Екологія – охорона природи НАДІЙНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми безвідмовно виконувати енергопродукційну роботу, самовідновлюватись і саморегулюватись у певних прир. для системи добових, сезонних, міжрічних та вікових коливаннях протягом сукцесійного або еволюц. проміжку її існування
Екологія – охорона природи ГРУПА ТРОФІЧНА – вид з подібними кормовими вимогами незалежно від систематичної належності (напр., травоїдні копитні, гризуни, комахи та ін. фітофаги).
Екологія – охорона природи АЛЬПІНАРІЙ – ділянка саду або парку, влаштована у вигляді кам’янистої гірки, на якій вирощують високогірну рослинність. Від назви гір Альп.
Екологія – охорона природи АСЕКТАТОРИ – постійні, але не домінуючі в угрупованні види, що відіграють у його утворенні другорядну роль і мало впливають на створення фітогенного середовища.
Екологія – охорона природи СПОЛУЧЕНІСТЬ ВИДІВ У ФІТОЦЕНОЗАХ – тісний екол. і біол. зв’язок між різними видами. Завдяки сполученості та взаємодії видів один з одним та з біоценотичним середовищем формуються стабільні, стійкі біоценози.
Екологія – охорона природи АМФІБІОНТИ – організми, пристосовані до життя у воді і на суходолі. Серед хребетних тварин це – амфібії, які на стадії личинки дихають зябрами, а в дорослому віці – легенями, через
Екологія – охорона природи ЮРИДИЧНІ (ПРАВОВІ) ЗАКОНИ У ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ – див. Закони юридичні (правові) у природокористуванні.
Екологія – охорона природи СИНФІТОСОЗОЛОГІЯ – розділ фітоценології, наук, дисципліна про охорону рослинних угруповань.
Екологія – охорона природи СЕРІЯ ПСАМОФІТНА – серія, що протікає на піщаному субстраті.
Екологія – охорона природи ЗАПОВІДАННЯ – вилучення певної ділянки землі чи водного простору в природі (або будь-якого об’єкта) із сфери звичайної госп. діяльності (до повної заборони відвідування людьми) з метою досягнення особливих, нетрадиційно екон.,