Антинаркогенне виховання – Мета, завдання і основні напрями виховання
ПСИХОЛОГІЯ ТА ПЕДАГОГІКА
Основи педагогіки
3. Теорія і методика виховного процесу
3.3. Мета, завдання і основні напрями виховання
3.3.6 Антинаркогенне виховання
Великий російський письменник і педагог Лев Толстой (1828-1910) писав, що важко собі уявити, яка щаслива зміна відбулась би в житті, якби люди перестали одурманювати і отруювати себе горілкою. Людство недарма вважає залежність від куріння, алкоголю і наркотиків найнебезпечнішими хворобами, тому що навіть найпоміркованше вживання цих речовин повільно руйнує особистість,
Антинаркогенне виховання – виховна діяльність, спрямована н, і формування у молоді несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків).
Профілактику наркогенної залежності, боротьбу з поширенням наркогенних захворювань слід проводити системно і послідовно, рівноцінно зважаючи на подолання як соціальних, так і психолого-педагогічних
Завдання і зміст антинаркогенного виховання.
Най перше завдання антинаркогенної виховної роботи в школі – озброїти учнів знаннями про згубні наслідки вживання тютюну, алкоголю, наркотиків, виробити в дітей психологічні бар’єри, які б утримували їх від уживання цих речовин, прищепити непримиренність до їх вживання однолітками, своєчасно виявляти учнів, які вживають ці речовини, проводити з ними індивідуальну профілактичну роботу.
Одним із головних аспектів змісту антинаркогенної виховної роботи в школі має бути роз’яснення учням не сумісності куріння, вживання алкоголю і наркотиків з принципами загальнолюдської моралі, з усім укладом суспільного життя. Молода людина повинна усвідомити, що під впливом цих речовин втрачаються високі духовні якості, людина деградує, позбавляючись своєї сутності.
Школярі мають знати, що моральна деградація молодої людини під впливом наркогенних речовин призводить до правопорушень. Саме в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння неповнолітні скоюють більшість злочинів. Тому учнівську молодь треба знайомити з чинними правовими нормами щодо боротьби з пияцтвом та наркоманією. Вони повинні знати, що вчинення правопорушення чи злочину в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння передбачає підвищення відповідальності, бо суд при цьому враховує не тільки характер і ступінь суспільної небезпечності злочину, а й бере до уваги риси особистості злочинця. Адже зловживання наркогенними речовинами свідчить про аморальність особи, про те, що вона не заслуговує на поблажливість. Потрібно також знайомити молодь із законодавчими актами, які визначають адміністративні, кримінальні й медичні заходи впливу на дорослих осіб, що зловживають алкоголем чи наркотиками.
Антинаркогенна виховна робота передбачає й показ згубної дії наркотиків на здоров’я людини, особливо на молодий організм. Адже тютюн, алкоголь і наркотики за своїм хімічним складом є сильними отрутами, виснажують організм, порушують його захисну функцію.
У бесідах про шкідливість наркогенних речовин необхідно розкривати і їх негативний вплив на сім’ю, оскільки вони позбавляють любов вибірковості. Вживання цих речовин робить людину грубою, цинічною, і ці якості передаються дітям. У таких сім’ях зникають спільність інтересів, взаємна повага, що часто спричиняє їх розпад. Крім того, пияцтво чи наркоманія негативно впливають на достаток сім’ї, породжують матеріальні нестатки. Особливо небезпечним є вплив наркотиків на репродуктивну функцію (вони згубно діють на статеві клітини, які потім передають патологічну генетичну інформацію майбутньому плоду).
У процесі антинаркогенної виховної роботи слід також наголошувати на шкідливості наркотиків для трудової діяльності людини, зокрема продуктивності праці, трудових відносин. Молода людина повинна усвідомити, що сучасне виробництво потребує вміння приймати важливі рішення, чіткості й уважності. Продукція, яку випускають заводи, нерідко складається із сотень деталей, і недбале виготовлення будь-якої з них робить непридатним весь виріб. Особливо дається взнаки такий недолік на потокових і автоматизованих лініях, коли від працездатності однієї особи залежать продуктивність і кінцевий результат праці десятків і сотень інших людей.
При здійсненні антинаркогенного виховання важливо враховувати мотиви, які спонукають неповнолітніх вживати наркогенні речовини. До таких мотивів належать:
1. Задоволення цікавості. До вживання наркотиків можуть призвести експериментування, бажання пережити нові відчуття, все перевірити на власному досвіді.
2. Мотив подолання заборони, бажання відчути приємне почуття небезпеки.
3. Прагнення бути прийнятим групою. Вживання наркотиків може стати символом певної групи, способом проведення вільного часу і, відповідно, умовою перебування в групі, а “досягнення” в наркотизації – критерієм оцінювання з боку групи.
4. Орієнтування на авторитет. Бажання стати подібним до людини, яка є для неповнолітнього авторитетом, може бути засобом, за допомогою якого він прагне подолати невпевненість у собі.
5. Бажання продемонструвати свою незалежність. Наркотики можуть стати вираженням протесту проти дій батьків, учителів.
6. Прагнення отримати насолоду, досягнути повного розслаблення, спокою або активізуватися, позбутися емоційних бар’єрів, тобто змінити свій психічний стан.
7. Бажання позбутися болісних переживань. Для неповнолітніх наркотики можуть бути засобом психічного захисту.
Особливої уваги вимагає антинаркогенне виховання студентської молоді, адже понад 70 % юнаків та дівчат звикають до епізодичного вживання алкоголю ще під час навчання в загальноосвітній школі. У 90-х роках XX ст. у свідомості молоді звичною стала психологічна установка на обов’язкове вживання алкоголю в різних життєвих ситуаціях. Це призвело до інтенсифікації вживання алкоголю загалом. Особливе занепокоєння викликає алкоголізація дівчат. До факторів, що спричиняють вживання алкоголю, належать і умови проживання в гуртожитку, наявність власних грошей (стипендія), а також відсутність батьківського контролю та ін. Не меншою проблемою є паління студентів та вживання ними наркотичних речовин.
В антинаркогенній виховній роботі з молоддю важливу роль може відіграти релігія. Віра в Бога сприяє формуванню стійкої світоглядної позиції особистості, вибору правильних життєвих орієнтирів, дає силу протистояти негативному впливу середовища.
Умови ефективності антинаркогенного виховання.
Досвід антинаркогенної виховної роботи у багатьох закладах освіти переконує в тому, що її результативність значною мірою залежить від урахування таких вимог:
– кращих результатів досягають тоді, коли виховна робота в цьому напрямі розпочинається якомога раніше (у дошкільному чи молодшому шкільному віці);
– антинаркогенне виховання слід спрямовувати на усвідомлення учнями недопустимості вживання наркогенних речовин;
– антинаркогенна виховна робота має формувати такі моральні риси особистості, які протидіють вживанню наркогенних речовин (гідність, честь, відповідальність та ін.);
– бесіди на антинаркогенну тематику доцільно проводити в невеликих групах, в атмосфері довіри;
– зміст антинаркогенної виховної роботи передбачає розкриття негативного впливу цих речовин на всі складові людського організму, зокрема дитячого, і на всі види діяльності особистості;
– антинаркогенна виховна робота виключає вживання наркогенних речовин педагогами, вихователями, наставниками.
Антинаркогенне виховання здійснюють передусім під час вивчення різноманітних предметів, позакласної та поза аудиторної роботи. Воно є одним із напрямів формування всебічно розвиненої особистості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...