Час виробництва

Related posts:

1. Економічна ефективність нових засобів виробництва Економічна ефективність нових засобів виробництва – співвідношення витрат на виробництво й впровадження нових засобів виробництва та отриманих економічних результатів. Ці результати виражаються у збільшенні обсягів виробництва, поліпшенні якості товарів і послуг, зниженні їх собівартості тощо. Основні елементи Е. е. н. з. в. – впровадження нової техніки (створення нових машин, механізмів, приладів, устаткування та їх реконструкція), […]...
2. Ефективність економічна нових засобів виробництва Ефективність економічна нових засобів виробництва – співвідношення між витратами на виробництво і впровадження нових засобів виробництва та отриманими від цього економічними результатами. Ці результати виражаються у збільшенні обсягів виробництва, підвищенні якості товарів і послуг, зниженні собівартості тощо. Основними елементами зростання такої ефективності є впровадження нової техніки (створення нових машин, механізмів, приладів, устаткування та їх реконструкція), […]...
3. Первіснообщинний спосіб виробництва Первіснообщинний спосіб виробництва – перший в історії людства суспільний спосіб виробництва, для якого характерна спільна (общинна) власність на засоби виробництва, колективний характер виробництва і розподіл виробленого продукту. Охоплює період з моменту появи людини до виникнення класового суспільства і держави. В умовах П. с. в. відсутній додатковий продукт, праця була обов’язковою, споживання регулювалось общиною. З переходом […]...
4. Інтенсифікація виробництва Інтенсифікація виробництва (від фр. intensification – напруженість, посилення і лат. facic – роблю) – процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні більш ефективних засобів, предметів праці, більш кваліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці, зростаючої інформованості тощо у відповідності з найновішими досягненнями науково-технічного прогресу. І. в. суттєво відрізняється від екстенсивного розвитку суспільного виробництва, […]...
5. Робочий період Робочий період – робочий час, необхідний для перетворення предметів праці на готовий продукт. Р. п. – основна частина часу виробництва, що складається з тісно пов’язаних між собою робочих днів, годин, хвилин. Р. п. обчислюється з допомогою нормування виробничих операцій. До Р. п. не включається час виробництва, протягом якого предмети праці перебувають під впливом природи (сушіння […]...
6. Аналіз резервів зростання обсягу виробництва продукції ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ЧАСТИНА II. УПРАВЛІНСЬКИЙ АНАЛІЗ 3. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ 3.7. Аналіз резервів зростання обсягу виробництва продукції Одним із суттєвих завдань аналізу виробничої програми є виявлення і мобілізація резервів зростання обсягу виробництва продукції. Основними джерелами резервів зростання виробництва є – впровадження заходів науково-технічного прогресу; – створення додаткових робочих місць; – підвищення продуктивності праці […]...
7. Інтенсифікація сільського господарства Інтенсифікація сільського господарства – зростання продуктивності праці у сільськогосподарському виробництві внаслідок ефективнішого використання оброблюваних земель та інших ресурсів на основі впровадження нової техніки й технології, сучасних форм організації виробництва і праці, зокрема, підвищення родючості грунту, продуктивності худоби, якісного поліпшення виробництва. Основними показниками рівня І. с. г. є: 1) сума виробничих фондів, а також поточних витрат […]...
8. Структура витрат виробництва Структура витрат виробництва – кількісно-якісне співвідношення основних елементів витрат виробництва у процесі розвитку економічної системи. С. в. в. залежить від рівня розвитку технологічного способу виробництва, організаційно-економічних відносин і відносин економічної власності, а також господарського механізму. Найголовнішим у С. в. в. є кількісно-якісне співвідношення між вартістю спожитих засобів виробництва (або уречевленою працею) і вартістю необхідного продукту, […]...
9. Закон усуспільнення виробництва і праці Закон усуспільнення виробництва і праці – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між ускладненням продуктивних сил, передусім засобів праці, та прогресом суспільного характеру виробництва, які втілюються у розвитку техніко-економічних відносин, насамперед у поглибленні суспільного поділу праці. Вихідним пунктом в ускладненні продуктивних сил є поява нових засобів праці. Так, переважання ручних засобів праці передбачає їх використання […]...
10. Підготовка виробництва Підготовка виробництва – комплекс взаємопов’язаних заходів планування та регулювання виробничого процесу, зокрема розробки та освоєння нової й удосконалення вже використовуваної техніки, технології та організації виробництва. Розрізняють передвиробничу П. в. (включає науково-дослідницькі, проектно-конструкторські та інші види робіт, необхідні для організації, освоєння та виробництва нових видів продукції) і оперативну (означає поточну діяльність підприємства щодо виготовлення вже освоєної […]...
11. Реконструкція виробництва Реконструкція виробництва – комплексне переобладнання та перебудова підприємства, що передбачає зміну застарілого устаткування, впровадження якісно нових технологічних процесів, поліпшення якості виготовленої продукції відповідно до потреб сучасного етапу НТР. У процесі Р. в. може організовуватись випуск принципово нових товарів, для чого споруджують нові цехи, розширюють площі окремих будівель і споруд, створюють додаткові служби. Основними критеріями здійснення […]...
12. Ринок засобів виробництва Ринок засобів виробництва – підсистема необхідних і сталих зв’язків між підприємцями, торговельними організаціями, частково кредитно-фінансовими інститутами і державою з приводу купівлі-продажу, передання в оренду засобів виробництва. В політекономічному контексті Р. з. в. означає систему відносин економічної власності між різними суб’єктами підприємницької діяльності з приводу купівлі-продажу засобів і предметів праці і привласнення на цій основі частини […]...
13. Технологічний спосіб виробництва Технологічний спосіб виробництва – спосіб виробництва, який базується на техніко – економічному поєднанні речових і особистісних факторів виробництва і складається із системи продуктивних сил і техніко – економічних відносин. На відміну від Т. е. в. суспільний спосіб виробництва грунтується на соціально-економічному поєднанні особистісних і речових факторів виробництва і складається з системи продуктивних сил і системи […]...
14. Циклічність виробництва Циклічність виробництва – рух виробництва від моменту порушення рівноваги економічної системи одного рівня до формування якісно нового рівня рівноваги та її порушення. Матеріальною основою порушення такої рівноваги є кризи в межах технологічного способу виробництва, передусім у речових елементах продуктивних сил: в техніці і технології провідних галузей економіки. За критерієм тривалості в економічній літературі розрізняють три […]...
15. Фактори виробництва Фактори виробництва – будь-які елементи процесу виробництва, які впливають на нього, визначають його результати та ефективність; у вузькому розумінні Ф. в. – це продуктивні сили суспільства. У першому випадку до Ф. в. відносять технічний прогрес, розвиток науки, освіти і кваліфікації працівників, соціальний, етичний, гуманітарний, екологічний, духовний фактори та ін. У другому – засоби і предмети […]...
16. Закон економії часу Закон економії часу – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між зменшенням суспільно необхідного робочого часу на виробництво одиниці товару та послуги у процесі розвитку продуктивних сил й позитивного впливу на них відносин економічної власності та супроводжується зростанням вільного часу працівників. Складові З. е. ч.: 1) економія робочого часу; 2) економія неробочого […]...
17. Технологічний спосіб виробництва, технологічне відставання Технологічний спосіб виробництва – спосіб виробництва, який базується на техніко-економічному поєднанні речових і особистісних факторів виробництва, комплексі техніко-технологічних відносин між речовими елементами продуктивних сил і системі організаційних і техніко-економічних відносин. Основні елементи Т. с. в. – продуктивні сили і техніко-економічні відносини. Організаційно-економічні відносини є проміжними між факторами виробництва (речовими та особистісними) і техніко-економічними відносинами, а […]...
18. Безпосередньо суспільний характер виробництва Безпосередньо суспільний характер виробництва – виробництво, засноване на домінуванні суспільної власності на засоби виробництва та результати праці і планомірному регулюванні всіх сфер відтворення в загальносуспільному масштабі. Теоретично й методологічно обгрунтували Б. с. х. в. у найзагальніших рисах К. Маркс та Ф. Енгельс. З урахуванням досвіду розвинених країн світу, вимог закону прискореного розвитку економічних систем Б. […]...
19. ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА Екологія – охорона природи ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА – підвищення продуктивності виробничої діяльності людини як у пром., так і в агр. сферах, впровадження досягнень науки і передового досвіду, модернізація методів господарювання і технологічних процесів. І. в. не означає ігнорування необхідності постійно підтримувати екол. рівновагу для норм, функціонування прир. систем....
20. Міжнародна мобільність факторів виробництва Міжнародна мобільність факторів виробництва – здатність окремих факторів виробництва до переміщення з одного регіону світового господарства або країни в інший. До мобільних факторів виробництва належать окремі засоби виробництва (крім землі), робоча сила, наука, інформація, підприємницькі здібності, у процесі переміщення яких відбуваються кількісно-якісні зміни як речового змісту, так і суспільної форми (див. Міграція робочої сили міжнародна). […]...
21. Моделі організації виробництва Моделі організації виробництва – оптимальні варіанти діяльності господарювання суб’єктів (підприємств, фірм, компаній) відповідно до технологічних способів виробництва, обсягу та асортименту продукції, маркетингової орієнтації, форми власності, регіонального розташування, транспортування продукції тощо. В сучасній соціальній ринковій економіці підприємства і фірми здійснюють індивідуальне господарювання (індивідуальне відтворення) без реального усуспільнення засобів виробництва, але вони неспроможні досягти належного економічного ефекту […]...
22. Закон зростання віддачі факторів виробництва Закон зростання віддачі факторів виробництва – сформульований А. Маршаллом закон, згідно з яким із зростанням обсягу виробництва в конкурентних умовах граничні витрати зменшуються разом із цінами пропозиції, “збільшення обсягів витрат праці і капіталу зазвичай веде до вдосконалення організації виробництва, що підвищує ефективність використання праці і капіталу”. Цей закон, або закон зростання продуктивності, сформульований ним щодо […]...
23. Виробнича потужність Виробнича потужність – здатність підприємства (цеху, дільниці, агрегату) випускати за певний час максимальну кількість продукції певного асортименту та якості. Найважливішими міжгалузевими показниками В. п. є: впровадження досягнень науково-технічного прогресу (кількість створених і впроваджених зразків нових типів машин, обладнання, приладів тощо); витрати на впровадження нової техніки і технології та їх економічна ефективність; коефіцієнти електроозброєності праці; електрифікації […]...
24. Власність на засоби виробництва Власність на засоби виробництва – привласнення різними суб’єктами власності (індивідом, юридичною особою, державою та ін.) засобів виробництва в усіх сферах суспільного відтворення та виробничі відносини, які при цьому виникають. У безпосередньому виробництві В. на з. в. за капіталізму здійснюється в процесі праці й виражається в таких категоріях, як вартість, постійний капітал, основний капітал, технологічне підкорення […]...
25. Вартість виробництва Вартість виробництва – вартість, яка формується на основі виробничих відносин у процесі безпосереднього виробництва і виступає як втілена у продукті абстрактна праця. В. в. є найбільш абстрактною формою вартості товару, що виражає саму суть цієї категорії. Величина В. в. визначається кількістю затраченої праці. Затрата праці, як і витрати будь-якої іншої енергії, повинні вимірюватись в енергетичних […]...
26. Витрати виробництва Витрати виробництва (издержки производства) – витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції. Розрізняють такі види В. в.: постійні – ті, які не залежать від обсягів виробництва (на утримання будівель, на обслуговування); змінні – безпосередньо пов’язані з обсягами виробництва; повні – сума постійних і змінних витрат; прямі – витрати, пов’язані з виробництвом певної продукції; середні […]...
27. Засоби виробництва Засоби виробництва – сукупність предметів праці та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг (див. Виробництво). Розрізняють активні та пасивні З. в. В економічній теорії однозначної оцінки З. в. не існує. Марксистська політекономія вивчає З. в. щодо суспільно-економічної форми їх присвоєння у поєднанні з їх ефективним використанням, а також відповідного […]...
28. Реальна позичкова ціна засобів виробництва Реальна позичкова ціна засобів виробництва (за термінологією західних авторів – капіталу) – ціна, яка вимірюється не в грошах, а в одиницях продукції за одиницю часу, обчислюється як відношення витрат на одиницю устаткування Я до ціни продукції Р. Для максимізації свого прибутку підприємству доцільно набувати капітал доти, доки реальна позичкова ціна капіталу менша від додаткового обсягу […]...
29. Закон інтернаціоналізації виробництва Закон інтернаціоналізації виробництва – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між процесом переростання економічним способом виробництва меж національних країн, з одного боку, і поступовим формуванням і розвитком процесу поєднання особистих і речових факторів виробництва, взаємодії людини з природою й створення необхідних матеріальних і духовних благ, відтворення самої людини на інтернаціональному рівні – […]...
30. Організація суспільного виробництва Організація суспільного виробництва – координація дій кожної зі сторін суспільного способу виробництва та процесу їх взаємодії і форма об’єднання людей у процесі такого виробництва. Оскільки виробництво матеріальних благ здійснюється не відокремлено, а спільно, воно має назву “суспільне виробництво”. Двома його сторонами є продуктивні сили і відносини економічної власності (див. Продуктивні сили; Власність економічна). Люди у […]...