Де-юре

Related posts:

1. Де-факто Політологічний словник Де-факто (лат., англ. de facto) – фактично, насправді; на противагу де-юре. У міжнародному праві одна з форм визнання держави чи уряду, що означає офіційне, але не остаточне визнання. М. Головатий...
2. Екстрадиція Політологічний словник Екстрадиція (від лат. Ех – з, поза і tradition – передача; англ. exstradition\ фр. extradition) – у міжнародному праві видача іноземній державі особи, яка порушила закони цієї країни, для притягнення її там до кримінальної відповідальності або для здійснення, виконання винесеного щодо неї вироку суду за здійснення нею кримінального або міжнародного злочину. Термін “Е.” […]...
3. Репарація Політологічний словник Репарація (reparation, від лат. reparatio – відновлення) – у міжнародному праві вид матеріальної міжнародно – правової відповідальності у грошовій або іншій формі. Виплата P., як правило, обумовлюється мирними договорами. М. Головатий...
4. Статус-кво Політологічний словник Статус-кво (від лат. status quo – певне становище, стан; англ. status quo; нім. Status quo; фр. statut quo) – поняття, яке у міжнародному праві і політиці визначає наявне на певний момент становище, правовий або інший стан відносин між державами. У міжнародній правовій практиці існують різні форми забезпечення С.-к: 1) збереження наявного становища; 2) […]...
5. Багато культурність Політологічний словник Багато культурність – стан суспільства у деяких поліетнічних країнах, для якого притаманна активна державна політика щодо офіційного визнання і підтримки рівноправ’я культур всіх етнічних спільнот, які проживають у країні. Така політика характерна для сучасної Канади. О. Антонюк...
6. Виборчий корпус Політологічний словник Виборчий корпус – сукупність виборців, які беруть участь у голосуванні. Це тільки ті, хто фактично використовує своє активне право, а не всі ті, хто має його юридично (занесені до списку виборців) або потенційно (формально володіють виборчим правом, але з якихось причин до списку виборців не занесені). М. Головатий...
7. Позапарламентський спосіб утворення уряду Політологічний словник Позапарламентський спосіб утворення уряду – процедура формування уряду, властива президентським і президентсько-парламентським республікам, коли законодавчий орган не бере безпосередньої участі у процесі формування кабінету або його роль у цьому плані обмежена. Склад уряду може не залежати від розстановки партійно-політичних сил у парламенті. Склад уряду та його програма визначаються главою держави і мають отримати […]...
8. Визнання міжнародно-правове Визнання міжнародно-правове – акт, за допомогою якого одна або кілька держав, міжнародна організація у заяві або без неї констатують існування фактів, які розглядаються ними як підстава для виникнення правових відносин і наслідків. Розрізняють такі види В. м.- п.: визнання держав, урядів, міжнародних організацій, повсталої сторони, національно-визвольних рухів тощо. Існує визнання де-юре і визнання де-факто. Визнання […]...
9. Ультиматум Політологічний словник Ультиматум (від лат. ultimatus – крайній, останній) – 1) у міжнародному праві – вимога однієї країни до іншої, виражена в дипломатичному документі або в усній формі, що супроводжується погрозою розриву дипломатичних відносин або застосування військової сили у разі невиконання її в зазначений термін; 2) вимога, що супроводжується будь-якою погрозою. Е. Базовкін...
10. Персона грата Політологічний словник Персона грата (англ. persona grater, лат. persona grata, букв. – приємна особа; бажана особа) – особа, кандидатура якої на посаду керівника дипломатичного представництва прийнятна для уряду певної країни, щоб затвердити її на своїй території як представника іншої держави. Ця особа отримує від іншої держави відповідну згоду (агреман). У країні перебування захищена дипломатичною недоторканністю […]...
11. Персона нон грата Політологічний словник Персона нон грата (англ. persona non grater, лат. persona non grata, букв. – небажана особа) – дипломатичний представник однієї країни, який у момент призначення на посаду не користується довірою уряду іншої держави або втратив цю довіру, працюючи в країні перебування. Форми вияву цього принципу – відмова уряду приймаючої країни дати згоду (агреман) на […]...
12. Посол Політологічний словник Посол – 1) дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство; 2) повноважний дипломатичний представник найвищого рангу. Термін у першому значенні, згідно з існуючою в сучасному міжнародному праві класифікацією, закріпленою у Віденській конвенції про дипломатичні зносини 1961 p., – це голова дипломатичного представництва 1-го класу. Він акредитується при главі держави. Повна офіційна […]...
13. Нові праві Політологічний словник Нові праві – дещо нечіткий термін для позначення групи мислителів, які в 1970 – 1980-х роках протистояли ідеям і практиці соціал-демократії, реалізованої в існуючих державах Заходу, і соціалізму в тому його вигляді, що його було встановлено у Східній Європі. їхні ідеологічні засади коливалися в широкому діапазоні між лібертаризмом і консерватизмом, але в деяких, […]...
14. Міністр без портфеля Політологічний словник Міністр без портфеля – в окремих країнах член уряду, який не очолює безпосередньо міністерство або інший центральний орган виконавчої влади, а виконує окремі доручення глави уряду. Це здебільшого політичні діячі, які можуть забезпечити підтримку уряду з боку своїх парламентських фракцій. Іноді М. б. п. – політичний радник уряду. М. б. п. є посадовою […]...
15. Республіка президентська Політологічний словник Республіка президентська – форма правління державою, що базується на пріоритеті виконавчої влади в особі президента країни. В цьому разі передбачається пряме обрання громадянами глави виконавчої влади (президента) в ході всенародних виборів. Відповідно до конституції йому і належить верховна влада у державі. Президент у Р. п., як правило, поєднує в одній особі повноваження глави […]...
16. Влада виконавча Політологічний словник Влада виконавча (executive power / ам. branch) – одна з трьох гілок влади, завдяки якій реалізується державна влада, воля обраних, тих, що стоять на чолі держави, осіб та органів, які у свою чергу репрезентують життєві інтереси певних соціальних верств суспільства, класів, станів, націй. Згідно з теорією поділу влад В. в. – влада, на […]...
17. Банк Центральний Фінансовий ринок СЛОВНИК ФІНАНСОВИХ ТЕРМІНІВ Банк Центральний – як правило, державний банк, наділений правом випуску банкнот, регулювання грошового обігу, кредиту і валютного курсу, зберігання офіційного золотого резерву країни....
18. Лібертаризм Політологічний словник Лібертаризм (від англ. liberty – свобода) – ідейно-політична течія, яка заявляє, що є прямою спадкоємницею класичної ліберальної традиції, яка “абсолютно помилково поціновується як консерватизм”. З питань, які стосуються державно-політичної системи співвідношення економічних, соціальних і політичних аспектів, взаємовідносин індивіда, держави і суспільства, прихильники Л. займають позиції більш праві не лише від лібералів, а й […]...
19. Інвеститура уряду Політологічний словник Інвеститура уряду (лат. investio – одягаю, наділяю) – винесення парламентом (нижньою палатою) вотуму недовіри новосформованому уряду. Рішення про І. у. приймається парламентом абсолютною більшістю голосів на основі поданих формально призначених главою держави прем’єр-міністром складу уряду і програми його діяльності. І. у. відбувається в країнах з парламентарними та деякими змішаними формами державного правління. В […]...
20. Династія Політологічний словник Династія (грецьк. Dynasteia – панування) – в конституційному праві монархічних держав ряд послідовно правлячих монархів з одного й того самого роду, які змінюють один одного у встановленому порядку престолонаслідування. Шляхтун П. П. Парламентаризм: Словник-довідник. – К., 2003. М. Головатий...
21. Чинність виборів Політологічний словник Чинність виборів – визнання виборів такими, що відбулися. В Україні визнання чинності виборів потребує, щоб під час їх проведення не було порушень Закону про вибори, які вплинули б на наслідки виборів. У разі недотримання цієї умови призначаються повторні вибори. С. Рябов...
22. Експропріація Політологічний словник Експропріація (фр., англ. expropriation, від лат. ех – з, від і proprius – власний) – примусове (з оплатою або ні) позбавлення власності, яке здійснюється державними органами (конфіскація або реквізиція). М. Головатий...
23. Народ у широкому розумінні слова Політологічний словник Народ у широкому розумінні слова – суб’єкт історії; сукупність класів і соціальних груп суспільства; все населення держави або країни; форма національної та етнічної єдності. О. Антонюк...
24. Імунітет президентський Політологічний словник Імунітет президентський (від лат. immiinitas, immunitatis – звільнення, свобода) – встановлена законом недоторканність президента як глави держави. І. п. означає, що президент не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований, поки перебуває на цій посаді (президента). Недоторканність знімається з президента тільки разом з усуненням його з посади з ініціативи парламенту в […]...
25. Внутріконтинентальні держави Внутріконтинентальні держави – держави, що не мають морського, узбережжя. Згідно із Конвенцією про відкрите море (1958), Конвенцією про транзитну торгівлю внутріконтинентальних держав (1965), Конвенцією з морського права (1982) В. д. користуються особливими правами: правом на доступ до моря та від нього і на транзит через територію сусідніх прибережних держав, правом участі в експлуатації частини живих […]...
26. Етнічна меншина Політологічний словник Етнічна меншина – самоусвідомлювана група громадян держави, яка є кількісною меншістю і для членів якої характерні спільність походження й етнокультурних характеристик, відмінних від домінуючої етнічної спільноти, непанівне становище у суспільстві, колективна воля до виживання та прагнення до рівності з більшістю населення. У міжнародному законодавстві немає чіткого розмежування між поняттями “етнічна меншина” і “національна […]...
27. Демарш Політологічний словник Демарш (від фр. demarche) – дипломатична акція, яка застосовується урядом, зовнішньополітичним відомством або дипломатичним представником перед чи щодо уряду іншої держави. Д. може бути різним за формою: нота, меморандум, заява тощо, а також за змістом – від простого зондажу чи прохання до рішучого протесту. Водночас Д. повинен здійснюватися з дотриманням загальноприйнятих норм міжнародного […]...
28. Екзекватура Політологічний словник Екзекватура (від лат. exsequor – виконую) – 1) у міжнародному праві – офіційний документ, який засвідчує, що уряд країни призначення визнає іноземного консула (главу самостійної консульської установи) і дозволяє йому виконувати свої функції. Видачею екзекватури завершується процес акредитації консула для роботи в країні перебування. Екзекватура передбачає наявність у консула консульського патенту, виданого державою, […]...
29. Ім’я Ім’я – ім’я людини, її прізвище та по батькові. Право на І. належить до цивільних прав громадян і є особистим немайновим правом. З І. пов’язаний ряд правовідносин, зокрема в авторському праві, в сімейному праві ори спадкуванні та ін. І. дитини визначається за згодою батьків; якщо такої згоди немає, спір вирішується органами опіки і піклування (ст. […]...
30. СУВЕРЕНІТЕТ Культурологічний словник СУВЕРЕНІТЕТ (нім. Souveranitat, франц. souverainete) – незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв’язувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави. С. є необхідною політичною та юридичною ознакою держави....