МІРМЕКОХОРІЯ
Екологія – охорона природи МІРМЕКОХОРІЯ – один з різновидів зоохорії, поширення плодів, насіння та спор мурашками. М. сприяє наявність на насінинах принасінників, що містять поживні речовини, тому їх поїдають мурашки (фіалки, чистотіл та ін.).
НЕКТОН
Екологія – охорона природи НЕКТОН – сукупність пелагічних тварин, здатних активно плавати, протистояти течії і долати значні відстані. Нектонними організмами є китоподібні, риби, головоногі молюски тощо. До Н. належать також тварини, які розмножуються на
ВОДЯНІ ТВАРИНИ
Екологія – охорона природи ВОДЯНІ ТВАРИНИ – тварини, що живуть у воді. Поділяються на дві основні групи: морські і прісноводні. За місцем проживання розрізняють планктонні (живуть у товщі води й пасивно переміщуються), нектонні (живуть
ЗОНА ПОВНОГО СПОКОЮ
Екологія – охорона природи ЗОНА ПОВНОГО СПОКОЮ – територія в середині заповідника-2 і нац. парку, на якій заборонено будь-яке втручання людини у прир. процеси і навіть тимчасове перебування людей з будь-якою метою.
ФАЗА РОЗВИТКУ
Екологія – охорона природи ФАЗА РОЗВИТКУ – один з якісно (функціонально) різних станів прир. системи, що розвивається. Для організму комахи з повним перетворенням – це яйце, личинка, лялечка, доросла комаха (імаго); для сукцесії ліс.
ВИД РЕЛІКТОВИЙ
Екологія – охорона природи ВИД РЕЛІКТОВИЙ – вид, що зберігся у певній місцевості як частка фауни чи флори, що існувала раніше, в минулу геол. епоху; часто одночасно є рідкісним та (чи) вимираючим видом.
МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ АБІОГЕННА
Екологія – охорона природи МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ АБІОГЕННА – глобальний процес переміщення хім. елементів, що відбувається без участі живих організмів.
АГРОХІМІЯ
Екологія – охорона природи АГРОХІМІЯ – наука про взаємозв’язки між хімічним складом субстрату та с.-г. рослинами з метою підвищення якості їх урожаю.
НАГЛЯД САНІТАРНИЙ ДЕРЖАВНИЙ
Екологія – охорона природи НАГЛЯД САНІТАРНИЙ ДЕРЖАВНИЙ – контроль за дотриманням і використанням встановлених державою сан.-гігієн. та протиепід. норм і правил. Здійснюється, як правило, сан. – епід. службою, яка вживає заходів, спрямованих на запобігання
ЗАПИЛЕНІСТЬ ПОВІТРЯ
Екологія – охорона природи ЗАПИЛЕНІСТЬ ПОВІТРЯ – наявність у повітрі дрібних твердих (пилових) часточок прир. та антроп. походження. За високих конц. пилу, напр., у вугільних шахтах, виникає проф. захворювання – силікоз. Повітря з великим