АФРИКА. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Розділ 2. Регіони і країни світу.
Тема 5. Країни Африки, Австралія та Океанія
У цій темі ви познайомитеся з особливостями господарського розвитку країн Африки, Австралії та Океанії, їхніми здобутками і проблемами, а також дізнаєтеся про цікаві сторінки з історії формування і розвитку держав цих регіонів. Африка є одним з найбільших у світі за площею і кількістю населення регіоном, на карті якого можна побачити понад 50 великих і малих держав зі своєю історією і традиціями, що суттєво відрізняються від європейських. Країни регіону мають
Австралія і Океанія – це найвіддаленіший регіон, який розвивається в тісній співдружності з найближчими сусідами – країнами Азії. Тому часто Австралію і Океанію асоціюють з Азійсько-Тихоокеанським регіоном світу. До його складу входить унікальна держава, що займає повністю увесь континент, і кілька молодих держав, розташованих на островах і архіпелагах Тихого океану.
§ 46. АФРИКА. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Загальні відомості. Африка розмістилася
Мал. 135. Каїр – столиця Єгипту і культурний центр арабського світу
В Африці розташовано 53 держави, що суттєво відрізняються одна від одної та від інших країн світу. Нині більшість країн континенту перебуває на рівні розвитку періоду неоліту, а незначна частка країн має постіндустріальний рівень розвитку. Для африканських країн характерна примітивна структура господарства і незначні обсяги виробництва, загальна економічна відсталість і нерозвиненість. Транспортна система на континенті за загальним напрямком і малюнком мережі доріг і за технічним станом рухомого складу успадкувала колоніальні риси.
Політична карта. Африка політично наймолодший регіон світу. Нині на її політичній карті за формою державного правління переважають республіки. Вони мають різне політичне спрямування, віросповідання, мову, що часто відображено в їхніх офіційних назвах. Так, назва Демократична Республіка Конго вказує на демократичний вибір країни, а Арабська Республіка Єгипет (мал. 135) підкреслює етнічне походження та релігійну прихильність.
Лише три країни регіону є монархіями. Це – Королівство Лесото, Королівство Свазіленд, Королівство Марокко. За державним устроєм більшість держав на континенті унітарні, але є й федерації. Найбільші з них – це Нігерія та Ефіопія.
Між африканськими державами підтримуються політичні, економічні, культурні зв’язки. Африканські держави входять до ООН та Африканського Союзу. Проте в багатьох країнах часто виникають внутрішні міжусобні конфлікти і війни. Найнестабільнішими державами є Судан, Зімбабве, Сомалі, Гвінея, Центральноафриканська Республіка, Чад, Уганда, Руанда, Ефіопія, Малаві, Нігерія.
Реалії сьогодення
Африканська інтеграція. У вересні 1999 р. за ініціативою лівійського лідера М. Каддафі була створена Організація Африканської Єдності (ОАЄ), яка об’єднала 53 держави, а в липні 2002 р. вона була офіційно перетворена на Африканський Союз. Головними його завданнями є сприяння політичній і соціально-економічній інтеграції континенту; просування і захист інтересів населення Африки у світі; досягнення миру і безпеки на континенті; сприяння розвитку демократії в африканських країнах. До Африканського Союзу нині не входить Марокко на знак протесту проти прийняття до його складу Західної Сахари, яку Марокко вважає своєю територією.
Природні умови і ресурси. Африканський регіон – один з найкраще забезпечених регіонів світу. Тут зосереджені різноманітні мінерально – сировинні ресурси. Серед інших регіонів Африка посідає перше місце за запасами марганцю, бокситів, хромітів, кобальту, ванадію, металів платинової групи, золота, алмазів; друге – за запасами міді, урану, берилію, азбесту, графіту; третє – за запасами нафти, газу, залізної руди. Значними й здебільшого високорентабельними є поклади титану, вольфраму, танталу, літію, вісмуту, ніобію, цезію, тобто особливо цінної і важливої для високих технологій сировини, а також олова і дорогоцінних мінералів. Зберігаються значні темпи зростання розвіданих покладів корисних копалин.
У приекваторіальній частині Африки ростуть вологі екваторіальні ліси – потужні рослинні ресурси. Майже третина континенту – це пустелі, малопридатні для господарського освоєння. Близько половини площі охоплено саванами, які використовують під сільськогосподарські угіддя, зокрема пасовища (мал. 136). Розорані землі зосереджені переважно в долинах річок і навколо озер. Сприятливі умови для землеробства характерні також для прибережних рівнин, зокрема для Середземномор’я та південної окраїни материка.
Отже, загалом африканський регіон має значні грунтово-рослинні ресурси. За розмірами оброблюваної поверхні на одного мешканця (0,6 га) Африка значно випереджає такий аграрний субрегіон, як Південно-Східна Азія (0,2 га), і Латинську Америку (0,4 га). Хоча відносна природна родючість землі тут невисока, Африканський континент
Мал.136. Скотарі народу масаї
Мал. 137. Населення Африки: народжуваність (а), грамотність (б), річний ВВП на душу населення (в)
Міг би забезпечити продовольством майже 1,5 млрд осіб. Проте екстенсивний характер виробництва, примітивна агротехніка, архаїчні форми аграрних відносин призвели до загострення саме продовольчої проблеми в більшості африканських країн.
Народонаселення і культура. Населення на континенті зростає швидше, ніж будь – де. Середній показник приросту населення становить 2,4 %о, що вдвічі перевищує середній світовий показник. Причиною цього є збереження традиції ранніх шлюбів та багатодітних сімей. Абсолютний світовий рекорд належить Республіці Нігер, де щорічно населення зростає на 3,9 %.
У віковій структурі дуже високою є частка дітей. На цю групу (до 15 років) припадає в середньому по африканському регіону 41 % населення, натомість середній показник людей похилого віку (більше 65 років) – усього 3 %. Це, з одного боку, підтверджує факт високого природного приросту, а з іншого, вказує на низьку тривалість життя населення в Африці (пересічно 53-55 років). Причиною цього є загалом низький рівень життя населення в регіоні (мал. 137).
Попри швидке зростання кількості населення, Африка залишається порівняно малолюдною. Більшість її мешканців зосереджена вздовж узбережжя морів, річок, навколо східних озер і на півдні регіону. Переважає сільське населення (понад 62 %). Проте в окремих країнах, як-от Джибуті, Габон і Лівія, спостерігається висока частка міського населення, відповідно 87 % , 84 % та 77 % .
Серед інших особливостей населення Африки – значна етнічна строкатість. Населення континенту належить до кількох мовних сімей: семіто-хамітська (афро – азійська) мовна сім’я з арабською мовою в основі; ніло-сахарська мовна сім’я; нігеро – кордофанська. На окремих територіях трапляються представники індоєвропейської сім’ї. За твердженнями демографів, в Африці налічують понад 3,5 тис. етносів.
Мал. 138. Середньовічне місто Тімбукту (1) і водоспад Вікторія (2) – унікальні культурні й природні об’єкти Африки, що належать до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
Особливості народів і націй
Африка – регіон багатомовності. Найпоширенішими мовами є арабська, англійська, французька. Існує ще щонайменше 85 мов, кожна з яких має понад один мільйон носіїв. Різноманітний етнічний склад робить населення Африки неповторним щодо своїх традицій, звичаїв, способу життя, культури. Країни континенту насичені унікальними природними й культурними об’єктами, 91 з яких занесено до Списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Це, наприклад, середньовічні столиці в Марокко – Фес, Марракеш і Мекнес, руїни Карфагена і Керкуана в Тунісі, пам’ятки Абу-Самбель в Єгипті, центри середньовічних міст Дженне і Тімбукту в Малі, культурний ландшафт Сукура в Нігерії, церкви Лалібели, висічені в скелях Ефіопії та ін. (мал. 138).
В Африці збільшується кількість великих міст. Незважаючи на те, що чисельність населення в них суттєво менша, ніж у найбільших мегаполісах світу, темпи урбанізації дуже високі. Спостерігається значна міграція населення до міст, де гостро проявляється контрастність рівня життя. У містах спостерігається підвищена частка чоловічого населення.
Проблема
Майже половина населення Африки живе менше ніж на один долар в день. У більшості країн немає обов’язкової освіти, не вистачає вчителів і підручників. Галузь охорони здоров’я розвинута слабо і бореться переважно з наслідками недоїдання та інфекційними хворобами – малярією, черевним тифом, дизентерією. Південніше Сахари багато хворих на СНІД і тих, які мають BIЛ-інфекцію. Як ці соціальні виклики на Африканському континенті можна подолати? Запропонуйте найефективніші, на вашу думку, заходи, які сприятимуть поліпшенню ситуації в країнах Африки.
Зайнятість загалом в африканському регіоні невисока, тому в багатьох країнах люди не мають роботи й виживають лише завдяки іноземній допомозі. Така ситуація змушує їх емігрувати (легально, а здебільшого нелегально) до Європи та Америки.
Мал. 139. Структура зайнятості населення в африканських країнах за
Галузями господарства, %
Селяни займаються малопродуктивним і низькотоварним виробництвом, міські жителі працюють за наймом. Структура зайнятості населення суттєво відрізняється між країнами (мал. 139).
Особливості африканської моделі господарства. За галузевою структурою господарства переважна більшість країн Африки належить до аграрних, деякі – до аграрно-індустріальних. Відносно високого рівня індустріалізації, крім ПАР, досягли Маврикій і Республіка Сейшельські Острови – невеличкі держави, яким вдалося ефективно використати зовнішні чинники розвитку, зокрема інвестиції іноземного капіталу.
Реалії сьогодення
День індустріалізації Африки. За ініціативою ООН цей день відзначають щорічно, починаючи з 1990 p., 20 листопада. Головною метою проведення Дня є підтримка міжнародним співтовариством стійкого промислового розвитку африканських країн, який відбувається дуже повільно і складно. Африка відстає від усіх інших регіонів щодо промислового зростання і забезпечення зайнятості в цьому секторі економіки. За останні 15 років частка Африки у світовому промисловому виробництві не змінилася і становить 1 %.
У господарському розвитку країн спостерігаються значні контрасти між Північною Африкою та Африкою, розташованою південніше Сахари. У більшості країн зберігається відстала структура господарства зі слабким розвитком обробної промисловості та низькопродуктивним сільським господарством. Розвинуті переважно гірничодобувна галузь, яка в багатьох країнах складає єдині статті експорту і валютних надходжень, тому такі країни дуже залежать від світового ринку.
Частка сільського господарства в країнах на південь від Сахари становить пересічно понад 40 % від ВВП, промисловості – більше 20 %, а сфери послуг – близько 39 %. У країнах Північної Африки відповідні показники становлять у сільському господарстві – близько 15 % , у промисловості – близько 35 % , у сфері послуг – понад 50 % .
Характерною рисою господарства африканських країн є його багатоукладність. Провідну роль у розбудові національних господарств окремих африканських країн відіграє державний сектор економіки. Він має значні позиції в Алжирі, Анголі, Габоні, Заїрі, Замбії, Єгипті, Нігерії, Сенегалі, Тунісі та інших країнах.
Прогноз
Економічна і Соціальна Рада ООН зауважує, що в Африці стало легше займатися підприємницькою діяльністю, бо в останні роки в 28 країнах континенту здійснювалися різноманітні реформи. Це дало можливість Африці в 2008 р. у регіональному рейтингу посісти третє місце у світі після Європи і Центральної Азії. Три африканські країни – Сенегал, Буркіна-Фасо і Ботсвана – увійшли в першу десятку країн, що здійснюють реформи в сфері підприємництва. За оцінками експертів, реформи, проведені у державах Африки, стимулюватимуть, незважаючи на світову фінансову кризу, подальше зростання макроекономічних показників, яке було суттєвим у попередні роки.
Зовнішньоекономічна діяльність. Країни Африки намагаються брати активну участь у зовнішньоекономічній діяльності переважно в процесі зовнішньої торгівлі, частка якої у світі незначна (1,5 %). Спочатку з континенту вивозилася рослинна сировина та дорогоцінні метали, пізніше нафта та інші мінеральні ресурси. Розвинуті країни отримують з країн Африки до 93 % алмазів, близько 80 % кобальту і золота, 30 % – фосфатів, 27 % – міді.
Іноземні інвестиції вкладаються здебільшого у видобуток нафти, енергетику і банківську справу. Наприклад, Південна Африка є країною значного за обсягом іноземного капіталу. Присутній він також у Заїрі, Нігерії, Габоні, Кенії, Кот-д’ Івуарі. Значна частка цього капіталу йде на кредити, які досягли суми, що дорівнює близько 90 % річного ВВП усіх африканських країн.
Країни африканського регіону є для України важливим напрямом для подальшого нарощування економічного співробітництва, ринком збуту промислових і продовольчих товарів, обладнання і надання різноманітних послуг. Водночас цей регіон потребує участі України в науково-технічному співробітництві, наданні освітніх медичних послуг, участі в різних миротворчих місіях тощо. Найбільш важливими та перспективними для України є взаємовідносини з африканськими країнами в таких сферах, як: нафтогазова промисловість, металургійний комплекс, авіаційна промисловість, будівництво, банківська сфера та ін. Партнерами в зовнішньоекономічній діяльності України є здебільшого Лівія та Єгипет.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Африканський регіон займає 1/5 площі суходолу, із чисельністю населення близько 1 млрд осіб. У регіоні 52 держави, переважають за формою державного правління республіки.
За наявністю основних природних ресурсів африканський макрорегіон – один із найкраще забезпечених регіонів світу.
Африка – це регіон високих темпів приросту населення, яке проживає переважно в сільській місцевості, низької густоти населення і значної етнічної строкатості.
3а галузевою структурою господарства переважна більшість країн Африки належить до аграрних та аграрно-індустріальних з багатоукладністю господарства.
Частка країн Африки у зовнішній торгівлі незначна, вони постачають на світовий ринок сировину й сільськогосподарські товари.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...