Політологічний словник
Більшість – як політична категорія є формуванням в органах влади представників політичної сили – групи, коаліції, блоку, що має домінуючий вплив за рахунок кількісного складу – наявності переважної кількості голосів у колегіальних органах, зокрема парламенті, а також у місцевих радах. Наявність політичної сили (групи), що має більшість голосів у парламенті, передбачає насамперед конкурентну політику, тобто наявність опонентів більшості, які можуть називатися меншістю, опозицією тощо. В умовах тотального
домінування або наявності однієї політичної сили в органах влади суть терміна втрачається і, як правило, не використовується. Наявність політичної сили, що становить більшість у парламенті, дає змогу ухвалювати законопроекти, поправки, програми та інше, що нею підтримується, а також формувати уряд із запропонованих більшістю кандидатур. В такому разі уряд може називатися урядом більшості. Політика такої реалізації програм вважається політикою більшості. Разом з тим це не означає, що думки або пропозиції “меншості” не враховуються. Меншість або опозиція чинить такий вплив, який вважає доцільним і наскільки
вистачає потенціалу для його реалізації. Для толерантної політичної практики характерно, що більшість іде на компроміс, консультації, узгодження з опонентами, щоб досягти максимально широкої підтримки. У разі непримиренних відносин спостерігається чітке розмежування та конфронтація. Структура більшість – меншість не завжди двополюсна. Інколи створюються ситуації, коли наявна третя сторона або сторони, від позиції якої залежить, хто з перших двох сил займе статус більшості і меншості. Специфічність такої ситуації полягає в тому, що відносно мала сила може стати визначальною. Більшість за своєю організаційною формою може бути створена на базі однієї політичної сили; коаліції з невеликої кількості політичних сил або коаліції порівняно численних політичних сил. Досвід свідчить, що більшість на базі однієї або кількох політичних сил є стійкішою, натомість більшість, сформована з великої кількості політичних сил, – менш тривка через складність узгоджувати дії та потенційну можливість виходу однієї з групи, що зменшить кількісний склад і цим може ослабити більшість або вона може перестати бути більшістю як такою. Тому розрізняють більшість сталу, нетривку і ситуативну. Наявність сталої більшості є однією з важливих умов політичної відповідальності. Іншими словами, формування у виборців розуміння, що створена соціальна, політична та економічна ситуація є наслідком діяльності більшості в особі конкретних політичних сил. За умови, що більшість ідентифікується з конкретними постатями та партіями, виборці матимуть змогу висловити свою підтримку або недовіру на наступних виборах. В результаті партії, що уособлювали більшість відповідно до настроїв виборців, виграють або здобудуть меншу кількість мандатів, або програють, що означає акт політичної відповідальності. За умови перемоги нової політичної сили, яка матиме кількісну перевагу мандатів, вона стане більшістю. Тобто більшість як інститут зберігається, змінюється лише його партійно-політичне наповнення. Також можливі ситуації або політична практика, коли інституту більшості і опозиції немає: насамперед в умовах тоталітарного політичного режиму; по-друге, при атомізованій партійній системі, коли велика кількість дрібних партій неспроможна сформувати більшість у парламенті і, по-третє, в умовах тіньової (кулуарної) політики, коли не публічні сили не публічними заходами здійснюють політику. Класичними моделями роботи інституту більшості і меншості є Велика Британія, де йому відповідає двопартійна система і періодичне чергування в статусі більшості провідних партій – консерваторів і лейбористів. В Україні потенційно можливою наявність більшості стала після скасування однопартійності. Разом з тим на початку 90-х у Верховній Раді України не виникло сталої більшості, і насамперед через слабкість партійно-політичних структур. Більшість виникала ситуативно, передусім у моменти прийняття важливих рішень. Вперше відносно стала і тривала більшість утворилася після парламентських виборів 2002 р. і була сформована на коаліції сил.
Р. Балабан