КРИМСЬКЕ ЗАПОВІДНО-МИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
Екологія – охорона природи КРИМСЬКЕ ЗАПОВІДНО-МИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО – територія, яка свого часу була виділена з метою комплексного ведення ліс. і мисливського госп-ва й охорони мисливської фауни. Більша частина госп-ва була розташована на схилах Головного
СЕПСИС
Екологія – охорона природи СЕПСИС – тяжке інфекц. захворювання людини й тварин, спричинюване проникненням у кров різних патогенних мікроорганізмів (напр., стрептококів, стафілококів тощо).
БУФЕРНІСТЬ ГРУНТУ
Екологія – охорона природи БУФЕРНІСТЬ ГРУНТУ – здатність грунту зберігати кислотність (реакцію) середовища практично сталою під дією кислот і лугів. Так, чорноземи мають буферність 5-8 (буферність піску дорівнює 1). Один із важливих показників стабільності
СИНДРОМ
Екологія – охорона природи СИНДРОМ – сукупність ознак, симптомів, характерних для певного захворювання.
ЛІС ПОЛЕЗАХИСНИЙ
Екологія – охорона природи ЛІС ПОЛЕЗАХИСНИЙ – прир. або посаджені ліс. смуги, які створюють сприятливий для розвитку культ, рослин мікроклімат і захищають поля від ерозії грунту та пилових бур.
ТРОПОСФЕРА
Екологія – охорона природи ТРОПОСФЕРА – нижній шар атмосфери, що прилягає до земної поверхні. Над полюсами Т. підіймається до 8-10 км, над помірними широтами – до 10-12, над екватором – до 16-18 км. У
АРЕОМЕТР
Екологія – охорона природи АРЕОМЕТР – прилад для вимірювання густини рідин. Розрізняють лактометри, спиртометри тощо.
ЦЕНОГЕНЕЗ
Екологія – охорона природи ЦЕНОГЕНЕЗ – пристосування організму до специф. умов ембріонального або личинкового розвитку, яке не зберігається у дорослої особини. Термін введений Е. Геккелем (1866) і застосовується для позначення будь-яких змін онтогенезу. Сучасне
ЕФЕМЕРОЇДИ
Екологія – охорона природи ЕФЕМЕРОЇДИ – багаторічні трав’янисті рослини з коротким періодом вегетації і тривалим періодом спокою, під час якого вони зберігаються у вигляді бульб, кореневищ і цибулин. Е. Поширені в степах, пустелях, де
ІНОКУЛЯЦІЯ
Екологія – охорона природи ІНОКУЛЯЦІЯ – введення живих мікроорганізмів, інфікованого матеріалу, сироватки чи ін. речовин у тканини рослин, тварин, людини або в живильні середовища. І. живого збудника інфекц. захворювань (напр., вірусу, вакцини) людині чи