ЧЕРНЯХІВСЬКА КУЛЬТУРА, ЇЇ МІСЦЕ У КУЛЬТУРНОМУ НАДБАННІ СЛОВ’ЯН
ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
Розділ І
Культура праслов’ян
ЧЕРНЯХІВСЬКА КУЛЬТУРА ТА ЇЇ МІСЦЕ У КУЛЬТУРНОМУ НАДБАННІ СЛОВ’ЯН
Пам’ятки черняхівської культури датуються II-IV ст. н. е. Розташовані вони купно: у басейні ріки Росі, на Дністрі, середньому Бузі та Дніпрі, біля порогів на правому березі, а також між Дунаєм та Тірою. Найзначніший осередок – трикутник Рось-Дніпро-Київ. Археологічні пам’ятки дають можливість простежити взаємозв’язок культур: пізньоскіфська тісно пов’язана з ранньозарубинецькою, черняхівська
Характерно, що культура черняхівського типу не є винятковою для однієї місцевості України – це типове явище для всього ареалу пам’яток. У цей час різко збільшується заселеність території. Поселення розташовані на відстані 3-5 км. І таке явище спостерігається по всій тогочасній Україні, тобто у цю добу повністю формується етнічна територія українського народу.
Поселення цього періоду мають характерні особливості. Порівняно
Усе це характерно для північної частини України: Київщини, Полісся, середнього Дніпра, лісової та лісостепової смуги. У степовій зоні частіше зустрічаються городища-бугри, оточені міцними стінами, глибокими ровами, а на півдні – поселення міського типу з високими кам’яними вежами, складеними з місцевого вапняку (Бизюкове городище, містечко Миколаївка та ін.).
Загальна чисельність населення тут становила близько 20 млн. чоловік, або майже 110 осіб на 1 кв. км. Водночас в Європі за середньої чисельності окремих народів 100 тисяч чоловік загальна чисельність населення всієї Великої Німеччини мала сягати 5 млн.; для варварської групи народів – цифра велика. Для наших умов 10 осіб на 1 кв. км, або 550 на квадратну географічну милю, – величина надзвичайно мала.
Розрізнені угруповання створювали майже єдину топографічну нерозчленовану цілість і культурно-топологічну єдність. Це зумовлюється істотним збільшенням чисельності населення, щільністю розселення і технічним прогресом: гончарний круг, всебічний розвиток металургії, диференціація ремесел, орне хліборобство, формування товарного господарства, а також великих виробничих центрів. Наприклад, Іголом’я, злиття розчленованих племінних територій в одну спільну територію – ознаки часу. У таких самих формах ці процеси відбувались і в Центральній Європі.
Певний час у науці існувала теза, що черняхівська культура – це периферійне явище культури Середземномор’я, а точніше – Риму. Але це не так. Черняхівська культура була поза впливом римських провінційних культур, вона ніколи не була римською провінцією, а пам’ятки, що досліджені на всій території, охопленій черняхівською культурою, дають підстави стверджувати про її самобутність. Так, багато громад мали свої гончарні промисли й гончарні печі. Це, зокрема, Завадівка, Пересічне, Коровинці, Глинжани, Томешті, Будешті та ін. У суміжних пунктах, розташованих досить близько один від одного, налічується майже 20 печей. Враховуючи, що річний цикл становив 10-12 випалювань при завантаженні близько 80 одиниць, неважко уявити продуктивність центру. Не меншими були обсяги виробництва фібул, гребінців, скла, намиста та інших речей місцевого виробництва, знайдених у Корчуватому та інших місцях.
Зазначимо ще один істотний фактор: коли в усій Європі панувала римська експансія і було ліквідовано всі народні мови (бо мусили поступитися місцем зіпсованій латині), черняхівці зберегли свою мову, міфологію, систему вірувань, тобто зберегли свою культуру.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...