БУХТА

Related posts:

1. КОМПЛЕКС БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи КОМПЛЕКС БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ – горизонтальне чи вертикальне поєднання двох або кількох (багатьох) біогеоценозів, завдяки взаємодії яких утворюється єдність екол. системи другого знизу рівня ієрархії. Напр., поєднання ділянок лісу, луків і водойми ліс. колка в західносибірському лісостепу, сполучення планктонного і бентосного угруповань екол. єдиної частини водойми....
2. НЕКРОПОДІУМ Екологія – охорона природи НЕКРОПОДІУМ – скупчення на поверхні грунту рослинних решток, які частково гуміфіковані, пронизані гіфами грибів і заселені специф. фауною. На Н. розвиваються специф. біоценози, які часто мають концентричне розміщення....
3. БІОЦИКЛ Екологія – охорона природи БІОЦИКЛ – вища одиниця екологічного розчленування земної поверхні. Розрізняють три Б.: море, суходіл та внутрішні (внутрішньоматерикові) водойми....
4. ГАЛОБАКТЕРІЇ Екологія – охорона природи ГАЛОБАКТЕРІЇ – бактерії, які живуть у теплих, з надлишковою солоністю води водоймах. Містять специф. світловбирний пігмент бактеріородопсин, за допомогою якого утворюється АТФ. Г. – один з небагатьох видів мікроорганізмів, які займають екол. нішу надлишково солоних лиманів і озер....
5. СТЕЖКА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СТЕЖКА ЕКОЛОГІЧНА – специф. маршрут, що пролягає через різноманітні прир. об’єкти, які мають певну природоохоронну, естетичну та культ, цінність, і супроводжується усною або письмовою інформацією (у вигляді стендів, пояснень) про дані об’єкти. Використовується як одна з форм виховання екол. світогляду у населення....
6. ОПТИМІЗАЦІЯ КОМПОНЕНТНО-ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ОПТИМІЗАЦІЯ КОМПОНЕНТНО-ЕКОЛОГІЧНА – підтримання екол. рівноваги на планеті, в окремих її регіонах (геосистемах, екосистемах) за допомогою рац. співвідношення екол. компонентів. Досягається або шляхом їх збалансованої експлуатації, або через територіально екол. оптимізацію, що веде до необхідного балансу екол. компонентів....
7. ПЕСИМІЗМ ЕКОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ПЕСИМІЗМ ЕКОЛОГІЧНИЙ – неправомірне надання негативним екол. впливам на госп-во та здоров’я людей фатального характеру, твердження про безвихідність екол. кризи, неминучість її переростання в екол. катастрофу....
8. ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ ЕКОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ ЕКОЛОГІЧНЕ – докази ймовірної відсутності несприятливих екол. наслідків втілення конкретного проекту. Має ймовірнісний характер, в його основі Лежать первинна екол. експертиза та екол. прогнозування, виявлення відхилень від прийнятих нормативів....
9. СИСТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА ГРУНТОЗАХИСНА Екологія – охорона природи СИСТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА ГРУНТОЗАХИСНА – комплекс заходів, виконання яких забезпечує оптим. поєднання прир. та агротехн. формувань {рілля, луки, водойми, полезахисні смуги, ліси) і зберігає грунти в екол. рівновазі з довкіллям....
10. ІНЖЕНЕРІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ІНЖЕНЕРІЯ ЕКОЛОГІЧНА – виробничі заходи, розділ прикладної екології, який розглядає цілеспрямовані виробничі дії, що грунтуються на екол. підходах (напр., підтримування екол. рівноваги шляхом створення системи прир. охоронних територій, впровадження екол. землеробства)....
11. ШОК ЕКОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ШОК ЕКОЛОГІЧНИЙ – раптове усвідомлення суспільством екол. труднощів у його соц.-екон. розвитку. Усвідомлення критичного стану, можливостей екол. кризи і навіть екол. колапсу – не зворотних прир.-антроп. явищ, які виключають саму можливість існування людини в таких умовах довкілля....
12. ЗОНА БЕРЕГОВА Екологія – охорона природи ЗОНА БЕРЕГОВА – 1) узбережжя, смуга взаємодії між суходолом і водоймою або між суходолом і водостоком. 3. б. складається з надводної частини берега та підводного берегового ухилу. Межею 3. б. моря з боку суходолу є лінія найдальших заплесків хвиль прибою під час найбільших припливів та штормів, а з боку моря – […]...
13. НАГІН ВОДИ Екологія – охорона природи НАГІН ВОДИ – підвищення рівня води в певній частині водойми, зумовлене вітровим згоном води від одного берега і переміщенням її до протилежного. Особливо значний Н. в. відбувається в затоки, бухти, що може мати певне екол. значення для гідробіонтів....
14. БАЛАНС ЕКОЛОГІЧНИХ КОМПОНЕНТІВ Екологія – охорона природи БАЛАНС ЕКОЛОГІЧНИХ КОМПОНЕНТІВ – кількісне поєднання екол. компонентів, які забезпечують екол. (природну) рівновагу....
15. ГЛИБИНА ВПЛИВУ ХВИЛЬ Екологія – охорона природи ГЛИБИНА ВПЛИВУ ХВИЛЬ – макс. глибина моря, озера, на яку проникають наносні дії хвиль....
16. НІВАЦІЯ Екологія – охорона природи НІВАЦІЯ, снігова ерозія – руйнівний вплив снігового покриву на підстилаючі гір. породи шляхом посиленого морозного вивітрювання в умовах поперемінного замерзання і відтавання. Відбувається поблизу снігової межі нівального пояса, головним чином полярних, субполярних та високогірних районів. Н. зумовлює виникнення відносних понижень, які нерідко перетворюються на кари і цирки, де створюються сприятливіші екол. […]...
17. СЕПОРТОЛОГІЯ Екологія – охорона природи СЕПОРТОЛОГІЯ – наук, дисципліна, яка досліджує закономірності та способи підтримання екол. рівноваги в умовах перетворень на прир. особливо охоронних територіях. Включає заповідну справу та заг. вчення про екол. баланс....
18. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ВИДОВА Екологія – охорона природи РІЗНОМАНІТНІСТЬ ВИДОВА – заг. кількість видів однієї трофічної групи, угруповання або екосистеми, що визначає можливість екол. дублювання в проведенні потоку енергії через ланцюги екол. піраміди....
19. КОЛІНИ Екологія – охорона природи КОЛІНИ – збірна назва орг. сполук, які виділяються вищими рослинами і специф. діють на ін. види вищих рослин....
20. ШКАЛА ХВИЛЮВАННЯ ВОДИ Екологія – охорона природи ШКАЛА ХВИЛЮВАННЯ ВОДИ – градація окомірної оцінки водної поверхні під час вітру різної сили. Найчастіше застосовують шкали висоти хвиль та стану водної поверхні (обидві шкали мають амплітуду від 0 до 9 балів)....
21. ВАТИ Екологія – охорона природи ВАТИ – смуги низинних мор. узбереж, що затоплюються водою під час припливів і осушуються під час відпливів. Мають специф. флору і фауну....
22. АРХІТЕКТУРА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АРХІТЕКТУРА ЕКОЛОГІЧНА – новий напрям в архітектурі, містобудуванні, згідно з яким макс. враховуються екол. та соц.-екол. потреби конкретної людини від її народження до глибокої старості і тим самим, людина наближається до природи....
23. ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА – розділ екології, що вивчає екол. механізми еволюц. процесу, шляхи і форми еволюц. становлення індивід, і видових адаптацій та еволюції біоценотичних систем. Е. е. вивчає, як саме в процесі еволюції виникали і розвивались екол. зв’язки і відносини в межах окремої популяції та угруповань загалом....
24. ОПТИМІЗАЦІЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА Екологія – охорона природи ОПТИМІЗАЦІЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА – досягнення найбільш рац. екол. рівноваги з погляду Довготермінової перспективи розвитку економіки та збереження умов життя людини за допомогою оптим. поєднання екол. компонентів і територій (екосистем) з різним рівнем антроп. впливу на них....
25. ЕКОЛОГІЯ ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ГЕОГРАФІЧНА, геоекологія, ландшафтна екологія – розділ екології, що грунтується на застосуванні екол. законів до геогр. процесів....
26. АУТЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АУТЕКОЛОГІЯ, екологія видів – розділ екології, що на противагу синекології вивчає взаємовідносини окремих видів організмів з довкіллям. Відповідно до структурної організації виду А. вивчає вид на рівні організмів і популяцій. На рівні організмів (особин, індивідів) вона досліджує норми реакції виду на вплив екол. чинників і визначає межі стійкості та зони переваги […]...
27. ЗОНА ГЕОХІМІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ГЕОХІМІЧНА – широтна смуга зі специф. особливостями міграції хім. елементів у грунт, покриві. Розрізняють багато 3. г., які часто не збігаються за ареалами з зонами геогр....
28. ЛАНДШАФТ АРИДНИЙ Екологія – охорона природи ЛАНДШАФТ АРИДНИЙ – ландшафт пустель, напівпустель, степів із сухим теплим або жарким кліматом, в якому формуються специф. біогеоценози....
29. ГОРИЗОНТ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ БІОСФЕРИ – горизонтально відокремлена частина біосфери з різко відмінними умовами довкілля....
30. ГРУПА СОЦІАЛЬНА Екологія – охорона природи ГРУПА СОЦІАЛЬНА – відносно стійка сукупність людей зі спільними запитами, нормою поведінки, що складається істор. у процесі розвитку сусп-ва. Кожна Г. с. своєрідно поєднується з прир. ресурсами та довкіллям. Для кожної з них потрібні особливі методи екол. виховання, екол. та природоохоронної пропаганди....