БІОТИЧНІ ЧИННИКИ СЕРЕДОВИЩА
Довідник з біології
ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ
ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ
БІОТИЧНІ ЧИННИКИ СЕРЕДОВИЩА
Взаємостосунки між організмами. Якісна особливість живих організмів полягає в безперервному зв’язку з навколишнім середовищем – живою та неживою природою. Біотичні зв’язки (між живими організмами) характеризуються великою складністю і різноманітністю, але в основі їх лежать перш за все просторові та харчові відносини. Розрізняють декілька форм взаємодії популяцій:
1. Нейтралізм, при якому популяції різних видів, що мешкають
2. Антибіоз (від грец. anti – проти і bios – життя), при якому обидві взаємодіючі популяції або одна з них зазнає шкідливого впливу, який заважає життєдіяльності.
3. Симбіоз (від грец. syn – разом і…біоз) – форма взаємостосунків, при якій обидва партнери або один з них отримують користь при сумісному існуванні. Антибіоз і симбіоз – найважливіші компоненти природного добору, що беруть участь у процесі дивергенції видів, тому розберемо докладніше їх основні
Негативні, антагоністичні взаємостосунки між рослинами можуть виявлятися таким чином.
1. Взаємне конкурентне придушення. Наприклад, при змішаних посівах різних видів конюшини вони співіснують, але конкуренція за світло приводить до зменшення густини кожного з них.
2. Придушення однієї популяції іншою. Так, гриби, які виробляють антибіотики, пригнічують зростання мікроорганізмів. Взаємодія організмів за допомогою хімічних речовин властива і вищим рослинам. Різні види рослин мають неоднакову потребу в азоті. Ті з них, які можуть рости на бідних грунтах, через кореневу систему виділяють речовини, пригнічують діяльність азотфіксуючих бактерій, що вільно рухаються, а також утворення бульб у бобів. Таким шляхом вони запобігають накопиченню в грунті азоту і заселення його видами, які потребують його у великій кількості.
Конкуренція через харчові ресурси. Ця форма конкуренції була вивчена радянським ученим Г. Ф. Гаузе. При сумісному вирощуванні двох видів інфузорій через деякий час у поживному середовищі залишався тільки один з них. При цьому інфузорії не нападали на особин іншого виду і не виділяли шкідливих речовин. Пояснення полягає в тому, що вивчені види відрізнялися неоднаковою швидкістю росту. У конкуренції за їжу перемагав вид, що швидше розмножується. У природних умовах конкуренція між близькоспорідненими видами слабшає, якщо один з них переходить на нове джерело їжі. Треба сказати, що сумісне проживання близькоспоріднених видів можливе в тих випадках, коли вони розходяться в своїх екологічних вимогах, тобто займають різні екологічні ніші. Цим зумовлені відмінності, що є у них в будові, фізіології, виборі місць і термінів розмноження, поведінки, способах і джерелах живлення тощо. Наприклад, взимку комахоїдні птахи уникають конкуренції за рахунок пошуку різних місць їжі: на стовбурах дерев, в кущах, на пеньках, на великих або малих гілках тощо.
Таким чином, конкуренція, яка виникає між близькими видами, може мати два наслідки: або витіснення одного виду іншим, або різна екологічна спеціалізація видів, яка дає їм можливість існувати спільно. Конкурентні взаємостосунки – один з найважливіших механізмів формування видового складу співтовариства, розподілу видів у просторі і регуляції їх чисельності.
Паразитизм (від грец. parasites – нахлібник) – форма взаємостосунків організмів, що належать до різних видів і мають характер антагоніста, коли один з них (паразит) використовує іншого (господаря) як середовище існування (середовище 1-го порядку) або джерела живлення, покладаючи на нього регуляцію своїх відносин із зовнішнім середовищем (середовище 2-го порядку). У тілі представників паразитичних видів, у свою чергу, можуть мешкати паразити.
Паразитів підрозділяють на облігатних (обов’язкових) і факультативних (необов’язкових). Розрізняють тимчасовий паразитизм (коли паразити нападають на господарів тільки для живлення) і стаціонарний паразитизм (паразити проводять на господарі велику частину життя). Паразитів ділять також на ектопаразитів, що мешкають на поверхні тіла господаря (воші, кліщі, блохи), і ендопаразитів, що живуть у внутрішніх полостях, тканинах і клітинах господаря (трихінела, аскарида, сосальщики, ехінококи, малярійний плазмодій). Стаціонарні паразити можуть бути періодичними (у них в циклі розвитку зберігаються вільноживучі стадії і постійними (проходять повний розвиток в організмі господаря). У тілі представників паразитичних видів, у свою чергу, можуть мешкати паразити. Це явище отримало назву надпаразитизму.
У паразитів в результаті природного добору розвинулися численні пристосування (ідіоадаптації), сприяючі добуванню їжі або утриманню в тілі господаря: колючо-смокчучий ротовий апарат, присоски, крюки тощо.
Паразитизм широко поширений у природі. За даними В. О. Догеля, існують 60-65 тис. видів тварин, які ведуть паразитичний спосіб життя, що складає 6-7 % від загального числа всіх видів на Землі. Кількість паразитичних форм у різних типах тваринного світу неоднакова. Найбільша кількість паразитів встановлена в типі найпростіших, плоских і круглих черв’яків, а також членистоногих.
5. Хижацтво – форма взаємостосунків, при якій організм одного виду використовує представників іншого виду як джерело їжі однократно (вбиваючи їх). Хижацтво зустрічається практично серед всіх типів тварин від найпростіших до хордових (акули, крокодили, орли, вовки), а також серед грибів і комахоїдних рослин (росянка). Різновид хижацтва – канібалізм (внутрішньовидове хижацтво) – поїдання одними особами інших свого ж виду. Наприклад, самка павука каракута поїдає самця після спаровування.
Слід підкреслити, що існування паразитів і хижаків залежить від пригнічуваних ними популяцій, тому чисельність тих і інших знаходиться в деякій рівновазі.
Паразитичний спосіб життя має глибокий вплив на будову паразитів. Природний добір йде у них у напрямі вдосконалення апарату добування і зберігання їжі та сильного розвитку статевої системи. Так, у кровоссальних видів збільшується місткість травної системи за рахунок утворення сліпих виростів кишкової трубки (п’явки, кліщі). Зростає об’єм органів розмноження. У деяких паразитичних форм вони складають основну частину маси тіла. Відповідно і продуктивність паразитів дуже велика. Наприклад, свинячий цепінь (клас стрічкові черв’яки) за добу утворює до 5 млн. яєць. У величезній кількості відтворюється насіння рослин-паразитів, які володіють до того ж довговічністю і зберігають всхожість багато років. Висока плодючість паразитів і стійкість запліднених яйцеклітин (або зародків) в зовнішньому середовищі збільшують вірогідність їх контакту з організмом – господарем.
Завдяки живленню за рахунок господаря будова більшості паразитів спрощується, вони втрачають органи активного життя: органи зору, пересування, спрощується будова органів чуття. У стрічкових черв’яків, що мешкають у кишечнику людини, тобто в живильному розчині, відсутня травна система і живлення здійснюється шляхом всмоктування всією поверхнею тіла. Існує своєрідна форма паразитизму, при якій паразит використовує для живлення не тканини і соки організму господаря, а їжу, призначену для його потомства. Деякі мухи відкладають яйця в кубла одиночних ос. Личинки цих мух харчуються тканинами паралізованих гусениць, заготовлених осою для свого потомства. Така форма паразитизму отримала назву гнізда. Паразитизм гнізда властивий і хребетним тваринам. Зозуля звичайна відкладає свої яйця в гнізда дрібних гороб’ячих птахів. Пташенята зозулі розвиваються швидше, ніж пташенята господаря. Вони виштовхують з гнізда чужі яйця або пташенят і одержують всю їжу, яку приносять прийомні батьки.
Позитивні, симбіотичні взаємостосунки також представлені різноманітними формами.
1. Одностороннє використовування одним видом іншого без принесення йому шкоди. Сюди відносяться: а) надання іншому виду їжі і б) надання іншому виду притулку. Наприклад, гієни слідують за левами, підбираючи залишки недоїденої ними здобичі. Риба – прилипало, присмоктуючись до крупних риб (акул), використовує їх як засіб пересування і, крім того, харчується їх відходами. Така форма взаємостосунків носить назву коменсалізму (нахлібництва).
Широко поширено використовування споруд або полостей тіла інших видів як притулку. У тропічних водах деякі риби ховаються в порожнині органів дихання (водних легенів) голотурій (або морських огірків, що відносяться до типу голкошкірих). Мальки інших риб знаходять притулок під зонтиком медуз і захищені їх жалкими нитками.
Як захист потомства, що розвивається, риби використовують міцний панцир крабів. Карепрокти (ряд скорпеневоподібні) відкладають свою ікру під панцир крабів в його зяброву порожнину або в мантійну порожнину двостулкових молюсків. Відкладені на зябра ікринки розвиваються в умовах ідеального постачання чистою водою, що пропускається через зябра господаря. Таке ж пристосування виробилося у прісноводої риби горчака, яка відкладає ікру в мантійну порожнину двостулкового молюска – беззубки.
Така форма взаємостосунків носить назву сінойкья, або квартирантства (від грец. sinoikia – сумісне життя, житло).
Рис. 177. Самка карепрокта камчатського відкладає ікру під панцир краба.
Рослини також використовують інші види як житла. Це так звані епіфіти (від грец. ері – на, понад і…фіт) – рослини, які поселяються на деревах. Епіфітами можуть бути водорості, лишайники, мохи, папороті, квіткові. Деревні рослини служать їм місцем прикріплення, але не джерелом живильних речовин або мінеральних солей. Харчуються епіфіти за рахунок відмираючих тканин і виділень господаря, а також шляхом фотосинтезу. У нашій країні епіфіти представлені головним чином лишайниками і мохами.
2. Взаємовигідне співіснування організмів, що відносяться до різних видів, – мутуалізм (від лат. mutuus – взаємний).
Один з найвідоміших прикладів таких відносин – лишайники, являють собою нероздільне співжиттям гриба і водорості, коли присутність партнера стає умовою життя кожного з них. Гіфи гриба, обплітаючи клітини і нитки водоростей, одержують речовини, що синтезуються водоростями. Водорості витягують воду і мінеральні речовини з гіф гриба. У вільному стані лишайникові гриби не зустрічаються і здатні утворити симбіотичний організм лише з певним видом водоростей.
Вищі рослини також вступають у взаємовигідні відносини з грибами. Більшість трав і дерева нормально розвиваються тільки тоді, коли на їх корінні поселяються грунтові гриби.
Рис. 178. Епіфітна орхідея з повітряним корінням на стовбурі дерева.
Утворюється так звана мікориза: кореневі волоски на корінні рослин не розвиваються, а міцелій гриба проникає всередину кореня. Воду та мінеральні солі рослини одержують від гриба, а гриб, у свою чергу, – вуглеводи й інші органічні речовини. Прикладом мутуалізму можуть служити терміти і джгутиконосці, що живуть у них в кишечнику та мають здатність переварювати клітковину, що поглинається термітами, яку ці комахи без симбіонтів не здатні засвоювати.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...