АРИФМОМОРФОЗ

Related posts:

1. ІНВОЛЮЦІЯ Екологія – охорона природи ІНВОЛЮЦІЯ – редукція або втрата в процесі еволюц. розвитку окремих органів або спрощення їхніх організації і функцій, напр., редукція кишок у деяких паразитичних червів, членистоногих. І. називають також дегенеративні зміни найпростіших і бактерій, спричинювані несприятливими умовами існування....
2. СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗМІВ – вузькі морфофізіол. пристосування, адаптація окремих видів рослин і тварин до порівняно сталих специф. умов навколишнього середовища. Напр., спеціалізація кишкових паразитів, повна біол. відповідність гриба-паразита і рослини-живителя. С. о. виникла в процесі еволюц. розвитку....
3. ЕКОЛОГІЯ ДИНАМІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ДИНАМІЧНА – розділ екології, що вивчає відносини організмів та їхніх груп (популяцій) з середовищем проживання в динамічно-еволюц. плані (динекологія)....
4. ТРАНСФОРМІЗМ Екологія – охорона природи ТРАНСФОРМІЗМ – уявлення про перетворення одних видів організмів на ін. Передувало еволюц. вченню. Т. не визнавав наступності і поступального характеру розвитку живої природи....
5. ОХОРОНА СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЯ Екологія – охорона природи ОХОРОНА СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЯ – сукупність заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, що відповідає еволюц. потребам сучасної біосфери та її живих організмів, включаючи людину, які не можуть існувати без відповідних параметрів прир. оточення....
6. БРАДИТЕЛІЯ Екологія – охорона природи БРАДИТЕЛІЯ – повільний темп еволюц. процесу в окремих систематичних групах організмів. Уперше цей термін запровадив Дж. Сімпсон у 1944 р....
7. ПРЕАДАПТАЦІЯ ГЕНЕТИЧНА Екологія – охорона природи ПРЕАДАПТАЦІЯ ГЕНЕТИЧНА – еволюц.-ген. передумови подальшого пристосування організмів до змін навколишнього середовища; закладені у видах живого наперед та безпосередньо не пов’язані із взаємодією організмів та середовища їхнього існування. Це визначення виглядає теологічно. Однак враховуючи величезну складність ген. коду і практичну необмеженість кількості варіацій (мінімум 1050), будь-яка мислима зміна організмів “закладена” в […]...
8. ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА – розділ екології, що вивчає екол. механізми еволюц. процесу, шляхи і форми еволюц. становлення індивід, і видових адаптацій та еволюції біоценотичних систем. Е. е. вивчає, як саме в процесі еволюції виникали і розвивались екол. зв’язки і відносини в межах окремої популяції та угруповань загалом....
9. ГЕНЕТИКА Екологія – охорона природи ГЕНЕТИКА – наука про закони спадковості і мінливості організмів та методи керування ними. Г. тісно пов’язана з еволюц. ученням, цитологією, мол. біологією, селекцією, має важливе значення для медицини....
10. ПОПУЛЯЦІЯ Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ – 1) сукупність особин одного виду, що протягом великої кількості поколінь населяють певний простір, усередині якого практично здійснюється тією чи ін. мірою панміксія; відокремлена від сусідніх аналогічних сукупностей певним ступенем тиску тих чи ін. форм ізоляції. П. має складну біохронологічну структуру: за віком, статтю, просторовим та спорідненим об’єднанням особин. Кожна […]...
11. ФОТОПЕРІОДИЗМ Екологія – охорона природи ФОТОПЕРІОДИЗМ – потреба організмів у певній тривалості дня і ночі, тобто в періодичній зміні освітлення та темряви....
12. ВИД ВИМЕРЛИЙ Екологія – охорона природи ВИД ВИМЕРЛИЙ – вид, що зник внаслідок еволюц. змін біосфери....
13. СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ – підвищення чутливості організмів до повторного впливу певних подразників – деяких речовин, т-ри, світла тощо. Напр., після дії на організм ІЧ-випромінювання або низьких т-р зростає його чутливість до впливу йонізуючого випромінювання; введення в клітину деяких барвників спричинює високу чутливість її до світла....
14. АДАПТАЦІЯ БІОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АДАПТАЦІЯ БІОЛОГІЧНА – видоспециф. спадкова пристосовуваність організмів до умов існування (клімату, живлення, ворогів, статевих партнерів тощо). Формується в ході еволюц. процесу і виявляється в пристосованості всіх особин даного виду до певних конкретних умов довкілля....
15. ДИНЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ДИНЕКОЛОГІЯ, еволюційно-динамічна екологія – розділ екології, що вивчає динаміку та еволюц. взаємозв’язки особин та їхніх груп з довкіллям....
16. ЗАКОН (ПРАВИЛО) НЕЗВОРОТНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ЗАКОН (ПРАВИЛО) НЕЗВОРОТНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ (Л. ДОЛЛО)- організм (популяція, вид) не може повернутися в попередній стан, тобто стан, у якому перебували його предки. В екології 3. (п.) н. е. тісно пов’язаний з 3-м наслідком закону внутр. дин. рівноваги. Очевидно, 3. (п.) н. е. має поширюватись на ієрархію екол. систем, які в еволюц. […]...
17. ЦИКЛОМОРФОЗ Екологія – охорона природи ЦИКЛОМОРФОЗ – зміна послідовних поколінь особин одного виду, які різняться морфологічно й функціонально, у зв’язку з сезонними відмінностями в умовах життя. У рослин Ц. виражається у зміні будови тіла і зустрічається, напр., у водоростей, у яких відсутнє статеве розмноження (синьо-зелені, криптофітові, евгленові), а також у партеноген. поколінь війчастих та ін. видів […]...
18. РЕГРЕС (У ЖИВІЙ ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи РЕГРЕС (У ЖИВІЙ ПРИРОДІ) – невід’ємна риса еволюц. процесу, його особлива спрямованість. Залежно від рівня організації організмів, що зазнають Р., цей процес має різне значення для еволюції. Р. біол. – зменшення чисельності особин у межах виду або будь-якої ін. групи, скорочення її ареалу, кількості місць проживання і підгруп. Цей вид Р. […]...
19. НІТРОЗАМІНИ Екологія – охорона природи НІТРОЗАМІНИ – речовини, що можуть утворюватися в травному каналі з нітритів і амінів або містяться в деяких продуктах, напр. у м’ясних виробах, оброблених засільною сумішшю; з усіх сортів пива найбільше Н. містить темне (старе) пиво верхового бродіння. Н. виявлені також у деяких косметичних засобах і тютюновому димі. Н. належать до найсильніших […]...
20. ЕДАФОН Екологія – охорона природи ЕДАФОН, едафобіонти – сукупність усіх живих організмів, які мешкають у грунті певного біотопу. Організми Е. належать до різних систематичних груп. Найрізноманітнішими у видовому відношенні й за біомасою є грунт, мікроорганізми, гриби і безхребетні. Вплив Е. на життя грунту великий і полягає в розкладанні орг. речовин, гуміфікації, зміні фіз. властивостей субстрату тощо....
21. САМОРОЗВИТОК Екологія – охорона природи САМОРОЗВИТОК – зміни, що відбуваються всередині екосистеми і спричинюють її сукцесійний або еволюц. розвиток....
22. МЕТАТЕРМІЗМ Екологія – охорона природи МЕТАТЕРМІЗМ, мегатермізм – властивість організмів потребувати для свого розвитку порівняно високих т-р, напр. тропічні рослини....
23. ІНАДАПТАЦІЯ Екологія – охорона природи ІНАДАПТАЦІЯ – сукупність в окремих груп тварин таких пристосувань, які в процесі еволюц. розвитку виявляються недосконалими і згодом зумовлюють вимирання цих груп. Прикладом І. є недосконалі зміни в скелеті кінцівок, зокрема в суглобах багатьох копитних. Інадаптивні ознаки протягом певного часу можуть забезпечувати існування тварини чи рослини, однак з появою організмів із […]...
24. ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗМЕНА Екологія – охорона природи ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗМЕНА – саморегулювання системи, що повністю чи частково відбувається за командами з керівного центру (напр., мозку у вищих тварин) або багатьох центрів-організаторів (фактичний стан організмів, який крім мозку регулюють залози внутр. секреції та секреторні виділення багатьох ін. органів і тканин)....
25. КОАДАПТАЦІЯ Екологія – охорона природи КОАДАПТАЦІЯ – 1) взаємне пристосування різних форм живих організмів, що існують разом (напр., комах – до запилення рослин, а рослин – до запилення комахами); 2) взаємне морфол. та функц. пристосування різних органів особини, що виробились у процесі її розвитку....
26. ФАУНА Екологія – охорона природи ФАУНА – 1) сукупність усіх видів тварин, що склалася еволюц.-історично, які мешкають чи мешкали в геол. минулому на певній території (акваторії); 2) перелік видів тварин, що мешкають на певній території (акваторії – для водяних організмів)....
27. КОЧІВЛЯ Екологія – охорона природи КОЧІВЛЯ – 1) короткотермінове відносно недалеке переміщення організмів з однієї місцевості в ін. К. може бути сезонною, періодичною, випадковою, без повернення або з поверненням у початковий пункт (напр., К. синиць, галок, ворон та ін. зимуючих птахів у Європі). Іноді К. називають масове Виселення організмів типу міграції видів у разі їх масового […]...
28. НЕКРОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи НЕКРОЦЕНОЗ – скупчення на одній ділянці решток відмерлих організмів незалежно від причин, часу й місця загибелі окремих особин. Напр., знесення водою в одне місце решток організмів (комах, молюсків, кісток наземних хребетних), які загинули не в один час і в різних місцях....
29. МУТУАЛІЗМ Екологія – охорона природи МУТУАЛІЗМ – форма симбіозу, за якої кожен з організмів, що живуть разом (напр. рак-самітник і актинія), приносить іншому приблизно однакову користь....
30. ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗУ Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗУ – періодичні та неперіодичні зміни рослинних угруповань, за винятком еволюц.- істор. процесу їх формування (ценогенезу), що розглядається окремо....
31. ВИСЕЛЕННЯ ТВАРИН Екологія – охорона природи ВИСЕЛЕННЯ ТВАРИН – неперіодичні масові міграції тварин одного виду, що мають переважно один напрямок. В. т. характерне здебільшого для тварин тундри і тайги (лемінги, білки, кедрівки). Екол. та еволюц. доцільність В. т. полягає у зниженні їх чисельності в періоди перерозмноження і перенаселення місць проживання. В разі В. т. дуже багато тварин […]...
32. БІВОЛЬТИННІСТЬ Екологія – охорона природи БІВОЛЬТИННІСТЬ – властивість деяких видів тварин (напр. комах) мати два покоління потомства впродовж одного року....
33. ДЕТРИТОФАГ Екологія – охорона природи ДЕТРИТОФАГ – водяний організм, що харчується детритом, тобто орг. мулом та рештками організмів у водному середовищі. Д. є, напр., деякі багатощетинкові черви, двостулкові молюски....
34. ЗОНА АДАПТИВНА Екологія – охорона природи ЗОНА АДАПТИВНА – 1) частина біосфери з певним комплексом фіз.- геогр. та біол. характеристик, що визначають вироблення спец, адаптацій та формування екол. ніш (напр., зона літоральна, зона пустельна); 2) назва умовного багатовимірного простору, що визначається заг. екол. характеристиками окремих великих груп тварин та ін. організмів (напр., 3. а. акул, гризунів, птахів)....
35. МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН (БОРОТЬБИ ЗІ ШКІДНИКАМИ) ГЕНЕТИЧНИЙ Екологія – охорона природи МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН (БОРОТЬБИ ЗІ ШКІДНИКАМИ) ГЕНЕТИЧНИЙ – група заходів, що грунтуються на стерилізації самців та витісненні ними фертильних або на спрямованій зміні біол. властивостей організмів, що робить ці організми безпечними для госп-ва....
36. ГІПЕРМОРФОЗ Екологія – охорона природи ГІПЕРМОРФОЗ – тип філогенетичного розвитку, що призводить до порушення взаємовідносин середовища й організму внаслідок гіпертрофії в останнього окремих органів (напр., рогів у велетенського оленя)....
37. ПРИНЦИП ПЕРЕРВНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП ПЕРЕРВНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ – процес еволюц. зміни організмів закономірно переривається фазами бурхливого розвитку та вимирання практично без перехідних (палеонтологічних) форм. Перерви виникають з огляду на принцип катастрофічного поштовху, зумовлений впливом зовн. надсистемних сил та внутр. чинників розвитку. Цей принцип слід враховувати під час аналізу можливих антроп. впливів на природу […]...
38. МІГРАЦІЯ АНАДРОМНА Екологія – охорона природи МІГРАЦІЯ АНАДРОМНА – міграція водяних тварин з метою розмноження з морів у річки (напр., деяких лососевих риб)....
39. ДЕГЕНЕРАЦІЯ Екологія – охорона природи ДЕГЕНЕРАЦІЯ – 1) виродження, погіршення з покоління в покоління певних рис або властивостей організму як результат несприятливих умов існування; 2) переродження, глибокі структурні зміни в тканинах організму, що супроводжуються появою в них речовин, не властивих цим тканинам (жир, гіалін тощо); 3) те саме, що біол. редукція, тобто спрощення, ослаблення або майже […]...
40. ЗАКОН СУБ’ЄКТИВНОЇ ЯКІСНОЇ ОЦІНКИ ПОДРАЗНИКА Екологія – охорона природи ЗАКОН СУБ’ЄКТИВНОЇ ЯКІСНОЇ ОЦІНКИ ПОДРАЗНИКА (Е. ВЕБЕРА – Г. ФЕХНЕРА) – чим сильніший подразник, тим важче суб’єктивно оцінити його кількісно. Чим чутливіше пристосування, що сприймає подразнення, тим нижчий поріг, за яким наступає насичення та перестають розрізнятися “відтінки” подразника. Чим контрастніший фон, тим легше уловлюється подразнення (напр., слабке джерело світла видно тільки […]...