Екологія – охорона природи СИСТЕМА БІОКОСНА – прир. система, створювана дин. взаємозв’язками організмів і навколишнього середовища.
Екологія – охорона природи АРЕАЛ ТРОФІЧНИЙ – частина ареалу виду, де відбувається сезонне нагулювання мігруючих або кочівних видів тварин; частина ареалу виду, де він харчується, але не розмножується.
Екологія – охорона природи ЧИННИК БІОГЕННИЙ – група чинників-1, пов’язаних як з прямим, так і з опосередкованим впливом живих організмів на середовище нині та в минулий час (сукупність біол., біотичних та біоценотичних чинників).
Екологія – охорона природи ЕКОНОМІЧНО ДОПУСТИМИЙ ВИКИД – див. Викид економічно допустимий.
Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ АРТЕПРИРОДНЕ – штучно створене оточення людей, яке складається з суто техн. (споруди, будинки, асфальт шляхів, штучне освітлення) та прир. (повітря, прир. освітлення тощо) елементів.
Екологія – охорона природи ЦЕНТР ПОШИРЕННЯ – місце, звідки поширився вид чи ін. систематична категорія незалежно від того, де знаходився їх початковий центр походження.
Екологія – охорона природи ЗОНА БІОГЕОГРАФІЧНА – великий підрозділ біосфери в межах суходолу, гідросфери та заселеної частини літосфери, який виник внаслідок різного за геол. умовами та умовами довкілля еволюц. розвитку продуцентів, консументів та редуцентів,
Екологія – охорона природи КСЕРОФІТИ – рослини посушливих місцезростань, пристосовані до життя в умовах тривалої грунт, й атм. посухи. Ростуть переважно в степах, пустелях, напівпустелях.
Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ -1) привнесення в середовище і розмноження в ньому небажаних для людини організмів; 2) проникнення (прир. чи антроп.) в експлуатовані екосистеми або технол. пристрої видів організмів, не характерних для
Екологія – охорона природи СОЦІАЛІЗАЦІЯ (ПРИРОДООХОРОННА) – сприйняття певною особою в процесі виховання в колективі з раннього дитячого віку сусп. норм бережливого ставлення до природи.