний словник ФРУСТРАЦІЯ (лат. обман, невдача, марне сподівання) – блокування цілеспрямованої поведінки і пов’язані з ним негативні почуття – досади, гніву, жалю, ненависті, розпачу тощо....
3. ЛІДЕР Культурологічний словник ЛІДЕР (англ. leader, від lead – вести, керувати) – 1) Керівник політичної партії, групи тощо. 2) Особа, що йде першою у якому-не-будь змаганні....
4. КОМПЛЕКС МЕНШОВАРТОСТІ Культурологічний словник КОМПЛЕКС МЕНШОВАРТОСТІ – глибоке всеохоплююче почуття власної неповноцінності порівняно з іншими людьми. Часто супроводжується дефективними, помилковими установками і поведінкою....
5. Раціональність економічна Раціональність економічна – розсудлива (розумна) діяльність суб’єктів господарювання, спрямована на ефективне використання наявних у них ресурсів з метою оптимального досягнення поставленої мети. Розрізняють P. e. обмежену (за якої суб’єкти господарювання не займаються детальними і тривалими розрахунками для досягнення поставленої мети, наприклад, привласнення найбільших прибутків, а керуються інтуїцією, емпіричними правилами тощо) і повну (передбачає всебічне і […]...
6. Посткласична раціональність і проблема відкритого суспільства Філософія світ людини Свідомість та самосвідомість як даність та як проблема Посткласична раціональність і проблема відкритого суспільства На загальному тлі побутування старих та нових форм знеособлення, викривлення соціуму і гримас культури проблема створення й відтворення прийнятного й прогресивного щодо індивіда соціокультурного середовища, а в ідеалі – й такого, що стимулює його творчий потенціал, – це […]...
7. КУЛЬТУРА СВІТОВА Культурологічний словник КУЛЬТУРА СВІТОВА – це вікова сукупність культур цілісного світу, що визначається власною системою загальнолюдських цінностей і залежно від умов розвитку конкретизується і розгалужується на певні рівні якісного і кількісного характеру, акумулює, відсортовує і розвиває найкращі риси національних культур....
8. ДОГМА Культурологічний словник ДОГМА – 1) У стародавній і середньовічній філософії – основні положення того чи іншого вчення, яке приймається без доказів. У релігії – положення, що видаються за вічні, незмінні, “богом дані” істини. 2) Поняття, ідеї, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов....
9. ПРОФЕСІЙНА МОБІЛЬНІСТЬ Культурологічний словник ПРОФЕСІЙНА МОБІЛЬНІСТЬ – здатність змінювати різновид праці, переключатися на інші різновиди діяльності....
10. АКСІОМАТИКА Культурологічний словник АКСІОМАТИКА (грец. аксіома – значиме, прийняте положення) – спосіб побудови теорії, за яким деякі істинні положення обирають як вихідні (аксіоми), а потім за допомогою логіки виводять та доводять решту положень (теорем) цієї теорії....
11. КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ Культурологічний словник КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ (від лат. communico – з’єдную, повідомляю) – риса особистості, яка відображає її здатність до спілкування з іншими людьми....
12. ДУХОВНІСТЬ Культурологічний словник ДУХОВНІСТЬ – індивідуальна здатність до світо – і самопізнання, орієнтованість особистості діяти “для інших”, пошук нею моральних абсолютів....
13. ІНТЕЛЕКТ Культурологічний словник ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectus – розуміння, розсудок, пізнання) – розум, здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів....
14. АСКРИПТИВНИЙ СТАТУС Культурологічний словник АСКРИПТИВНИЙ СТАТУС (від лат. описувати та стан, становище, положення) – приписаний статус....
15. ЕМОЦІЇ Культурологічний словник ЕМОЦІЇ (від франц. еmotion – хвилювання, збудження) – реакції людини і тварин на дії внутрішніх і зовнішніх подразників, які мають яскраво виражене суб’єктивне забарвлення й охоплюють усі види чутливості і переживань. Завдяки Е. люди не лише відчувають, сприймають, уявляють чи розуміють навколишню дійсність, а й переживають її. Сукупність Е. і почуттів становить емоційну […]...
16. ЕКОНОМІЧНА СВІДОМІСТЬ ЛЮДИНИ Культурологічний словник ЕКОНОМІЧНА СВІДОМІСТЬ ЛЮДИНИ – здатність людини пізнавати, відображати і узагальнювати економічну дійсність, передбачати і прогнозувати розвиток економічних процесів....
17. ЗДАТНІСТЬ Культурологічний словник ЗДАТНІСТЬ – властивість індивіда, яка визначає його можливість, спроможність, нахил до виконання певної діяльності, наприклад здатність до навчання, здатність до трудової діяльності (професійна придатність) тощо. З. зумовлюється рівнем знань, здібностей, умінь, навичок, особистісними якостями (риси характеру і темперамент, особливості емоційно-вольової сфери). 3. опосередкована умовами діяльності і вимогами соціального оточення. 3. не є чимось […]...
18. НЕОТОМІЗМ Культурологічний словник НЕОТОМІЗМ (від neo – новий і томізм) – філософське вчення католицизму, яке відтворює головні положення схоластичного вчення Томи Аквінського (Аквіната)....
19. АКОМОДАЦІЯ, АСИМІЛЯЦІЯ Культурологічний словник АКОМОДАЦІЯ, АСИМІЛЯЦІЯ (лат. відповідно, пристосування та уподібнення, схожість) – вихідні категорії у теорії швейцарського психолога Ж. Піаже. В них відображено здатність організму, завдяки якій він опановує середовище і водночас пристосовується до нього....
20. СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС Культурологічний словник СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС (лат. стан, положення) – становище особистості в суспільстві, що встановлюється в термінах прав, обов’язків, привілеїв та свобод, які вона отримує завдяки своєму становищу....
21. ІНТЕРСУБ’ЄКТИВНІСТЬ Культурологічний словник ІНТЕРСУБ’ЄКТИВНІСТЬ (від лат. між та люди) – специфічна, особлива спільність між суб’єктами дії, умов, одна із вад взаєморозуміння та взаємодії, сфера спільних для суб’єктів значень та смислів....
22. ЕМПАТІЯ Культурологічний словник ЕМПАТІЯ (англ. empathy – співчуття, співпереживання) – здатність людини до співпереживання і співчуття, розуміння внутрішніх станів іншої особи. Процес Е. є в основному інтелектуальним за своїм змістом....
23. СТРЕС Культурологічний словник СТРЕС (від англ. stress – напруга) – емоційний стан організму; виникає у напружених обставинах. У стресовому стані людина припускається помилок у розподілі і переключенні уваги, у неї порушується перебіг пізнавальних процесів (сприймання, пам’ять, мислення), спостерігається розладнання координації рухів, неадекватність емоційних реакцій, дезорганізація і гальмування всієї діяльності. Тільки міцно сформовані навички і сталі звички […]...
24. ДОГМАТ Культурологічний словник ДОГМАТ (від грец. думка, вчення) – основне положення віровчення, яке визначається незаперечною істиною, має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці. Вимога беззастережного визнання Д., сліпого прийняття їх на віру – серед головних вимог християнської церкви....
25. ОРИГІНАЛЬНІСТЬ Культурологічний словник ОРИГІНАЛЬНІСТЬ (від лат. – первісний, природжений) – морально-психологічна риса особистості, означає її несхожість на інших, неповторність, самобутність духовного світу. Психологія вивчає О. як індивідуальну рису, яка характеризує здатність до творчості, до нового, незвичного, такого, що не зустрічалося раніше у змісті людського пізнання і практичної діяльності....
26. КОНЦЕПЦІЯ Культурологічний словник КОНЦЕПЦІЯ (від лат. conceptio – сприйняття) – 1) Система поглядів на певні явища, спосіб тлумачення явищ, дій, розуміння теорії. 2) Форма і засіб наукового пізнання, що є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї, теорії; науково обгрунтоване і логічно доведене вираження основного змісту теорії, але на відміну від теорії воно ще не може бути […]...
27. ФУНДАМЕНТАЛІЗМ Культурологічний словник ФУНДАМЕНТАЛІЗМ – ідейна течія, що виникла на поч. ХХ ст. як реакція на ліберальні зміни в протестантистській теології. Прихильники Ф. виступили з критикою будь-яких релігійних новацій та світських теорій, що здатні підірвати релігійну віру. Ф. поширив вплив на інші протестантистські течії не лише в Америці, а й у Європі. Нині має міжконфесійний характер. […]...
28. ДИСЦИПЛІНАРНИЙ Культурологічний словник ДИСЦИПЛІНАРНИЙ – той, що стосується дисципліни; д. проступок – проступок, стягнення за який накладається в порядку службової підлеглості; д. статут – офіційне положення, що визначає основи 100 військової дисципліни; д. батальйон – особлива військова частина, в якій відбувають покарання засуджені військовослужбовці....
29. ЕМПАТІЙНА КУЛЬТУРА Культурологічний словник ЕМПАТІЙНА КУЛЬТУРА (від англ. empathy – співчуття, співпереживання) – сукупність знань, переконань, вмінь і навичок, які характеризують здатність однієї людини підтримувати почуття іншої таким чином, щоб у процесі співпереживання дане почуття, залежно від його змісту, форми, часу, необхідності, ставало глибшим або нейтралізувалося....
30. ДУХ Культурологічний словник ДУХ – у релігії та міфології надприродна сутність, яка уособлює людські мислення, свідомість, психічні здібності. У релігійному та ідеалістичному світогляді Д. розглядається як первинне щодо природи. У релігіях під Д. розуміється особливий нематеріальний початок, розумний і самодостатній, тобто божество. Звідси походить і положення християнського віровчення про третю іпостась святої Трійці – Дух Святий....
31. САМОПІЗНАННЯ Культурологічний словник САМОПІЗНАННЯ – дослідження, пізнання самого себе. Здатність до С. притаманна лише людині; здійснюється зрештою за допомогою розуму. Складність С. полягає в його орієнтованості на саму людину, на її внутрішній світ, багатий суб’єктивним, індивідуально-самобутнім. Елементарні форми С. виявляються уже в ранньому дитячому віці. С. нарощується одночасно з розумовим розвитком дитини. С. необхідне для правильної […]...
32. НАМІР Культурологічний словник НАМІР – рішення людини виконати певну дію і домогтися певного наслідку. Н. пов’язаний з волею, він сам є вольовою установкою для людини. В цьому випадку Н. виступає як певне спонукання, що формується на грунті осмислення людиною мети і завдань, які стоять перед нею. Н. може реалізуватися в конкретних ділах. Показником соціальної активності особи […]...
33. ТЕЗАУРУС Культурологічний словник ТЕЗАУРУС (від грец. скарб) – сукупність понять з певної галузі науки, нагромаджених людиною чи колективом. У вузькому розумінні – словник для пошуку слів якоїсь мови за їхнім змістом....
34. САМОРЕГУЛЯЦІЯ Культурологічний словник САМОРЕГУЛЯЦІЯ – здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та власних психічних процесів. С. існує як процес регулювання окремих видів людської активності або діяльності в цілому: побудова рухів та дій відповідно до виконавчих і тренувальних задач; свідоме чи довільне підпорядкування власних вчинків і поведінки моральним вимогам, велінням обов’язку, […]...
35. АРГУМЕНТ Культурологічний словник АРГУМЕНТ (лат. argumentum – досвід) – 1) Підстава, доказ, які наводять для обгрунтування, підтвердження чогось. 2) У логіці – істинне судження, довід, за допомогою якого в процесі логічного доведення встановлюють істинність тези. При доведенні А. можуть бути факти, закони науки, теорії, аксіоми, теореми, визначення тощо, тобто положення, істинність яких вважається безумовною. 3) У […]...
36. ЩАСТЯ Культурологічний словник ЩАСТЯ – 1) Поняття моральної свідомості, що означає такий стан людини, який найбільше відповідає внутрішній задоволеності повнотою й осмисленістю життя, здійсненням свого людського призначення. Щ. є чуттєво-емоційною формою ідеалу. Поняття “Щ.” не лише характеризує певне конкретне об’єктивне положення чи суб’єктивний стан людини, а й виражає уявлення про те, якими повинні бути життя і […]...
37. КРЕАТИВНИЙ Культурологічний словник КРЕАТИВНИЙ (від лат. creatus – такий, що створює) – творчий....
38. ІНТЕГРАТИВНИЙ Культурологічний словник ІНТЕГРАТИВНИЙ – той, що сприяє об’єднанню та згуртуванню (див. Інтеграція)....
39. МАТРИМОНІАЛЬНИЙ Культурологічний словник МАТРИМОНІАЛЬНИЙ (лат. matrimonialis, шлюб) – пов’язаний зі шлюбом....
40. УНІВЕРСАЛІЗМ Культурологічний словник УНІВЕРСАЛІЗМ – методологічна позиція, яка передбачає наявність вселюдських феноменів....