Екологія – охорона природи АНТИДЕТОНАТОРИ – хім. сполуки, які добавляють до палива двигунів внутр. згорання з метою підвищення його детонаційної стійкості. Найпоширенішим А. є тетраетилсвинець. Останнім часом його використання дещо скорочується через високу токсичність.
Екологія – охорона природи СТРАТЕГІЯ ОХОРОНИ ПРИРОДИ НАЦІОНАЛЬНА – держ. документ, складова частина екол. програми, яка визначає першочергові та більш віддалені завдання в рамках “Всесвітньої Стратегії охорони природи” з урахуванням загальнонац. та регіональних умов
Екологія – охорона природи ГЕОСИНКЛІНАЛЬ – видовжені ділянки земної кори, що характеризуються тривалими й інтенсивними підняттями та опусканнями, процесами гороутворення, вулканізму. Це створює складні екол. умови для живих організмів.
Екологія – охорона природи ГАЗ – стан речовини, в якому кінетична енергія теплового руху його частин (молекул, атомів, йонів) значно переважає потенційну енергію взаємодії між ними. В результаті частинки рухаються вільно, рівномірно заповнюючи весь
Екологія – охорона природи ПРИРОДНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС – див. Комплекс природно-територіальний.
Екологія – охорона природи ФОТОФОБ – тіньолюбний організм, що не витримує яскравого освітлення. Напр., усі нічні та сутінкові тварини.
Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ БІОТИЧНЕ – те саме, що й Забруднення біогенне.
Екологія – охорона природи ПІКОПЛАНКТОН – мікроскопічні організми (розміром 0,4-1 мкм) планктону, що дають 60 % первинної продукції фітопланктону (щільність в евфотичному шарі океанів (0- 200 м від поверхні) у 104-105 клітин в 1
Екологія – охорона природи ЕВАПОТРАНСПІРАЦІЯ – заг. кількість води, що випаровується з певної площі екосистеми, яка включає транспірацію всіх рослин, що ростуть на цій площі, та фіз. випаровування вологи з поверхні рослин і грунту.
Екологія – охорона природи ВОДНІСТЬ РІЧКИ – відношення кількості води, яка протікає руслом річки за певний період (декаду, місяць, сезон, один чи кілька років), до норми для цього періоду – середнього значення за тривалий