АМФІБІАЛЬНІСТЬ

Related posts:

1. АМФІБІОНТИ Екологія – охорона природи АМФІБІОНТИ – організми, пристосовані до життя у воді і на суходолі. Серед хребетних тварин це – амфібії, які на стадії личинки дихають зябрами, а в дорослому віці – легенями, через шкіру і слизову оболонку рота. Серед рослин – водорості припливно-відпливної зони, а також рис, стрілолист та ін....
2. ГАЗОСТІЙКІСТЬ Екологія – охорона природи ГАЗОСТІЙКІСТЬ – здатність організмів та їхніх угруповань зберігати життєздатність в умовах забруднення середовища токс. газами (сірчистий ангідрид, фтор, хлороводень тощо), які, як правило, не входять до складу повітря....
3. ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність багатьох видів рослин зберігати життєздатність в умовах забруднення середовища токс. газами. Забезпечується їхніми анат.-морф., фізіол. та біохім. особливостями, що здійснюють ефективну метаболічну деградацію та окиснювальну детоксикацію домішок, що надходять....
4. АЕРОБІОС Екологія – охорона природи АЕРОБІОС – сукупність аеро-біонтів – організмів, що мешкають на суходолі, тобто наземних організмів....
5. МАСКУВАННЯ Екологія – охорона природи МАСКУВАННЯ – здатність організму ховатися на тлі навколишнього середовища завдяки особливостям свого забарвлення (забарвлення тварини зливається з піщаним грунтом, корою дерев і гілок, листками тощо). Це дає змогу тваринам робитися непомітними для ворогів або жертви. Найчастіше трапляється у комах; є окремою формою мімікрії. Див. також Криптизм....
6. ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ Екологія – охорона природи ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ – 1) здатність особин будь-якого виду, в т. ч. й людини, вижити до певного моменту життєвого циклу, напр. до початку періоду розмноження; 2) генотипно зумовлена здатність певної особини (або популяції) будь-якого виду, в т. ч. й людини, жити і давати потомство....
7. ГЕЛІОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ГЕЛІОФІЛЬНІСТЬ – відношення живих організмів до світла. Серед рослин розрізняють світлолюбні (геліофіти); тіневитривалі (умбропатієнти); затінкові (сціофіти); які не потребують світла (напр., багато грибів і бактерій). Тваринам також властива Г. у тій чи іншій мірі....
8. ХОЛОДОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи ХОЛОДОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність рослин витримувати тривалий вплив низьких позитивних т-р (від 1 до 10 С) навколишнього середовища. X. р. властива рослинам помірної зони (напр., ячмінь, овес, горох та ін.). Визначається здатністю рослин у період охолодження відповідно перебудовувати власний обмін речовин, зберігати структуру цитоплазми і норм, функціонування ферментних систем. X. р. […]...
9. ЖАРОСТІЙКІСТЬ Екологія – охорона природи ЖАРОСТІЙКІСТЬ – здатність конструкцій та матеріалів зберігати або незначною мірою змінювати свої мех. властивості за високих т-р....
10. САМООЧИЩЕННЯ ПРИРОДНИХ ВОД Екологія – охорона природи САМООЧИЩЕННЯ ПРИРОДНИХ ВОД – здатність водяних організмів розкладати орг. речовини, що містяться у воді. Головну роль у С. п. в. відіграє вміст у воді кисню, адже всі процеси розкладання відбуваються з його поглинанням....
11. СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ – здатність екосистеми зберігати свою структуру і функц. особливості під час дії зовн. чинників....
12. ОПТИМУМ ЕКОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ОПТИМУМ ЕКОЛОГІЧНИЙ -1) умови, за яких спостерігається найкраща життєздатність виду (пристосованість до екологічних чинників, здатність до розмноження, переважання в міжвидових взаємовідносинах тощо); 2) динамічно-балансове поєднання компонентів середовища, яке забезпечує в межах їхніх прир. цикл, коливань рівновагу в екосистемі....
13. МЕРЗЛОТА БАГАТОРІЧНА Екологія – охорона природи МЕРЗЛОТА БАГАТОРІЧНА, мерзлота “вічна” – верхній шар гір. порід, що характеризується багаторічним циклом промерзання та відтавання, з нульовою чи мінусовою т-рою, що безперервно зберігається століттями та тисячоліттями. М. б. поширена в зоні арктичних пустель, а також у тундровій зоні та зоні тайги. Вміст льоду в М. б. іноді досягає 90%....
14. АМПЛІФІКАЦІЯ Екологія – охорона природи АМПЛІФІКАЦІЯ – здатність організму нейтралізувати (зрівноважити) зовн. вплив на нього....
15. ОРГАНІЗМИ ГОМОЙОТЕРМНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ГОМОЙОТЕРМНІ, організми ендотермні – птахи та ссавці, у яких теплота, що продукується в процесі їх метаболізму, є джерелом підвищення т-ри їхнього тіла та підтримання її на сталому рівні незалежно від т-ри навколишнього середовища. За рахунок цього багато тварин здатні жити при т-рах нижче нуля (ластоногі, пінгвіни, північний олень, білий ведмідь […]...
16. ГІПОКСІЯ Екологія – охорона природи ГІПОКСІЯ – зниження вмісту кисню у тканинах організму. Хворобливий стан, що виникає в разі Г., зумовлюється тим, що інтенсивність надходження кисню до тканин організму чи здатність тканин використовувати його нижча, ніж їх потреба в ньому....
17. НАФТА Екологія – охорона природи НАФТА – викопне паливо, що складається з вуглеводнів. З Н. отримують паливо для транспортних засобів – бензин, дизельне пальне, а також мазут. Добування, перевезення та переробка Н. призводять до того, що щорічно у Світовий океан потрапляє близько 6 млн т Н. Наслідком цього є тривалі збитки, що завдаються тваринному та рослинному […]...
18. ДЕЛЬТА Екологія – охорона природи ДЕЛЬТА – низовинна ділянка суходолу в гирлі річки, утворена річковими наносами, розчленована мережею рукавів і проток, гирлова ділянка річки, що включає водостоки та водойми. Часто характеризується високою біол. продуктивністю (як у воді, так і на суходолі). Д. Дунаю – 5,6 тис. км2 (у межах України – 1,2 тис. км2), Амазонки – […]...
19. ВОДОЙМА РЕКРЕАЦІЙНА Екологія – охорона природи ВОДОЙМА РЕКРЕАЦІЙНА – будь-який водний об’єкт, який використовується як місце відпочинку на воді (човновий, байдарковий, парусний спорт, туризм і прогулянки), з упорядкованими берегами. Крім ставків, озер, водосховищ і морів до В. р. належать також водостоки....
20. СТІЙКІСТЬ ФІТОЦЕНОЗІВ Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ ФІТОЦЕНОЗІВ – 1) стабільність структури фітоценозів, їхньої замкненості, відновлюваності особин, балансу енергії та колообігу речовин; 2) здатність фітоценозів зберігати власну структуру та функц. особливості під дією зовн. чинників....
21. ОРГАНІЧНИЙ СВІТ Екологія – охорона природи ОРГАНІЧНИЙ СВІТ – жива природа, сукупність живих організмів, що населяють біосферу Землі. Відомо більше 1 млн видів тварин та близько 500 тис. видів рослин, які мешкають у воді, на землі, в грунті, повітрі та в інших організмах....
22. ЗРІЛІСТЬ ОСОБИНИ Екологія – охорона природи ЗРІЛІСТЬ ОСОБИНИ – здатність особини до розмноження, як правило, в разі досягнення нею морфол. та психофізіол. характеристик дорослого організму....
23. МУТАГЕННІСТЬ Екологія – охорона природи МУТАГЕННІСТЬ – здатність того чи іншого чинника (температури, різних випромінювань, хім. сполук тощо) спричинювати раптові спадкові зміни організму – мутації....
24. АДАПТОГЕНИ Екологія – охорона природи АДАПТОГЕНИ – речовини переважно рослинного походження, які підвищують пристосувальну здатність організму до впливу певних чинників (напр., настоянки ехінацеї пурпурової, елеутерококу)....
25. БУФЕРНІСТЬ ГРУНТУ Екологія – охорона природи БУФЕРНІСТЬ ГРУНТУ – здатність грунту зберігати кислотність (реакцію) середовища практично сталою під дією кислот і лугів. Так, чорноземи мають буферність 5-8 (буферність піску дорівнює 1). Один із важливих показників стабільності ценоекосистем....
26. МАНГРОВІ ЛІСИ Екологія – охорона природи МАНГРОВІ ЛІСИ – рослинність припливно-відпливної смуги низьких мулистих тропічних узбереж. Представлена різними видами вічнозелених чагарників та невисоких дерев, що мають додаткові опорні корені. Поширені переважно на сх. узбережжі Африки, Мадагаскарі, Сейшельських, Маскаренських о-вах та о-вах Малайського архіпелагу, на берегах Пд. Азії та Австралії....
27. ОБОЛОНКА БІОГЕОЦЕНОТИЧНА Екологія – охорона природи ОБОЛОНКА БІОГЕОЦЕНОТИЧНА – сукупність біогеоценозів Землі. Товщина О. б. на суходолі становить 200- 300 м....
28. НЕКТОН Екологія – охорона природи НЕКТОН – сукупність пелагічних тварин, здатних активно плавати, протистояти течії і долати значні відстані. Нектонними організмами є китоподібні, риби, головоногі молюски тощо. До Н. належать також тварини, які розмножуються на суходолі, а живляться у воді, напр. ластоногі, водяні черепахи, пінгвіни. Усі вони мають обтічну форму тіла та ін. спец, пристосування для […]...
29. КОПРОФАГІЯ Екологія – охорона природи КОПРОФАГІЯ – поїдання чужих або повторне пропускання крізь травний канал власних фекалій. Тварин, яким властива К., називають копрофагами. Багато з них живляться не стільки екскрементами, скільки бактеріями та інфузоріями, що в них містяться. К. властива також детритофагам. К. відіграє важливу роль у колообігу речовин, щонайповнішому використанні енергет. ресурсів корму....
30. АЕРОБІОНТ Екологія – охорона природи АЕРОБІОНТ – організм, що мешкає в оточенні атмосфери (на суходолі), представник аеробіосфери....